Сьогодні: 30 листопада 2020 року - понеділок

wordpress themes.

ОЛЕКСАНДР ОКОЧА «ПЕРЕКОНАЙТЕСЯ, ЩО Я ТОЙ, ХТО ПОТРІБЕН НА ПОСАДІ ГОЛОВИ ГЛИБОЧИЦЬКО ОТГ»

Олександр Станіславович ОКОЧА другу каденцію є головою Левківської сільської ради. На останніх виборах він був безальтернативною кандидатурою, тому що змагатися з ним було марно. Люди зрозуміли,  що їхній голова  на своєму місці. З ОКОЧЕЮ пов’язані зміни у селах Левківської сільської ради, на які там довго чекали.

Сьогодні Олександр ОКОЧА  бере участь у виборах  на посаду  голови   Глибочицькій ОТГ, до якої приєднали Левків, Калинівку,  Клітчин. Він має намір  продовжити свій успіх в об’єднаній територіальній громаді.

–  Олександре Станіславовичу, який досвід для  Вас був особливо цінним під час Вашого головування?

–  У першу  каденцію я прийшов як «свіжа» людина, для мене багато чого було невідомо і деякі речі видавалися дивними. Але  з часом  я набував нового досвіду і приходив до розуміння, що знаю, чого  чекають від моєї роботи люди. Я завжди проживаю у Левкові, колись сам відвідував дитячий садок. Але коли був обраний сільським головою, дитячого садка в Левкові не було. І це стало першим моїм  завданням. Коли почав працювати над відновленням дитсадка, зіткнувся з багатьма перепонами. Мої плани були розписані на кількох сторінках, я ходив по різних інстанціях і потім викреслював  те, що вдалося вирішити. Коли  почав говорити про дитячий садок, це об’єднало людей, підняло їхній дух. Левківчани збиралися  у центрі села, щоб очистити земельну ділянку від сміття і бруду, де мав бути дитсадок. І це надихало. Люди пішли за мною.

У нас навіть не було коштів на проект. Ми звернулися до Загладька Віктора Миколайовича, який допоміг виконати проект  менше ніж за півціни. Розуміли, що вартість будівництва, якщо воно буде запроектоване на 50 місць, становитиме сім мільйонів гривень, це була для нас захмарна сума. Ми трохи схитрили і зробили проект на 18 місць, а з часом вносили зміни і сьогодні дитячий садочок розбудувався, його  відвідує  понад 100 дітей. Тут створено прекрасні умови для дітей та вихователів.

– У селах  Левківської громади багато відремонтованих  доріг,  як вдалося цього досягти?

–  Перші дороги ми починали ремонтувати  у відсіві, у різних сумішах.  Проте зрозуміли, що виконуючи поточні роботи, ми витрачаємо кошти, а якісних доріг  не маємо. Тоді почали робити проекти  капітальних доріг, у першу чергу будували там, де це  людям було  найпотрібніше. І так ми зробили  майже 20 кілометрів нових доріг у  трьох селах Левківської сільської ради. Остання дорога,  яка була  збудована  два тижні тому в селі Калинівка, –  це  вулиця Польова протяжністю  2,5 кілометра.

У цьому році ми зробили дорогу у селі Клітчин по вулиці Вишневій, у Левкові по вулиці Гринцевича. Переді мною лежить тендер на ремонт ще двох доріг: вулиці Івана Мазепи в Левкові та вулиці Лесі Українки  в Клітчині.

Ми не підлаштовувалися  під вибори, ми підлаштовувалися під кошти, які маємо.

–  Левків кілька років здобував звання кращого  спортивного села на районних та обласних змаганнях. Звідки такий спортивний дух?

–  У нас унікальні люди та унікальне село. Левків є  спортивним селом,  п’ять років  ми  виступали на Всеукраїнському рівні за звання «Краще село України»,  зрозуміли, що нам потрібна своя спортивна база. Зверталися з проектами до обласної влади  щодо співфінансування, однак ми не були в об’єднаній громаді і нам відмовляли. Було боляче, коли  приходив на засідання комісії, переконував, а перевагу в будівництві  дитячого стадіону  надавали   комусь іншому з ОТГ.

На сесії сільської ради депутати вирішили, що ми самостійно будемо будувати міні-стадіон зі штучним покриттям та біговими доріжками біля Левківської школи. Проектом передбачено  80  глядацьких місць, поряд будуть тренажери для занять. Це буде невеликий спортивний комплекс, який пустувати точно не буде. Роботи нині тривають.

– Ви завжди мали  особисту думку щодо реформи децентралізації…

–  Сам процес децентралізації пішов, на моє переконання, неправильно. Потрібно було б зробити у районі інвентаризацію об’єктів, а потім надати усім рівні стартові умови. Якщо  на території  Станишівська ОТГ є районна лікарня, то це не заслуга  цієї ОТГ. А  візьміть віддалені села, де від слова «мільйон» шарахаються…

– Дехто з Ваших колег заявляв, що Окоча не хоче йти в ОТГ  і  позбавляє свою громаду розвитку. Чому Ви не створили  Левківську ОТГ?

