Сьогодні: 04 серпня 2021 року - середа

wordpress themes.

ТОРГІВЛЯ ОРГАНАМИ ЛЮДИНИ – ЯК УКРАЇНЦІВ КУПУЮТЬ «ЧОРНІ ТРАНСПЛАНТОЛОГИ»

Соціологічні дані свідчать про те, що близько 10% українців так чи інакше стикалися з проблемою торгівлі людьми – хтось просто чув про такий злочин, а хтось став його жертвою. Дійсно, сьогодні в Кримінальному  кодексі України є стаття 149, що передбачає відповідальність за експлуатацію людини, яка може мати різні  форми. Переважно торгівля людьми здійснюється з метою трудової  й сексуальної  експлуатації, а також для використання в жебрацтві, порнобізнесі, збройних конфліктах, втягнення у злочинну діяльність, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди та інше.

Особливо цинічною формою експлуатації людини є незаконне  вилучення органів чи тканин, що має чималий попит в країнах, де трансплантація органів  дозволена і  коштує  дуже дорого. За продовження свого життя люди готові  платити  будь-які гроші. Однак в розвинених країнах суттєвою перешкодою є дефіцит донорських органів. Цей фактор є причиною розвитку «чорного ринку людських органів», який має місце й в Україні.

Це може здатися страшним фактом, та для багатьох українців продати свої органи  інколи є останнім виходом із скрутної ситуації. Досить часто люди вирішують продати свої органи  іноземцям, які  обіцяють високу  винагороду. Так, приміром, за печінку ціна на «чорному ринку» стартує від 400 000 тисяч доларів  США, за нирку – 80 000, за частину кісткового мозку  можна отримати 30-60 тис. доларів. До речі, серед відомих випадків торгівлі людськими органами торгівля нирками – найпоширеніша, оскільки на них існує високий попит (трансплантувати нирку простіше порівняно з іншими людськими органами).

Шукати покупців довго не потрібно – в мережі Інтернет без особливих труднощів можна розмістити оголошення про продаж власних органів або знайти покупця, який візьме всі витрати на себе. До речі, розміщувати такі оголошення  не заборонено чинним законодавством, що є певною проблемою, адже у багатьох випадках такі особи стають жертвами, їх викрадають або ж вилучають інші органи та тканини без згоди.

Звісно, що частина  оголошень в  інтернеті про купівлю органів людини – шахрайські, тобто злочинці намагаються  видурити кошти з продавця під різним приводом.  Однак найчастіше на оголошення щодо продажу органів реагують  посередники  «чорних трансплантологів», які пропонують допомогу й  організовують переміщення людини за кордон з метою вилучення її органів. Так трапилося з  Олександром, якого  спочатку ошукали шахраї, а  згодом він потрапив до рук справжніх торговців людськими органами. Злочинці організували вивіз чоловіка за кордон, щоб зробити операцію для пересадки нирок. Щоправда, суму чоловік отримав далеко не ту, яку обіцяли.

Сашко, 30 років, одружений.

Щоб виплатити кредит, чоловік шукав додатковий заробіток, але все було марно. В Інтернеті Сашко побачив  оголошення з  пропозицією купити нирку за 120 000 дол. США.  Не бачачи іншої можливості знайти кошти для виплати кредиту і вирішення матеріальних проблем родини, він вирішив продати  власну нирку. Сашко зателефонував за вказаним в оголошенні номером телефону. Йому відповіла  жінка, яка підтвердила  готовність купити його нирку за 120 000 дол. США.  Жінка повідомила, що операцію  з трансплантації йому будуть  робити  в  Німеччині, тому  він має надіслати копії  документів  для  оформлення  закордонного  паспорта, відкриття візи  та надіслати ще 100 євро на квиток для  представника їх фірми, який приїде до Києва (бо замовники знаходились в Москві).  Представник фірми  нібито  мав укласти угоду з Сашком, а також проконтролювати, щоб він здав  всі необхідні  для операції аналізи.

Сашко надіслав замовниці копію власного паспорта та необхідну суму грошей, які позичив, та чекав на приїзд до Києва представника від замовника. Ще деякий час Сашко був із вербувальниками на телефонному зв’язку, але потім вони на звязок не виходили.  Чоловік зрозумів, що його ошукали, і не знав, що йому робити далі. В розпачі, він сам написав в Інтернеті оголошення, що готовий продати власну нирку.

