Сьогодні: 09 грудня 2021 року - четвер

wordpress themes.

ЩО ЗНАЙШЛИ АРХЕОЛОГИ НА СОБОРНОМУ МАЙДАНІ В ЖИТОМИРІ?

Ще не так давно стрічки місцевих медіа рясніли повідомленнями про хід проведення робіт з реконструкції скверу, розташованому на Соборному майдані м. Житомира, на якому передбачалося встановлення масивного флагштоку Державного прапору України. Містяни вже давно звикли до таких робіт в центральній частині міста. Скуті в лещатах буденного життя і проблем, вони майже не звертають на них увагу. Напередодні святкування 30-річчя незалежності України, усі роботи на ділянці будівельники завершили і на суд житомирян постав зовсім інший, відмінний від попереднього, відновлений сквер, який на довгі роки стане прикрасою центральної частини міста. Це те, що бачили житомиряни упродовж останніх місяців. А між тим мало кому відомо, що паралельно з роботами по реконструкції і благоустрою скверу, за сприянням міської влади там проводилися археологічні дослідження.

Цікаво, коли і що було зроблено археологами на зазначеній ділянці? Які відшукали тут об’єкти і знахідки? Що з’ясували і про що дізналися науковці на основі здобутих матеріалів? Відповіді на поставлені питання дамо нижче.

Дослідження проводилися упродовж липня-серпня цього року експедицією Інституту археології НАН України під керівництвом кандидата історичних наук В.А. Гнери, спільно із відділом досліджень КЗ «Житомирський обласний краєзнавчий музей». Роботами охоплено територію скверу загальною площею 0,383 га. Здійснювався нагляд і спостереження за земляними роботами, зокрема, в межах котловану під флагшток, траншей під мережі, пішохідних доріжок і газонів.

Під час археологічного нагляду, на всій площі скверу зафіксовані культурні нашарування, виявлено 4 об’єкти, зібрано чималу кількість різноманітних і різночасових артефактів.

В процесі спостережень з’ясувалося, що тут збереглися культурні нашарування. Їх потужність на досліджуваній ділянці коливається в межах від 0,48 – 0,52 до 1,55 – 1,83 м від рівня сучасної поверхні. Примітно, що вони у цій частині міста формувалися протягом тривалого часу, щонайменше 500 -600  років і охоплюють період з XIV/XV до 70-х років ХХ ст. включно.

На основі вивчення картографічних матеріалів, аналізу результатів спостережень та зібраних знахідок, зробимо спробу попередньо в загальних рисах, в хронологічній послідовності, висвітлити основні віхи історичного розвитку території, на якій проводилися дослідження.

Знахідки засвідчують, що ця частина міста почала освоюватися орієнтовно на рубежі XIV/XV – 1 пол. XVI ст. (1-й період, литовська доба). З цим періодом пов’язуємо нижній горизонт культурних нашарувань, який залягає під шаром будівельного сміття на глибині від 0,55 м до 0,90-1,20 м. В районі котловану він зберігся дещо краще і простежується на глибині від 0,39 до 0,72 м від рівня сучасної поверхні. Знахідки зазначеного періоду переважно концентруються у східній частині скверу, зокрема, в районі котловану та південно-східної частини траншеї.Цей період репрезентують фрагменти вінець, стінок і денця глиняного кружального посуду архаїчного вигляду. Крім того, знайдено характерний для того часу крупний фрагмент пічної кахлі.

Темний і, водночас, дуже важкий період в історії міста. Темний, тому що здебільшого нічого невідомо. Археологи буквально по крихтам збирають інформацію про ті часи. Попередньо, на основі зібраних матеріалів, можна стверджувати, що Житомир того часу був чималеньким містом. До його складу входили замок і прилеглий до нього з напільної східної та південно-східної сторони – окольний град. Перші повідомлення про місто з’являються у хроніках наприкінці XIV ст. То були дуже важкі для населення міста і краю часи. Літописи засвідчують про неодноразові, доволі жорстокі набіги на терени Волині і Київщини войовничих татар, які завжди супроводжувалися потужними погромами і пограбуваннями. Один із таких набігів для Житомира, як стверджують описи Житомирського замку за 1545 та 1552 рр., був фатальним. Мається на увазі похід кримського хана Менглі-Гірея І на Україну у 1482 р. Після нього місто майже століття не могло оправитися від пережитого, а місцеві храми, після того набігу пустували близько 80 років.

