Сьогодні: 25 жовтня 2020 року - неділя

wordpress themes.

ОЛЕКСАНДР ЛОВИНЮК: «МОДЕРНІЗУВАТИ ЧИ ЛІКВІДУВАТИ? ОСЬ У ЧОМУ ПИТАННЯ…»

XXI сторіччя називають епохою «достатку», динамічного розвитку, суспільно-політичних зрушень. Зараз у нас є все: новітні технології, свобода вибору, перспективи, відкриті кордони. Все про, що колись мріяли наші батьки та бабусі з дідусями.

Проте попри всі можливості ми живемо, працюємо  і розвиваємося у межах старої системи, яка все ще тримає оборону, неохоче але по цеглинці, по гвинтику складає свої повноваження. Ця система поглядів, підходів до діяльності, мислення, як безжалісний Прокруст  намагається відсікти по максимуму все нове, або хоч якось приєднати старе, щоб не втратились всім звичні рамки. Погодьтесь, важко розвиватись у атмосфері суцільного неприйняття, коли ти, наче новий потужний корабель, який вперше вийшов у відкрите плавання, а замість вітру, який мав би направляти, підтримувати вітрила, тебе супроводжують ножиці, які намагаються перекроїти тебе на свій лад, щоб твоя подорож була такою «як нам треба», а не така якою її бачиш ти сам.

Не люблю говорити про себе, бо вважаю, що краще за мене говоритимуть мої вчинки. Не люблю відповідати на запитання  на кшталт «Чого ти досягнув? Що ти такого зробив? Чому саме ти?» бо поняття успіху, (про який, швидше за все, намагаються дізнатися через запитання такого характеру) суб’єктивне і на кожному відрізку життя, людина досягає певного рівня у своєму особистісному розвитку.

Мені 33 роки, за моїми плечима дві вищі освіти, досвід студента, науковця, депутата селищної ради, працівник органу місцевого самоврядування. Студентські роки, написання курсових, дипломних робіт і магістерської дали мені можливість навчитися оперувати інформацією, бути у постійному пошуку нових можливостей і підходів у вирішенні тих чи інших проблемних питань, крокувати  у ногу з часом. Займаючи посаду   в органі місцевого самоврядування відчув на собі, що значить жити, працювати і протидіяти  системі, що значить бути її гвинтиком і як не хочеться ним бути. Я відчув скільки «важить» відповідальність і як може «боліти» совість. Я зрозумів, що таке безсилля, коли наче ти приймаєш рішення, створюєш проект, але його реалізація має пройти 9 кіл пекла Данте і це тільки в межах однієї «цензурної системи». Це безцінний практичний досвід, адже щоб не втратити Себе, свою гідність, потрібно завжди мислити ширше, глибше, цілеспрямовано обирати що важливо, а що ні, планувати з урахуванням ресурсів, перспектив і можливих проблемних моментів, вміти реалізовувати сучасні знання, опираючись на досвід минулих поколінь.

Працюючи, я збагнув на скільки для мене важливим є досвід і підтримка людей старших за віком, мудрих. Спілкуючись з людьми старшого та похилого віку, я усвідомив наскільки важливою є потреба у тому, щоб «просто бути почутим», завдяки такому спікуванню я навчився слухати, акумулювати і поєднувати у собі  чужий та власний досвід. Зсередини мені довелося на власні очі побачити наскільки, на жаль, глибокою є прірва не лише між поколінням, ай  «системою» та людьми, які працюють за межами «системи». Я вважаю, що саме це є тим Домокловим мечем, який на даний момент тяжіє над нашою спільнотою і є  спусковим механізмом, який породжує проблеми, непорозуміння та гальмує розвиток.  

Система, яку ми, молодь, намагаємося змінити, не є поганою, вона є досконалою, ефективною, але для своєї епохи. Кожна епоха потребує своєї системи, своєї ідеології, свого способу мислення, зрештою своїх героїв та антигероїв. Безглуздою є ідея відмовитись від усього старого і на попелищі збудувати нове, я вважаю такого не буває, як без літаючих ліхтариків  Чжуге Ляну, повітряних зміїв Лю Бан (Китай), винаходів Леонардо да Вінчі, повітряної кулі братів Монгоф’є (Франція) та інших не було б сучасної авіації.

Ми живемо в унікальний час, так як позаду нас незліченна кількість епох а разом з тим безцінного досвіду на основі якого, можна збудувати абсолютно нову, ефективну і головне відповідаючу сучасним вимогам систему, яка б забезпечувала комфортне та повноцінне життя усім без винятку. Я вірю, що завдяки можливості вибору, відкритому спілкуванню, готовності до конструктивної дискусії, шансу бути собою поряд з іншими, партнерству на основі відповідальності та довіри, можна збудувати міцний міст над прірвою між «системою» та людьми.

                                                                           Олександр ЛОВИНЮК, 

депутат Новогуйвинської селищної ради   

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.