На його оголошення відразу відгукнулись. Йому зателефонував чоловік, сказав, що його звати Ігор і, що він готовий допомогти  продати  нирку за 30 000 дол. США.  Від безвиході, Сашко погодився.  Ігор запропонував зустрітися  в Києві. В назначений день, Сашко поїхав до Києва.  Ігор зустрів його і відразу  відвіз у  військовий  шпиталь, де Сашко здав всі необхідні аналізи.  Ігор поселив Сашка в  квартирі, в якій  проживав з двома чоловіками (38 та 42 років), які теж здали аналізи  та  готувалися до продажу власної  нирки. 

Поки чекали результатів аналізів, Ігор займався оформленням закордонного паспорта для Сашка. Всі витрати за аналізи, проживання, харчування, оформлення закордонного паспорта та відкриття візи Ігор здійснював за власні кошти.  Результати аналізів у Сашка були хорошими і він мав  їхати до Албанії на операцію, але поїздка чомусь зірвалася.

Сашко під «дружнім» наглядом  Ігоря чекав на відправку за кордон, на цей раз – на Кіпр. В серпні, під супроводом Ігоря, Сашко поїхав у Бориспільський  аеропорт. Там  Ігор дав Сашкові два квитки: один  – до Стамбула та  один  квиток  до  Кіпру.  Ігор  поповнив  йому  мобільний телефон на 300 грн. і  сказав, щоб той  зателефонував йому, коли прилетить до  Стамбула, тоді він  повідомить йому номер телефону чоловіка, який зустрічатиме Сашка в аеропорту на Кіпрі. Ігор був в аеропорту до самого відльоту  літака. 

На Кіпрі Сашка зустрів чоловік на  ім’я  Роберт. Він  був  громадянином Ізраїлю, але  добре володів  російською  мовою. Роберт поселив Сашка в готелі. В цьому номері проживав ще один чоловік з України, який теж погодився продати  власну  нирку. Проживання і харчування оплачував  Роберт.  На Кіпрі Сашко знову здав аналізи.

Через декілька днів Роберт познайомив Сашка із чоловіком, якому мали пересадити його нирку. Але операцію було перенесено. Туристична віза, що буда відкрита на 30 днів, вже була прострочена. Роберт повідомив, що  операцію відмінили, тому що медики лікарні відмовились порушувати законодавство Кіпру. Як з’ясувалося законодавство Кіпру, забороняє робити трансплантацію органів від іноземців, які проживають на території  Кіпру менше двох років.

Під супроводом Роберта Сашко прилетів знову в Стамбул.  Роберт поселив його в готелі, де він пробув  ще 5 днів. За цей час Роберт  відвів Сашка в лікарню, де той знову здав аналізи. В турецькій лікарні  підробили  довідку  про  те, що Сашко із клієнтом є родичами і зробили  операцію. 

В лікарні  Сашка протримали  лише 2 дні.  Роберт  дав  йому  10 000 дол. США, пояснивши це  тим, що  саме таку суму сплатив клієнт за нирку. Ще Роберт дав чоловіку квиток на літак  до Львова, а не до Києва, та  пояснив, що так буде краще для самого Сашка,  бо в Києві  на нього чекає Ігор, який може відібрати  гроші…

В Україні  укладання угод, що передбачають купівлю-продаж органів або інших анатомічних матеріалів людини, за винятком кісткового мозку, забороняється. В більшості країн неродинна пересадка органів  від живого донора  заборонена, тому ті, хто продають свої  органи в Інтернеті, намагаються врегулювати  ці проблеми шляхом укладання  фіктивного шлюбу  з тим, хто потребує орган, або шляхом підробки документів. Таким  чином,  покупець і донор стають родичами і тоді спокійно можна  пересаджувати  орган.

Як правило, угоди про продаж органів в Україні здійснюються через посередників, які не бояться жодної відповідальності. Це не дивно, адже судових рішень в Україні, за якими злочинці були  притягнуті до кримінальної відповідальності за незаконне вилучення органів, ледве можна нарахувати кілька десятків. Хоча «чорний ринок людських органів» в Україні існував завжди, незважаючи на те, що це є незаконно. Потрібно враховувати і той факт, що продаж людей з ціллю незаконного вилучення органів або тканин здійснюють й контролюють потужні  міжнародні злочинні організації, з якими боротися доволі складно з різних причин.