У наступному періоді (2-й період, польська доба), який датуємо в межах 2 пол. XVI – початку 90-х років XVIII ст., життя у цій частині міста продовжується. Упродовж цього часу освоюються нові ділянки, відбуваються певні зміни в організації внутрішнього простору міського поселення. Зокрема, по периметру, особливо з напільної сторони, воно укріплюється оборонними спорудами. У внутрішній частині поступово формується вулична мережа, більш чітко окреслюються ділянки під садиби, господарські і виробничі об’єкти, майдани, культові споруди, визначається місце торгівлі. В житті і побуті містян з’являються нові зразки предметів матеріальної культури. Зокрема, горщики із високими, прямими, трохи відхиленими назовні вінцями, декоровані по середині вінчика виступом у вигляді рельєфного валика, появу якого вчені відносять до 2 пол. XVI –XVII ст.

Знайдені також фрагменти глиняних пічних кахлів і будівельної кераміки, тютюнових люльок, які у побуті житомирян з’являються у XVII ст., уламок свинцевої кулі, , кресальний кремінь для висікання вогню, уламки скляного посуду з патинованою поверхнею, мідні монети карбовані за часів правління короля Польщі, великого князя Литовського і Руського Августа ІІІ в середині – 2 пол. XVIII ст. та інше.

З цим періодом можна пов’язати пляму заповнення заглибленої у ґрунт будівлі, виявленої у західній частині котловану, яка постраждала від доволі потужної пожежі. Який вид мало місто в районі сучасного Соборного майдану і оточуючій його місцевості наприкінці 2-го періоду, ми можемо дізнатися із старовинної польської мапи м. Житомира, складеної у 1781 р.  

Після другого поділу Польщі, затвердженого сеймом у м. Гродно 1793 року, землі Київщини і Східної Волині, у тому числі й Житомир, відійшли до складу Російської імперії. В період часу від рубежу XVIII / ХІХ – до початку ХХ ст. (3-й період) міські укріплення своє оборонне значення втрачають назавжди, поступово забудовуються і зникають з мапи міста. Територія міського поселення інтенсивно розбудовується, крім традиційних дерев’яних у місті з’являються нові одно- або двоповерхові муровані будинки. На певному етапі постерігається поділ міської території за конфесійною ознакою, окремі землі і об’єкти нерухомості належали католикам, православним, іудеям та єзуїтам. Північна частина досліджуваної ділянки примикала до головної на той час Київської вулиці (нині Кафедральна), яка пересікала місто із сходу на захід і перерізала навпіл міську територію.

До цього періоду можна віднести рештки цокольної частини і стінки мурованих будівель, частину стіни, у нижній частині якої виявлено напівзасипану нішу та відповідно характерні для того знахідки.   Серед них повного профілю горщик, фрагменти вінець і ручок кружального посуду в числі яких виготовлені із червоної, жовтогарячої або жовтувато-коричневої глини, поверхня яких нерідко покрита поливою, фрагменти стінок і денець посуду, прикрашеного підполив’яним розписом. Тут також знайдено бронзовий наперсток, мідний ґудзик від одягу, верхня частина якого декорована рельєфним зображенням двоголового орла, свинцеві митні пломби, одна з них з датою – 1871 р., ґудзик з олов’янистого металу,  мідні монети карбовані на теренах Російської імперії за часів правління Олександра І та вироби із скла. У цей же час з’являються вироби із порцеляни.   

І остання група знахідок, датована 50-70-ми роками ХХ ст. репрезентує радянську сторінку з історії досліджуваної ділянки (4-й період). Це той період, коли поруч зводиться помпезна будівля обкому компартії України, а східніше від нього, як раз на місці археологічних досліджень, облаштовується сквер. У 1970 р. у східній частині скверу встановлено гранітний пам’ятник В.І. Леніну. Серед знахідок, що з’явилися у той час, можна виділити фрагмент порцелянового блюдця із клеймом зеленого кольору із зображенням слона, під яким в один рядок напис «Городница». Таке клеймо за даними науковців побутувало у період з 1944 по 1953 рр., коли підприємство підпорядковувалося об’єднанню «УкрФарфорТрест», а також фрагменти порцелянового і фаянсового посуду, у тому числі тарілок, блюдця та інших форм, фрагменти денець скляних банок і пляшок з виробничими клеймами, залізний гачок для одягу.  Знайдено також трохи потерту бронзову монету номіналом 3 копійки, карбовану на теренах СРСР у 1955 році.

Таким чином, дослідження в межах скверу на Соборному майдані, дали не лише нові матеріали для вивчення історичного минулого, але й дозволили ліквідувати одну із багатьох білих плям на археологічній карті   Житомира.             

Олександр ТАРАБУКІН,   

старший науковий співробітник

відділу досліджень Житомирського обласного

краєзнавчого музею   

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.