Сьогодні: 28 вересня 2020 року - понеділок

wordpress themes.

ОЛЕКСАНДР ЛОВИНЮК: «ЯКЩО НЕ МИ, ТО ХТО?»

В продовження теми  шляхів виходу з доволі складної ситуації, що склалася в Новогуйвинському, Гуйві та Озерному, своїм баченням вирішення проблем поділиться депутат Новогуйвинської селищної ради, завідуючий сектором ЖКГ, благоустрою, інфраструктури та охорони навколишнього природного середовища в Новогуйвинської селищної ради  Олександр Ловинюк.

Шановні земляки!

Новогуйвинська селищна рада – це передмістя Житомира. Селищна рада сама по собі ексклюзивна, бо вона єдина в Житомирському районі, яка складається з трьох селищ міського типу: Новогуйвинсього, Гуйви та Озерного. Тут мешкає близько 17 тисяч жителів.

Я народився, виріс, живу та працюю в нашій громаді. Не на словах, чи то переказах «бувалих знавців», а особисто відчуваю, як добрі та позитивні зрушення, так і негаразди та проблеми існування для наших жителів. Я є, так би мовити, типовим представником нашої громади та невід’ємною її частиною. І це не порожні балачки, оскільки я народився в Новогуйвинському, школу закінчив в Озерному, працюю в Новогуйвинському.

До речі,  свою професію та знання стратегічного планування розвитку територій отримав двічі – спочатку в Харківському національному університеті будівництва та архітектури (ХНУБА) , а потім в Поліському національному університеті в Житомирі. Саме любов до рідної землі, до моєї малої Батьківщини та жага позитивних перетворень спонукала мене до праці в Новогуйвинській селищній раді, де в 2018 році, будучи вже обраним на місцевих виборах-2015 в депутати селищної ради, я виграв конкурс на заміщення вакантної посади  завідуючого сектором ЖКГ, благоустрою, інфраструктури та охорони навколишнього природного середовища.

Дуже прикро, що негаразди в сфері ЖКГ, наприклад, проблеми постачання питної води є не тільки в приєднаній до обласного центру мережі централізованого постачання в Новогуйвинському, але й в Озерному, де вода подається зі свердловин. Тобто проблеми не в тому, яким способом вода потрапляє до споживача, а набагато глибша.

Про проблеми, звісно, потрібно говорити, але без надриву та осудження, а пропонувати щось дієве, чого, на жаль, практично не було. Це навіть не зі столичного Києва, а за 9 кілометрів, зі столиці українського Полісся – Житомира, мабуть,  що просто, як на мене, давати вказівки та коментувати про те, що «всьо пропало!», «яка дорога вода в Новогуйвинському», «чому не вивозиться сміття в Озерному?» тощо.

Є й ті, хто замість допомоги, в «кращих» (тобто ганебних!) традиціях совка вирішили знайти «стрілочника», і на тому залишити нежиттєдійну систему.

У своїй роботі мені не тільки доводилось узгоджувати «прості» питання з постачанням електричного струму чи то на новостворений дитячий майданчик в Озерному, або ж до житлових будинків в Новогуйвинському, але й шукати нестандартні шляхи того, як виконати завдання по прибиранню сміття на «чужій» території. Невивезене сміття періодично з’являється, та це не привід для так званих «активістів», щоб розносити вщент комунальні служби за «невиконання своїх прямих обов’язків». Але їм не поясниш, що, наприклад, земля біля дитячого садочка в Озерному, де виник смітник з неприбраних гілок, не належить до Новогуйвинської селищної ради, а її власник Міністерство оборони України не виділяє в належному обсязі кошти не те що на прибирання території, а на догляд за об’єктами нерухомості, такими як гарнізонний будинок офіцерів  та того, що залишилось від  продуктового магазину.   

Силами КП «Озерне» ми все ж таки прибрали смітник, але де  в наступний раз при аналогічній ситуації брати кошти, які виділяють депутати на сесії селищноїради, коли їх нема в бюджеті? Хто зможе неупереджено нам пояснити?

Свою роботу я виконую сумлінно, бо, як виявилося в процесі праці на посаді, багато чого, про що не здогадуються добродії, які активізувалися перед місцевими виборами, взагалі неможливо було виконати. А ми з однодумцями  та дійсно патріоти селищної ради, змогли багато що зробити. Хто не в курсі справ, то мій так званий  «сектор ЖКГ» – це я один. Я займався в тому числі  і розбудовою мереж вуличного освітлення в селищах, благоустроєм прибудинкових територій та обрізанням «хворих» гілок та дерев в Новогуйвинському, Гуйві та Озерному.   Пишу не для того, щоб зробити з себе «білого та пухнастого»,  але не бачити зробленого – то певна маніпуляція критиканів, котрі самі нічого путнього для Новогуйвинської селищної  не зробили. Так, є  багато невирішених проблем, які, спільними зусиллями, я впевнений, ми подолаємо.

Повторюсь, що останнім часом в різних інформаційних джерелах, а також і в соціальних мережах піднімається питання про негаразди з водопостачанням в Новогуйвинському. На жаль, допоки не буде великих коштів (яких на сьогодні не було ні в селищної ради, ні по субвенціях із бюджету), це питання залишиться таким, що буде лише обговорюватися  в різних форматах.

Як знайти ці кошти, які є варіанти вирішення цього питання, яка ціна на водопостачання та водовідведення є справедливою, ми торкатися сьогодні не будемо, оскільки я не  любляю порожніх балачок, складання меморандумів, чи створення чергових комісій! Я впевнений, що за допомогою небайдужих жителів Новогуйвинської об’єднаної територіальної громади, яка тільки створена, за сприяння керівництва, депутатського корпусу та виконкому Новогуйвинської об’єднаної територіальної громади,, вибори до якої нас чекають 25 жовтня 2020 року, ми зробимо наше життя краще.

Не може не тішити те, що зі створенням з центром в Новогуйвинському спроможної громади, відкриються нові можливості для позитивних перетворень в ЖКГ. Саме цього чекають мої однодумці в Новогуйвинському, Озерному та Гуйві, та саме нам, громаді, разом до снаги вирішити всі проблемні питання та привести до ладу наш спільний дім – Новогуйвинську об’єднану територіальну громаду. А не добродіям з Житомира чи Києва!

Як не ми, то хто?

Олександр ЛОВИНЮК,

депутат Новогуйвинської селищної ради

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.