Проблема полягає ще й в тому, що офіційна статистика не надає чіткого уявлення про масштаби  «чорного ринку людських органів» і  точну  кількість  жертв, оскільки торгівля людьми з метою вилучення у них органів або тканин для трансплантації є злочином, який досить складно відслідкувати, тому що злочинці використовують безліч форм і методів. Крім того, більшість постраждалих не звертається за допомогою через страх покарання (при опитуванні 50% потерпілих вказали саме цю причину), осуд  або просто не мають можливості  це  зробити. Тому до  офіційної статистики  потрапляє  лише один із сотень таких випадків. 

Незаконне вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації означає примушування потерпілого до вилучення у нього органів, тканин, а також крові людини чи її компонентів шляхом застосування фізичного чи психічного насильства, погроз, обману, з використанням безпорадного стану чи його залежність від винного. Отримання згоди потерпілого на вилучення у нього органів, тканин, крові все одно утворює склад злочину передбаченого ст. 149 КК України. Незважаючи на те, що люди нібито добровільно погоджуються на вилучення органів, відповідно до законодавства України отримання згоди потерпілого на вилучення у нього органів, тканин, крові все одно утворює склад злочину передбаченого ст. 149 КК України.

Втім багато людей ризикують втратити  свої органи, коли відправляються працювати нелегально за кордон. Приміром Олександр зі Львова став жертвою «чорних трансплантологів». Чоловік нелегально виїхав до Іспанії разом з дружиною і працював там на будівництві. Одного разу він упав з драбини й сильно забився. Звісно, ніякої страховки у нього не було, а роботодавець «умив руки». Коли чоловік повернувся зі шпиталю, виявилося, що у нього вирізали нирку. Це аж ніяк не відповідало висновку лікарів про струс мозку і незначну гематому. Винних шукають і досі. І таких історій чимало, вони занадто реальні, щоб нехтувати питанням легального працевлаштування й страхування.

Що важливо враховувати у ситуації, коли ви зважилися їхати працювати за кордон? Пам’ятайте, що жертвою торгівців людьми, зокрема й тих, хто займається незаконним вилученням органів чи тканин, може  стати будь-яка особа, незалежно від віку та статі. В підвищеній зоні  ризику – трудові мігранти. Насамперед, молоді чоловіки й жінки.

Збираючись на роботу за кордон, перш за все подбайте про те, щоб  з роботодавцем був підписаний трудовий договір знайомою вам мовою. Попіклуйтесь, щоб  у контракті  було чітко позначено: країну  призначення; ім’я роботодавця; тип праці та умови праці; умови оплати; умови проживання та праці; термін дії контракту. Якщо роботодавець не підписав з вами контракту, значить він приховує вашу працю, тому ви не можете претендувати на жоден вид соціального захисту, зокрема й медичну допомогу.

Працювати за кордоном можна, але тільки легально. Однак для цього потрібно знати про всі можливі ризики щодо працевлаштування, а також мати якомога більше  інформації про безпечний виїзд за кордон на роботу. Ніколи не намагайтесь перетинати державні кордони з нелегальними документами. 

Якщо ви стали жертвою торгівців людьми чи знаєте про випадки застосування будь-яких її форм (трудова, сексуальна експлуатація, втягнення до жебрацтва, вилучення органів, продаж дітей та інші), негайно звертайтеся:

телефони Національної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів: 0-800-505-501 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів в Україні), 527 (безкоштовно з мобільних телефонів в Україні), понеділок-п’ятниця – з 10:00 до 21:00, субота – з 10:00 до 18:00.

Більше інформації про протидію торгівлі людьми розміщено на сайті громадської організації «Жіночий інформаційно-консультативний центр»  http://wicc.com.ua/.

Отримати безкоштовну консультацію працівників громадської  організації «Жіночий інформаційно-консультативний центр» щодо безпечного працевлаштування за кордоном можна за телефонами:

(0412) 400-732,

(096) 456-55-56.

E-mail: wicc.shelter@gmail.com.

Віталіна СЕВРУК

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.