Сьогодні: 20 квітня 2019 року - субота

wordpress themes.

ЗАДАЧА З ТРЬОМА НЕВІДОМИМИ…

вв [1600x1200]

Завдяки «плідній»  співпраці працівників поліції  та прокуратури справа стосовно директора Тетерівського будинку-інтернату та його родини направлено до суду.

Прес-служба прокуратури Житомирської області з цього приводу поширила інформацію, у якій повідомляється: «Під процесуальним керівництвом прокуратури Житомирської області закінчено досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом передачі директором будинку-інтернату, за попередньою змовою із донькою та зятем, для трудової експлуатації вихованців інтернату, які мають відхилення у психічному та фізичному розвитку.

Наразі обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 149 КК України (торгівля людьми, здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою, службовою особою з використанням службового становища, від якої потерпілі були у матеріальній та іншій залежності) затверджений та скерований до суду».

«ПРИМІСЬКЕ ЖИТТЯ»  проводить своє журналістське розслідування у цій справі,  яка викликає багато запитань. Адже не буває одного боку у медалі.

Ми звернулися до зятя  директора будинку-інтернату Олександра, який фігурує у справі, він погодився розповісти деякі подробиці:

– По-перше, хочу подякувати за те, що хоча справа і набула великого резонансу, але «ПРИМІСЬКЕ ЖИТТЯ» єдина газета, яка висвітлює інформацію, що відповідає дійсності. За весь час до нас не звернувся жоден журналіст, хоча публікацій було багато. Постає питання: то де в нашій країні свобода слова і неупередженість ЗМІ?

По суті справи хочу пояснити, що винним себе я не вважав і не вважаю. За сім місяців так званого слідства я бачив одне беззаконня, фальсифікації та вимагання. Доказом цьому на сьогодні і є наші обвинувальні акти. А у мене їх аж два, при тому, що закон України передбачає лише один.

Зміст цього обвинувального акту також вражає, цитую: «…так, у невстановлений слідством час, директор, зловживаючи службовим становищем, переслідуючи корисливі мотиви, з метою власної матеріальної вигоди при невстановлених слідством обставинах, досяг домовленості зі своєю донькою та зятем…».

Тобто хто, коли і з ким домовився слідство не знає. А факти  щодо отримання будь-якої матеріальної вигоди, про яку так сміливо заявляє прокуратура, взагалі відсутні в матеріалах справи.

Або інший абзац з обвинувального акту: « …Так, в певний період часу Ольга, діючи за попередньою змовою зі своїм чоловіком та батьком,  отримала невстановленого вихованця на ім’я Володимир…»

Хто такий Володимир? Як його можна «отримати», якщо він навіть нікому невідомий? Та багато іншого невстановленого, недоведеного і того, чого взагалі не було.

Постає питання: то що ж робило слідство та прокуратура сім місяців? Відповідно до КПК,  обвинувальний акт повинен відповідати вимогам статті 291 КПК України, зокрема має містити, викладання фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Відповідно до п.13. ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення  – це твердження про вчинення злочину певною особою, щодо певної особи.

Тобто,  положення статей КПК для представників слідства не є обов’язковими для виконання, якщо є вказівка від керівництва або необхідно відзвітувати про видимість виконаної роботи?

Я чудово розумію мотиви слідства щодо нас. 6.09.2018 року, коли це все почалося,   заяв від потерпілих у слідства не було, отже законних підстав для відкриття справи також не було. Але згодом, з’явилася заява потерпілого, яку слідча Пізнюр Н. А. написала власноруч. Покази свідків слідство намагалось отримати за 200 гривень або за шматочок халви. Поліція утримувала  вилучені паспорти та банківські картки вихованців інтернату протягом чотирьох місяців, таким чином намагаючись вплинути на їх покази та примусити дати неправдиві свідчення.

До першого  оприлюднення інформації  з дня оголошення мені підозри 7.09.2018 року  працівники поліції   чекали два тижні, перша інформація у ЗМІ з’явилась 21.09.2018 року.  Вони чекали ще грошей, окрім того, що вже отримав підполковник Садовський В. Заявлена сума була захмарна –  50 000 доларів! Звичайно, ми відмовились платити, оскільки закон ми не порушували. Але ось результат. Нічого не встановлено, ніщо невідомо, а кримінальна справа є. І це тільки мала частина тих порушень, що є на даний час.

Дуже сподіваюсь, що Генеральна прокуратура України, яка також відзвітувала про закінчення слідства, зацікавиться і перевірить дані факти про законність його проведення і дасть оцінку компетентності працівників прокуратури Житомирської області. 

Петро ТАРАСЮК

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Follow by Email
Facebook
Twitter
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.