Сьогодні: 03 липня 2020 року - п"ятниця

wordpress themes.

ПОДОРОЖ В ІСТОРІЮ СЕЛА ЧЕРЕМОШНЕ

Село Черемошня виникло як німецька колонія, тобто як хутір Юліана Арндта у 1899 році. Але як поселення виникає набагато раніше і сягає сивої давнини, коли на території сучасної Житомирщини проживали племена ранніх слов’ян, носіїв Зарубинецької археологічної культури (ІІ ст. до н. е. – ІІ ст. н. е.), зруйнованої германськими племенами готів.

За литовсько-польської доби панівна верхівка відверто проводила пронімецьку політику, заохочуючи іноземну колонізацію, підтримуючи міцні торговельні зв’язки з німецькими князівствами, а з ХІV століття зовсім стала нехтувала місцевим населенням. Так поступово на теренах нашого краю провідну роль починають відігравати німецькі переселенці.

Польське поневолення у ХVІ ст. принесло українському населенню повне закріпачення, але в ході Визвольної війна середини ХVІІ ст. на короткий період українці отримали власну державу, а після її втрати у ХVІІІ ст. колонізаційні процеси в нашому краї активно посилюються. 

Наприкінці ХVІІІ ст. поселення Черемошня належало графу Ільїнському, українському феодалу, що ополячився,  і  походив з містечка Ільїнське Волинського воєводства. Цій  родині належали маєтки в Галиччині, а у 1779 році нащадки цього роду отримала привілей – титул австрійських графів. 

У 1775 році Ян-Кастан Ільїнський продав землі, на яких проживало населення Черемошні,  польському феодалу Станіславу Пінінському, але цей населений пункт згодом викупили німці-колоністи, оскільки, з  втратою власної державності,  поляки  втрачають панівні позиції на українських землях. Адже, після першого поділу Польщі у 1772 році, західноукраїнські землі, що були вотчиною поляків,  стали належати Австро-Угорщині, а після другого та третього поділів у 1793 та 1795 роках вся Наддніпрянщина стала належати Російській імперії. Царизм посилив  переселенську політику. Переселенці з Європи активно поселяються в нашому краї. 

Німецький краєзнавець Ніколаус Арндт (його батько Александр Арндт народився в селі Черемошня)  в своїх працях пише про те, що прості німецькі селяни і ремісники свого часу приїхали на Волинь, щоб обробляти землю, підвищувати її родючість. З часом прижились на ній, полюбили її. Місцеве населення перейняло у німців нові технології ведення  сільського господарства. Німецькі колоністи створили  потужні, високорозвинені господарства, раціонально використовуючи земельні угіддя,, отримували прибутки і в неврожайні роки.

Представники родини Арндтів за свої кошти побудували навчальні заклади в с. Березівка та с. Черемошня.

Засновником родини Арндтів на Волині, вважається Юліус Самуель (1827 – 1907 рр.), що народився у Лодзі, проживав в селі Рожище на Рівненщині, був купцем ІІ – ї гільдії, володів у 1870-1890 рр. у Новограді-Волинському будинком, який відсудив у місцевого мешканця за  несплачені борги. Проживав в селі Березівка, купив кілька сотень ріллі і лісу. 28.02 1881 року придбав 120 десятин в урочищі Ставище між селами Вільськ та Дубовець. Мав троє синів і доньку. У 1906 році перепродав 618 десятин, сину Юліану – 400, німцям – колоністам 218 десятин. На момент продажу батьком землі сини володіли землею в такій кількості: Юліан мав 823 десятини, Йоганн  – 610.

Син  Юліан Арндт (1853-1931 рр.) в селі Березівка збудував моторний млин, відомий у Волинській губернії. З добірного зерна, вирощеного в нашому краї,  виробляв гарну муку, яка на Всесвітній виставці в Брюсселі у 1905 році отримала золоту медаль.

Карл та  Йоган Арндти були освіченими поміщиками, один з них навчався в університеті святого Володимира, вивчав юриспруденцію, був гласним, займав посади голови міської управи, заступника голови та мирового судді. Залишивши державну службу, Йоган Арндт займався аграрною наукою, організував господарство з вирощення лікарських рослин, що стало попередником фірми «Ліктрави».  Успадкувавши велику частку майна батька, він організував сільськогосподарський кооператив в 300 десятин, який став зразковим на Волині. Займався громадською діяльністю, впливав на вирішення проблем в губернії, допомагав голодуючим, сприяв створенню міського самоуправління, був дійсним членом Товариства дослідників Волині, яке постало у 1902 році  у м. Житомирі.

