Сьогодні: 18 вересня 2021 року - субота

wordpress themes.

Він і не тоне, й не горить, але завжди спливає вчасно і – на «хлібному» місці

На керівну посаду в Укртрансбезпеці  намагається повернутися топ-чиновник часів Януковича

Уявіть собі, яким дивним чином могли б розвиватися  події, якби  15 років тому  колишній начальник управління УМВС у Житомирській області,  тоді ще полковник Володимир Бедриківський  «дотиснув» до завершення ситуацію зі звільненням  тепер  також  вже колишнього начальника Бердичівського РВ міліції О.І.Рябого. Олег Рябой  вчинив нечуваний  проступок: перебуваючи у відпустці, видав усний наказ (вказівку) відпустити з – під варти затриманих співробітниками  Бердичівського ДАІ зловмисників, у багажнику автомобіля  яких було знайдено 500 тисяч гривень із пограбованого у Житомирі банку. Пізніше, коли розпочалися  потужні «розборки», саме ця обставина перебування Рябого у відпустці і врятувала його від  тюрми, але за його сумнозвісну вказівку троє його підлеглих розпрощалися зі службою у  органах МВС. Сам Олег Рябой  відбувся легким переляком  і змушений був тривалий час переховуватися у відділенні психлікарні. Хтозна, можливо й справді у міліціонера, який  люб’ язно допоміг грабіжникам уникнути відповідальності, стався  нервовий зрив, але ціна за такі страждання у грошовому виразі очевидно була немалою.

Але далі кар’єра у міліції для Рябого завершилася. Тим паче, начальник Житомирського обласного управління В.В.Бедриківський отримав звання генерала і пішов на підвищення у міністерство до столиці, що  автоматично встановило для Олега Рябого великий шлагбаум у його міліцейській  діяльності. Але, виявляється, що правоохоронна система в Україні настільки розгалужена і є у ній стільки всіляких «фірм» та «контор», що  вигулькнути за певних обставин можна будь-де. І уявіть собі: вигнаний із роботи начальник Бердичівського РВ міліції, відсидівшись у палатах психлікарні, виринає  на гарній посаді помічника начальника відділу Головного Управління Державної фельд’єгерської служби України. Звісно, це не рівень  першого  «мєнта» Бердичева і  району, але ж і не статус безробітного.

До речі, допоміг Олегу Рябому «не вмерти з голоду» і отримати  непогану  офіцерську посаду  тодішній начальник Фельд’єгерської служби України, також бердичівлянин,  нині вже покійний  генерал – майор міліції  Михайло Климчук. І тут сталося те, що часто відбувається із прохіндєями  чи  спритниками та авантюристами. Як то кажуть , «щуку кинули у річку». Олег Рябой за якихось три роки дослужився від заступника начальника відділу аж до начальника Головного Управління Фельд’єгерської служби України. Ще й спеціальне звання  генерала отримав у свої 39 років. За рахунок чого? А за допомогою все тих же нехитрих мєнтовсько-барижних інструментів: підкуп, вміння «підмазати» керівництву , залагодити скандал, спаплюжити, підставити колегу чи підлеглого, використовуючи службове становище і  так звані «зв’язки». Нагадаємо, це були сумнозвісні часи міжвладдя між Ющенком і Януковичем, а далі – встановлення режиму правильних донецьких «хлопців». Так ось, можемо   і мусимо визнати, що прохіндєй, який пройшов важливі ступені кар’єри на Житомирщині і зокрема у Бердичеві, у Києві виявився дуже кмітливим і геніально спритним ділком. Все у нього ладилось і виходило.

Скрізь, де б службова стежка Олега Рябого проходила через   кабінети  Головного управління ДФС України, він встигав збагачуватись, підвищуватися у званні і при цьому йдучи по «головах» інших людей. Про нього складалися легенди,  на рівень міністра МВС України, голови парламент у і на ім’я самого Президента України писалися звернення , заяви та відозви. Але ж  ми знаємо, якою живучою є корупційна система в Україні і той, хто знаходиться у її середині, добре це знає. І, звісно, вміє цим користуватися. Тривалий час цим винятково вдало користувався і генерал О.І.Рябой. Але відомі події у 2014-му році  призвели до ухвали Закону України «Про очищення влади».

Звісно ж, із генеральського крісла Олегу Рябому довелося «злізти», але ж вище  ми казали про те, що «фірми» і «фірмочки» , якими обзавелася правоохоронна система України, дозволяють досить швидко влаштуватися у непогано облаштованому і  обов’язково  «хлібному» кабінеті. Олег Рябой  після революцій і майданів  і розпочатого «очищення влади» змушений  був передислокуватися  на рідну Житомирщину. Звісно ні у двірники чи у ряди нічних сторожів  генерал не збирався, бо для нього раптом  та й  знайшлася керівна посада у Житомирській філії підприємства МВС України «Інформ – ресурси». Це там, куди несеш гроші і тобі усі потрібні довідки та документи можуть швидко підготувати без стояння у чергах.

Важко сказати, чому Рябой змушений був звільнитися із «інформ – ресурсів», але далі він не збирається  сидіти без діла і знову шукає роботу.  Спочатку йому подобалося гарне місце із класним керівним кріслом  у Службі судової охорони у Житомирській області, а потім, коли судова охорона відмовилася від його послуг,  кандидатура Олега  Рябого розглядалася під час призначення на посаду  голови РДА Хорошівського (колишнього Володарськ-Волинського) району. Проте,  сталося  так, що райдержадміністрацій  в Україні суттєво поменшало, а значить і скоротилаксь кількість керівних посад.

Але, панове, в умовах стрімких реформ  і перетрубацій, посади і керівні кабінети в Україні нікуди не зникають. І, звісно, такі  діячі із генеральським минулим, як Олег Рябой , прекрасно про це знають.

Сьогодні Олег Іванович Рябой знову у пошуку «хлібного  місця». А що? Вік ще підходящий, навіть до «полтінніка»  пан Рябой ще не досяг. А посада  у Державній службі України з безпеки на транспорті сьогодні якраз відповідає рівню  «кваліфікації» і  гарного  грошового апетиту генерала  Рябого. Тільки ж, чи не опиниться  трансбезпека у небезпеці  із приходом туди  колишнього начальника райвідділку міліції, колишнього «шефа» фельдєгерської служби України  і  поки що такого непосидючого генерала Рябого? 

Адже від однієї лише репутації Олега Івановича  може розплавитися не лише асфальт на житомирських дорогах, а його колегам  чи (не дай Боже) підлеглим вже зараз  можна не позаздрити. Ось лише питання про те, невже світ клином зійшовся на таких ось «професіоналах» і умільцях, які не «тонуть», не  «горять» і завжди вчасно « спливають» у потрібний час і тільки на «хлібному» місці?

Антон СЕМАШКО  

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

1 коментар до запису “Він і не тоне, й не горить, але завжди спливає вчасно і – на «хлібному» місці”