Сьогодні: 12 серпня 2020 року - середа

wordpress themes.

АТИ-БАТИ, ХТО ВИ, КАНДИДАТИ?

Хто стануть кандидатами на посади голів ОТГ в межах нинішнього Житомирського району?

Приміські громади Житомирського району вже у найближчий час стануть полем великих передвиборчих змагань. До виборів у місцеві ради, які відбудуться наприкінці жовтня 2020- го року, залишилося  лише 100 днів. І хоча у селах і селищах, розташованих поряд із Житомиром, поки що зберігається  передвиборче затишшя, все ж таки розмови про майбутній вибір місцевої влади неабияк турбують місцевий люд.

ЖИТОМИР СВОГО ЧАСУ «ЗЛОВИВ ГАВУ»

Цікаво, що і у самому обласному центрі увага до виборчих перспектив у найближчих до Житомира  об’єднаних територіальних громадах, також  велика. І на це є низка дуже поважних причин. Не секрет, міська влада в обласному центрі очевидно прогавила момент для  зручної і  майже гарантованої інтеграції із  населеними пунктами декількох сільрад, які буквально «вросли» у міську територію Житомира. Свого часу , ще 12-15 років тому, коли про укрупнення сільрад та реформу децентралізації заговорили на високому  урядовому рівні,  у Житомирі не було сумнівів, що, наприклад, землі Оліївської сільської ради значною мірою увійдуть до межі Житомира. До цього, як то кажуть, йшлося і логіка  процесу гармонізації  стосунків між містом і селом  була цілковито на боці об’єднання оліївських  земель із  територією  обласного центру. Проте автоматично чи за наказом згори такі речі не робляться. Приміські села і приміські сільради вчасно і майже адекватно  зрозуміли свою важливість, свою значимість у ході можливих об’єднань із міською громадою міста Житомира і вимагали до себе відповідного ставлення. Загалом, це довга і дуже непроста історія стосунків у 2014-2020-х роках, але, аби не вдаватися у деталі, зауважимо – міська влада Житомира, завдяки потужній підтримці влади Житомирської області, а також – дякуючи особистому авторитету колишнього  віце-Прем’єра Геннадія Зубка, змогла об’єднати навколо себе лише мізерну частину приміського масиву. Йдеться лише про Вересівську  сільраду, яка територіально  увійшла до складу обласного центру. Усі інші сільради стали окремими і ( в основній більшості) успішними об’єднаними територіальними громадами.

Варто зауважити на ще одному «моменті» взаємостосунків Житомира і приміських громад. За період з 2010-го року  намітилася чітка тенденція до збільшення  потоку «переселень» житомирян у передмістя. Темпи та обсяги інтенсивної житлової забудови навколо Житомира ніхто не заміряв, але щороку вони вимірюються  сотнями дітей, які щодня їдуть із села до міста на навчання. Причому, ця тенденція  не вщухає, а лише посилюється. Теж саме стосується взаємостосунків приміських громад із лікарняними закладами та установами Житомира.

Все це ще раз засвідчує, що вибори у приміських ОТГ для житомирян будуть цікавими  у багатьох відношеннях. Бо ж ніхто не стане заперечувати, що від вибору, наприклад, Тетерівського сільського голови стосунки між  Житомиром та найближчою сільською ОТГ, залежатиме не лише  розвиток рекреаційної зони обласного центру, але й вирішення ще кількох надважливих «сторінок» міського життя. Теж саме і, можливо, ще більшою мірою стосується і Оліївської ОТГ, стосунки між якою та міськрадою обласного центру вже давно потребують очікуваного і назрілого «осучаснення».