У 1907-1911 рр. Йоганн Арндт профінансував будівництво земського 2-х класного училища в селі Березівка. Наразі в цій будівлі функціонує Березівська ЗОШ І-ІІІ ступенів. У 1912 р. у селі Черемошня поміщик Арндт побудував школу, яка функціонувала до введення в експлуатацію нового приміщення школи у 1992 році.  Цікава історія побудови школи в селі Черемошня. Хоч село складалось з невеличких хуторів, в кожному з них був староста, але всі були підлеглими  Арндтам. Помираючи, батько  наказав синові виконати його останнє прохання, на залишені кошти здійснити обряд поховання, бажаючи  залишити пам’ять в серцях односельців великим поминальним столом. Але син вирішив інакше, спрацювала німецька  далекоглядність, зваженість, прагматизм –  на залишені кошти  вирішив побудувати земську школу, вважаючи, що цей задум залишить невмирущу пам’ять про батька у  серцях вдячних односельців. Він наказав старостам хуторів  зібрати яєць для замісу  нової будови. Так на невеликому пагорбі  села Черемошня одного сонячного ранку  1905 року постала  новозбудована школа, яка збереглась і до наших днів.

Старший син з Арндтів був дбайливим господарем, знаходив порозуміння з односельцями, з повагою до них відносився, вони йому відповідали тим же. Але найбільшу повагу  і співчуття заслужив простий мірошник, який чесно працював у млині, подарованому паном. Мірошник мав двох одружених доньок, онука і сироту-наймичку. Жили в достатку, роботи не цуралися, але й на чуже не зазіхали. Благополуччю родини позаздрили лихі очі злочинців, які темної ночі вирізали всю сім’ю, пограбували нажите, а млин спалили. Лише наймичка встигла сховатися, яку вбивці довго шукали і не знайшли. Жахливе видовище із семи гробів спостерігали наступного дня. Згодом наймичка впізнала одного із злодіїв, злочинців було викрито. На місці страшної події люди поставили величезний камінь. Жорстокість, з якою було вчинено злочин, закарбувалась у пам’яті односельців, і як страшна легенда передається із покоління в покоління.

Донька Кароліна Юліанівна Арндт (1885–1966 рр.) закінчила Маріїнську жіночу гімназію. (Наразі це приміщення дитячого центру творчості міста Житомира). Це був перший на Волині державний навчальний заклад для жінок, який підпорядковувався канцелярії відомства імператриці Марії, і став функціонувати в день Трьох святих, 12 лютого 1866 року. В системі освіти Російської імперії другої половини ХІХ століття  існували гімназії для дітей привілейованих станів, в яких навчались 4 роки, а згодом 7, де вивчали російську, латинську, іноземні мови, природознавство, географію, історію, правознавство, «Закон Божий».

Закінчення гімназії давало можливість продовжувати навчання у вищому навчальному закладі, або перебувати на державній службі. Представниця німецької родини, випускниця Маріїнської жіночої гімназії Кароліна Юліанівна Арндт, була хрещеною матір’ю всесвітньо відомого піаніста Святослава Ріхтера

Наш край,  входив до складу західних губерній, а його селянські господарства, стали основою формування новітньої структури аграрної галузі, на її основі створювався механізм за допомогою якого товаровиробники утворили цілісну систему, що відповідала вимогам індустріального суспільства і розвивалась відповідно його ознакам і законам. Німецькі колоністи відіграли велику роль в цьому процесі.

Представники родини Арндтів впроваджували новітні технології у сільськогосподарському виробництві, успіхи яких відзначались на сільськогосподарських Виставках європейського рівня. Крім того,  вони займались активною громадською, культурною діяльністю, сприяли розвитку культури села і краю в цілому. Один із родини Арндтів, іменем якого названа вулиця в м. Рівному,  де народився Ніколаус Арндт,  відомий німецький краєзнавець, громадський діяч, передав сімейні реліквії родини історико-краєзнавчоиу товариству «Волинь», очолюваного краєзнавцем  Г. П. Мокрицьким. Саме вони дозволили доповнити маловідомі сторінки життя відомих діячів Житомирщини німецького походження.

Ніколауса Арндта називали будівничим мостів, які поєднали наш край, зокрема село Черемошне, з європейським світом. Ніколаус Арндт багато  разів відвідував нашу країну. Пам’ятною була його поїздка в село Черемошне,  в якому народився його батько Александр.

Кожній інтелігентній людині притаманна любов до рідного краю, тієї непомітної цяточки на карті, де ми з’явилися на світ. Наш видатний земляк Максим Тадейович Рильський писав: «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не гідний пошани».

  Кіріл КУЛІК,

учень 8 класу Черемошнянської ЗОШ І-ІІ ступенів

Від редакції. 

Цю історичну розвідку Кіріла Куліка (керівник – вчитель історії Синявська В. І.) публікуємо  в  межах літературного конкурсу  «Мій рідний край», який проводить газета «ПРИМІСЬКЕ ЖИТТЯ».

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.