Сьогодні: 29 вересня 2020 року - вівторок

wordpress themes.

ДОРОГЕ ЯЄЧКО ДО ВЕЛИКОГО ДНЯ

Останніми роками українці більш часто й усвідомлено повертаються до своїх рідних витоків – думають і розмовляють рідною мовою, у сучасному аранжуванні виконують українські народні пісні, проводять численні етнофестивалі, готують традиційну їжу, одягають вишиваний одяг. До цього переліку, що повертає нас до автентики, варто додати й збереження народних та релігійних звичаїв і обрядів, зокрема Великодньої символіки яйця.

Яйце є всесвітнім символом початку світу (лат. Ab ovo – букв. ‘від яйця’, ‘з самого початку’), зародження життя, виникнення з неживої матерії живого, символом сонця. У давнину Всесвіт моделювався як яйце – з верхньої і нижньої частини утворилися небо і земля. Різноманітні перекази, легенди, загадки, вірування про яйце як першооснову життя є майже в усіх народів світу, ці легенди досить часто співзвучні, містять спільні алегоричні образи.

Для українців яйце споконвіку було пов’язане з космосом, сонцем, безсмертям і плодючістю; недарма для нас знаковими є народні казки «Курочка Ряба» та «Яйце-райце» – у цих текстах закодовано міфологічну історію створення світу. Яйце також було символом Дажбога (Бога, що уособлював світло, сонце) у дохристиянську епоху. В народній уяві яйце символізувало дні, місяці, роки (загадка: Летів птах на дванадцяти ногах і одне яйце зніс).

У давнину всі частини яйця були символічними: шкаралупа – небо, плівки – хмари, білок – вода, жовток – земля, повітряний міхур – вітер.

Культ яйця був тісно пов’язаний із птахами: з мертвого (непорушного) яйця народився півень – сонячний образ, тому він щоранку кличе сонце своїм співом; свійську птицю господарі вперше випускали на двір зранку на Великдень – щоб привітати сонце.

З яйцем пов’язують і численні прикмети: вірили, що якщо яйце носити під пахвою, то з нього вилупиться домовик; яйця, знесені куркою на Благовіщення чи Паску, не можна підкладати під квочку – вилупляться калічки; коли квочка сидить на яйцях, то не можна смажити яєць – бо спечуться курчата; дівчата на Великдень, щоб мати гарне біле личко, умивалися водою, в якій лежали крашанки; шкаралупки з Великоднього столу спускали річкою – вірили, що вони сповістять померлих родичів про Великодні свята; крашанки закопували по краях поля (городу) – на врожай.

Люди здавна вірили у закодовану життєву енергію, яка міститься у яйці, тому й використовували курячі яйця при гаданнях, замовляннях, викачуваннях від переляку, пристріту, зурочень. Після обряду викачування білок з яйця кидали на воду у склянку, і баба-шептуха дивилася, од чого був переляк, по тому жовток і шкаралупу виносили на роздоріжжя.

У дохристиянській традиції наші предки, зустрічаючи новий рік, який припадав на час весняного рівнодення, фарбували яйця переважно в червоний колір. Завдяки природним барвникам (цибулинню, звіробою, кропиві, бузиновому соку) крашанки (галунки) набували природних кольорів та відтінків; крашанками обмінювалися родичі та сусіди; діти гралися навбитки, котки, міньки навпомацки, скочування з горбочка, вгадування з шапками та інші забавки. У Навський великдень (Провідна неділя, Рахманський Великдень) родичі клали крашанки на могилки.

Так само дохристиянської доби сягає традиція навесні розписувати (розмальовувати) яйця або видряпувати на них голкою візерунки – так виникли писанки і дряпанки.  Вони символізували весняне відродження, перемогу світла над темрявою, тепла над холодом, життя над смертю.

Розписували яйця тільки дівчата і молодиці, для цього вибирався певний час, умови та обрядові знаки. Майстрині наносили на шкаралупу певну символіку: всевидяче око – сонце; хрест – всесвіт, чотири сторони світу, чотири пори року; дерево життя – символ світобудови; спіраль – зародження нового життя, родючість; грабельки – дощ, вода; галузка – родючість, весняне відродження, символ безкінечного життя; сорок клинців – добробут, успіх. Писанки і дряпанки в їжу не вживали, оскільки це були обереги на здоров’я, лад у родині, добробут; їх підвішували на ниточці на покуті й берегли, щоб не тріснули чи не розбилися.

Крапанки – це ритуальні великодні яйця, на які наносять різнокольорові крапинки за допомогою воску та символічних барв.

Крашанки, крапанки, писанки і дряпанки були символами-оберегами прадавніх українців у дохристиянську епоху. Церква століттями боролася з цими проявами поганства, але оскільки не змогла перемогти споконвічну традицію, то змінила смисловий акцент і приєднала до християнської символіки: червоний колір яйця – кров Христова, символ воскресіння; грабельки – символ Спасителя; восьмикутна зірка – символ Діви-Марії, хрест – символ Бога Ісуса Христа, християнство.

У народній традиції та поліській фразеології писанка символізує суцільний позитив: красу (доладна дівка як писанка; гарна як писанка у свято; нарядилась як великодня писанка; вирядилась як писанка); бережне ставлення (йде як писанку несе; обходиться як з писанкою).

Отож, готуймося до Великодніх свят, і нехай буде, як у тій приказці: Де у Бога той Великдень, а ми уже з писанками і крашанками!

Галина ДОБРОЛЬОЖА,

кандидат філологічних наук,

доцент кафедри української мови

Житомирського державного

університету імені І. Франка

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.