Отже, час подумати, хто конкретно вже за сто днів до дня голосування вимальовується , як кандидат і реальний претендент на виборну посаду у найближчих до Житомира приміських обєєднаних громадах? Безумовно, Україна вкотре дивує світ тим, що за сто днів до дня голосування Верховна Рада досі не ухвалила в остаточній редакції Виборчий Кодекс, як чітко визначені правила для проведення виборів.  Вони, звісно ж, вже незабаром з’являться, але  претенденти на посади голів обєєєднаних громад у Тетерівці, Глибочиці, Оліївці чи Станишівці вже зараз  відомі. Ми не претендуємо на всю повноту оцінки  достоїнств, доблестей, а , можливо й недоліків певних  людей, які невдовзі стануть кандидатами на посаду голів ОТГ у житомирському передмісті. Звісно ж, сьогодні не йде мова і  про агітацію за тих чи інших «персонажів», які можуть включитися у передвиборчі змагання.

ПРЕТЕНДЕНТІВ – НЕБАГАТО, АЛЕ ФАВОРИТИ – Є!

Так склалося історично, що першими у процес «децентралізації» із  утворенням ОТГ вступили Тетерівська та Станишівська  об’єднані територіальні громади. І сьогодні можна із упевненістю сказати, що саме підсумки  їх діяльності  стануть фундаментом для майбутніх передвиборчих приготувань. Наприклад, дивовижна ситуація наразі простежується у Станишівській ОТГ, де тутешній сільський голова Юрій Матвійчук однозначно претендуватиме на повторне обрання керівником об’єднаної  громади.  Дивовижність ситуації у Станишівці полягає у тому, що на старті своєї нинішньої каденції позиції Юрія Матвійчука  були надзвичайно вразливими і здавалося, що його успіх на перших виборах голови Станишівської ОТГ був зумовлений  надмірно щасливим для нього збігом обставин. Проте минув  час і нинішній голова Станишівської ОТГ може із абсолютною впевненістю стверджувати, що проводив послідовну, системну і цілеспрямовану політику на зміцнення свого авторитету.

Так, і саме так! Підбір кадрів у середовищі заступників та  виконавчому апараті у Станишівці  проходив на дуже зваженому, а насправді «гросмейстерському» рівні. Житомирський міський голова Сергій Сухомлин насправді мав би повчитися у сфері підбору та розстановки кадрів у свого «молодшого» колеги зі Станишівки. Хоча у чомусь Сухомлин і Матвійчук таки схожі – обоє сьогодні є однозначними фаворитами на майбутніх виборах голів  «своїх» ОТГ. Щоправда, Сергію Сухомлину доведеться  витримати складний двобій у , швидше за все, двотуровому  змаганні за посаду міського голови. Ну, а у Юрія Матвійчука суперника, якого можна було б вже сьогодні  співставити  для порівняння, поки що не видно.

Трохи по іншому виглядає ситуація у Тетерівській ОТГ. Певний час , якраз у часи становлення новоствореної громади, її неабияк «трясло» і скандальна історія із Корчацькою школою за кілька місяців  поширилася і на територію Денишів, далі – у Буки і т. п. Варто зауважити, що громадськість  сіл,  що входять до складу Тетерівської ОТГ, так і не змогла консолідувати свої зусилля, аби виступити на умовах рівноправного партнера у діалог  із керівництвом Тетерівської ОТГ. З іншого боку,  у керівника Тетерівської ОТГ Валентини Ільницької  також не вистачило вміння чи, можливо, бажання  щоб  налагодити конструктивні  стосунки із громадськістю більшості населених пунктів. Цей фактор неабияк послабить позиції В.Ф. Ільницької на майбутніх виборах голови ОТГ, якщо нинішня очільниця Тетерівської громади все ж таки вирішить взяти у них участь. Натомість її заступник , Анатолій Волинець,  зберіг за собою шанси для участі у виборах у якості успішного громадського активіста, непоганого організатора і при цьому ще й успішного підприємця. Таке поєднання взагалі   можливе, мабуть,  лише в Україні, коли чиновник, активіст і бізнесмен  унікальним  чином поєднується в одній особі. Але в очах багатьох своїх потенційних виборців Анатолій Волинець має значні і навіть переконливі шанси на перемогу  у процесі виборів голови Тетерівської ОТГ  25 жовтня 2020-го року.