– Потрібно знати село Левків. Левків – це не Окоча, Левків – це люди, які тут живуть. Я відчуваю настрій людей, не я один приймаю якесь рішення. Коли тривали об’єднавчі процеси, не я вирішував, ми збиралися і левківчани визначилися,  щоб до останнього залишалися самостійними. Якби  тоді хтось з крикунів сказав, що ми підемо в Глибочицю, чи в Станишівку, його б просто «знесли». Левків дуже амбітне село. Ми розуміли, що за всіма параметрами могли стати центром  громади. Але сталося, як сталося. Усі довкола порозбігалися. Ми спробували об’єднатися з Харитонівко, але у нас не вийшло. Однак час показав, що ми нічого не втратили. Я можу порівняти нас з нинішньою  Глибочицькою  ОТГ, хто більше зробив на рівні своїх сіл. Скільки побудовано доріг  у нас і у них?  У нас освітлені усі села. Ми рахували кожну копійку, соціальна сфера не була обділена увагою.

Зараз запущений проект термосанації Левківської школи. Увійшли в урядовий проект «Успішна школа», але коштів нам не виділяють. І щоб цей проект не пропав, ми почали його фінансувати з бюджету сільської ради. Далі буде залежати від того, хто стане керівником уже Глибочицької ОТГ,  адже проект потрібно завершити і домогтися, щоб Кабмін  все ж виділив кошти на школу.

Левківську школу потрібно зробити дійсно опорною, щоб там діти могли також опановувати якісь професії, бо тут є всі можливості для цього. Адже школа розрахована на 700 учнів, а нині навчається понад 400.

– Що було головним надбанням за ці роки?

– На посаду сільського голови я прийшов з посади директора підприємства, яке займалося будівництвом.  Однак лише зараз зрозумів, що таке люди. У нас прекрасні люди, кожен по своєму. Вони підживили мене своєю енергією і коли я приїжджаю в Клітчин чи Калинівку, таке відчуття, що я відвідав родину. Головне багатство  – це люди, яких треба берегти,  за яких треба боротися, створювати  для них умови, щоб вони відчували себе  в безпеці і не були обділені увагою.

– Чим пояснюється Ваша незмінна популярністю у громаді ?

– Напевно, тим,  що за десять років на посаді Левківського сільського голови нікого не образив. Ніколи на зло не відповідав злом.

Коли сам приймаєш рішення – це одне, а коли за тобою громада,  свою амбіційність треба залишити в стороні.  Зрозуміло,  не кожне рішення влаштовує усіх, але потрібно знайти середину, такий підхід, щоб люди  зрозуміли, що це рішення оптимальне.

– Які завдання Ви ставите,  у разі перемоги,  на посаді  голови Глибочицької ОТГ?

–  По-перше не згубити «своє». Мене вже ніхто не змінить. Я завжди був поряд з людьми, звик  відкрито дивитися людям в очі. Якщо не вирішувалися якісь дрібні проблеми, я дуже  тим переймався. Я розумію, що нова громада ставить більше завдань. Перш за все,  перед  Глибочицькою громадою постане питання, як наповнювати бюджет. У нас немає таких підприємств, як в Оліївці чи Станишівці, від яких надходять мільйонні кошти до бюджету. І тут треба використати усі наші спільні переваги: ми розташовані поряд з містом, ми  розташовані на трасі Київ-Чоп.

Останнім часом до нас звернулися представники бізнесу, щоб на Київській трасі збудувати завод по  ремонту та продажу електромобілів. Це гарний проект для громади, від якого вона матиме значні надходження.

Основним наповнювачем  бюджету  у нас, у Глибочиці  є акциз. Коли я прийшов на посаду сільського голови, у нас була одна АЗС. До нас почали звертатися з питанням будівництва нових  АЗС. З нашого боку ніяких перепон не було. Ми тоді навіть не думали про акциз, ми обговорювали з власниками питання працевлаштування на автозаправках  мешканців наших сіл. І так на нашій території було збудовано чотири АЗС. Ми приймали рішення швидко.

Якщо люди відчують, що тут щось нечисто, що від тебе хочуть щось взяти, з тобою не матимуть справи. З людьми потрібно працювати чесно, не виставляючи  жодних умов «відкатів-прикатів». Гроші, зароблені на крові, нікому користі не приносять.

А головне  для нової  громади –  об’єднати мешканців   усіх сіл. Щоб мешканці і в Студениці, і в Кмитові не відчули, що у них немає сільської ради . Щоб вони  зрозуміли,  що не здали  ні  Кмитів, ні Студеницю, ні Левків «центру»  і лишилися наодинці.  Щоб люди  відчували себе  господарями  на своїй території.

– Що має переконати виборців, що Окоча – найкращий кандидат  на посаду голови Глибочицької  ОТГ?

– Я надаю пріоритет людям, які мене знають. За тебе повинна говорити твоя робота. Сьогодні виборець спершу,  ніж голосувати за когось, повинен вивчити кандидата. Я не хочу,  щоб за мене голосувати ті, хто не впевнений у мені. Я не хочу,  щоб потім могли сказати: вибрали не того, кого треба. Я звертаюся до тих, хто мене не знає: переконайтеся, що я той, хто потрібен на посаді голови Глибочицької ОТГ.

Виборчі перегони йдуть до завершення, а  мені ще не було часу, коли агітувати за себе.  

Знаю, що роботи буде багато.  Результат залежатиме від команди, яка буде створена та від довіри людей. Без цього будь-який голова  не зможе успішно керувати громадою

– Чи підтримує Вас родина?

–  Так. Я маю хорошу жінку, у мене прекрасні діти, п’ятеро онуків. Це моя гордість.  

Олексій ПРОЦЕНКО

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.