Цікавими мають стати вибори у Глибочицькій ОТГ. Нинішній її очільник Сергій Сокальський не мав стільки часу для зміцнення своїх позицій, як його колеги у Тетерівці  чи Станишівці, оскільки  Глибочицька ОТГ утворилася пізніше. Однак слід зауважити, що саме Глибочицька  ОТГ у своєму новому «об’єднаному» статусі  жила і розвивалася  врівноважено, впевнено і безконфліктно. Щодо найближчих перспектив, то майбутні вибори голови Глибочицької ОТГ пройдуть у новій географічній конфігурації: до її складу  тепер увійдуть села Левківської  сільської ради. І саме Левківський сільський голова  Олександр Окоча, швидше за все, стане основним конкурентом нинішнього голови Глибочицької ОТГ Сергія Сокальського. Варто зауважити, що за суто об’єктивними показниками  потенціал  Сокальського значно вищий, аніж  можливості  Окочі.

Левківський сільський голова  має не менший досвід від свого колеги, але Сокальський значно молодший, його  управлінський «стаж»  помножений на сучасну освіту, а також  – на вміння  орієнтуватися  у найскладніших перипетіях сучасного законодавства.  Знову ж таки, сьогодні важко дати логічну відповідь на запитання, чому Олександр Окоча  до останнього  чекав і не вважав за потрібне з кимось об’єднуватися у  процесі  утворення територіальних громад? Відтак Левківська сільрада  на фініші процесу  децентралізації  потрапила  в «обійми» до Глибочиці.  Хоча, якщо  чесно і відверто, левківчанам можна вважати, що пощастило потрапити у «спілку» із Глибочицею, бо інший варіант для них виглядав би куди гіршим. Водночас шанси  у Глибочицької ОТГ обрати восени достойного, сучасного та перспективного керівника  виглядають сьогодні  доволі оптимістично.

Чого не скажеш про ситуацію в Оліївській ОТГ. Свого часу, одразу після її утворення і на перших порах її діяльності громада вважалася найпотужнішою  на території Житомирщини. І все завдяки одному суб’єкту господарювання (заводу «Кромберг –Шуберт»),  який вносив  до «шкатулки» Оліївської ОТГ 80% податкових коштів. Усунення з посади  голови Оліївської ОТГ Михайла Скока  було несподіваним, але  ж і її передумови та наслідки не були вивчені і  досьогодні не враховані. У підсумку  нині в Оліївці виконуючий обов’язки голови Анатолій Мельниченко вже заявив про свою участь у майбутніх виборах голови ОТГ. Проте заявити – цього мало. Куди важливіше – які шанси  на обрання  має нинішній  секретар Оліївської ОТГ? Але найголовніше – хто може стати його суперником? Якщо , наприклад, Михайло Скок, про якого, можливо, хтось підзабув, то у колишнього голови шанси найкращі і найпереконливіші. Це якраз  той випадок, коли досвід на голову вище «молодості». Проте  і сам Михайло Скок, мабуть, таки добряче подумає, чи йти йому вдруге в одну й ту ж саму «річку»? Аби не опинитися потім у ситуації  відомого співака Славка Вакарчука і подати у відставку. Тоді вже краще готувати у конкуренти Анатолію  Мельниченку такого ж за «калібром» Олександра Романчука, який молодший від Михайла Скока, який, звісно ж, менш  досвідчений, але ж готовий до нових викликів. А вони, як не крути, однозначно будуть.

Діючий Іванівський сільський  голова Лариса Кузовкова після безмежних скандалів  у громаді навряд чи стане  спроможним кандидатом на посаду голови Березівської ОТГ.  Розуміючи, що у селі чужих не люблять  (навіть будучи Вашингтоном, у вас  шансів там нуль) у Березівській ОТГ обиратимуть серед своїх. Нинішній Березівський сільський голова Сергій Чернуха може стати тим кандидатом, який об’єднає інтереси мешканців майбутньої громади. Безконфліктний, поміркований… Як кажуть, свій серед своїх.

Особлива боротьба розгорнеться за посаду Новогуйвинського селищного голови. Зарано говорити про кандидатів, вони проявляться на початку виборчої кампанії.

Олександр  СТРІЛЬЧИК

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.