Сьогодні: 11 листопада 2019 року - понеділок

wordpress themes.

Олександр ВЕЛИЧКО: «НЕ КОШТИ ЗМІНЮЮТЬ ОСВІТУ, А ПЕДАГОГИ»

Реформа освіти, так як і медицини, вже не один місяць обговорюється і викликає багато думок, непорозумінь, дебатів. Як це відбувається на рівні самої школи, які є складнощі та чому потрібно починати будувати державу з освіти, говоримо з Олександром Величком, директором ЗОШ №10 м. Житомира, депутатом Житомирської міської ради та головою обласної організації партії «Громадянська позиція».

– Пане Олександре, як давно ви в освіті? Що вас найбільше вразило після призначенням керівником?

– З освітою пов’язане все моє життя. Ще навчаючись в університеті, працював вчителем історії і права в школі № 19. Одночасно викладав у ВНЗ. Директором школи №10 працюю з літа 2015 року. Вразили, насамперед, два моменти: школа розміщена в парковій зоні, поряд фруктовий сад, зелена зона, футбольне поле… – це дійсно надихає. А от матеріальна база і відсутність спортзали дуже засмутили. Не дивно, що план роботи на кілька найближчих років визрів дуже швидко.

  Дехто сприймав ідею будівництва нової спортивної зали в вашій школі як утопію. Супротив і досі відчуваєте?

– Вже не раз наголошував, що втратив мову, коли попросив колег провести екскурсію по школі (в день призначення) і дізнався, що спортивної зали немає! І перше, що я зробив, на другий день після того, як очолив школу, підняв питання про виготовлення проекту будівництва спортивної зали. Практично одразу цю ініціативу депутатами та міською владою було підтримано і виділено 150 тис. грн. на виготовлення проекту. Будівництво триває вже півтора роки. Залишилося виконати внутрішні роботи. Але з грудня почали відбуватись дивні речі: підрядник припинив роботи, чиновники з УКБ вирішили розірвати з ним договір, він тривалий час не виходив на зв’язок. Зараз, нібито, ситуація вирівнюється і маю надію, що до 1 вересня 2018 року зала буде готова до експлуатації. Принаймні, міський голова підтримує швидше завершення робіт. А щодо скептиків – вони були і будуть. Проте і вони розуміють, що назад дороги немає.

– У минулому році школа №10 та гімназія № 23 долучилися до педагогічного експерименту «Розумники Smart kids». Чия це була ініціатива?

– Я шукав шляхи модернізації освітнього процесу, починаючи з початкової школи. Педагогічна технологія «Розумники Smart Kids» зацікавила відразу. Зустрівся з керівником ТОВ «Розумники», відвідав київські школи, де проект вже реалізовувався, поспілкувався з вчителями-новаторами. Вдячний керівництву управління освіти і колегам-депутатам за всебічну підтримку. Наразі, кожен учень нашого 1-Б класу має власний ноутбук з програмним забезпеченням. Кабінет оснащений мультимедійним комплексом, а вчитель має власний комп і фабрику друку. Для кожного предмету розроблені тисячі ігрових завдань з озвучкою, а батьки дома мають аналогічні програми на своїх комп’ютерах. Діти після першого семестру вже впевнено користуються мультимедійною дошкою, розв’язуючи цікаві завдання. Вони захоплено навчаються під керівництвом творчого педагога, яка постійно бере участь в навчальних тренінгах і семінарах. Впевнений, що і учні гімназії № 23 лише виграли від участі в цій педагогічній інновації. Цю практику варто поширювати і в інших школах, тим паче, що кабінети перших класів до 1 вересня 2018 року будуть оснащені «до зубів».

– Що ви скажете про Концепцію нової української школи?  

– Вона прогресивна. Я не знаю освітян, які б проаналізували її і сказали, що ця Концепція не потрібна. Життя змінюється, суспільство змінюється, технології змінюються,  і школа не повинна пасти задніх – навпаки, вона має бути на гвістрі змін. Сьогодні випускник школи, а потім вишу має безліч знань, але, як правило, не адаптований до їх реалізації і не розуміє як застосувати свої знання на практиці.

Метою нової школи є – формування громадянина-патріота, який володіє рядом компетентностей, здатен вчитися впродовж життя.

Але два моменти мене непокоять:

1) на ЗНО учень має продемонструвати, насамперед, знання (тому, важливо не загратися з учнями остаточно),

2) кожен четвертий випускник не бачить себе в Україні і пакує валізи до Польщі. Погоджуюсь з нашим лідером Анатолієм Гриценком, що це є загрозою національній безпеці. Нехай би свій креатив і бажання до змін молодь втілювала в нашій державі.

ам [1600x1200]

– Якщо з дітьми все зрозуміло – вони швидко адаптуються до нових умов, то чи готові вчителі до таких змін?

– Змінюватися завжди складно. Особливо тим, хто працює більше 20 років і має вже власне бачення, принципи, ставлення і так далі. Але разом з тим, вчителі мають змінюватися і застосовувати сучасні методики та технології навчання, бо діти зараз інші, ніж були ще 10 років тому, оскільки мають інші джерела інформації, окрім вчителя. І роль педагога теж зараз змінюється, стає більш наставницькою. Це старший партнер, помічник, який має допомогти, скерувати, заохотити, дозволити помилятись тощо.

Якщо для радянської системи освіти більш характерні репродуктивні методи навчання, то зараз така схема не діє. Сьогодні потрібні лідери, люди з нестандартним мисленням, креативні люди, які не готові все сприймати на віру і мають власну думку щодо різних проблем.

Зрозуміло, що флагманом цих змін буде не Міністерство чи адміністрація школи, а сам вчитель. І тут вкотре гостро стоїть проблема фінансування. Будь-яка реформа, крім методологічних засад, повинна мати фінансове підґрунтя. І в даному випадку проблема недофінансування є очевидною.

Державний бюджет банально неспроможний забезпечити всі ті речі, які прописані у Законі. Коли держава не виконує свої функції, цей тягар лягає на плечі місцевої влади. І це біда. Тому тут важливо підкріплювати свої слова діями. Бо інакше це викликає недовіру. А коли є недовіра, то вимагати щось від педагогів безглуздо і нечесно.

До речі, якщо ми вже говоримо про фінансовий аспект школи, Міністерство анонсує досить велику зарплатню вчителів. Якщо є вислуга років плюс інші заслуги, то і більше. По ідеї у вас повинна стояти черга з молодих фахівців.

По-перше, хоча Міністерство всіляко анонсує 6-7 тисяч вчительської зарплати, молодий вчитель, який приходить після ВНЗ до школи, отримує «мінімалку». Нехай навіть з доплатами йому нарахують 5 тисяч, на руки вчитель не отримає більше 4 000 грн. і це факт.

По-друге, корекційні педагоги (в межах інклюзивної освіти) – логопеди, психологи, дефектологи повинні отримувати 44 гривні за годину (з державної субвенції, згідно Постанови Кабміну), але цих грошей вони ще з 1 січня не бачили. А у них є родини, власні діти.

Наступна проблема полягає у відсутності чоловіків у школі. Ви уявіть собі молоду людину, чоловіка, який працюватиме за 4 тисячі гривень і хоче створити сім’ю. Це принизливо з боку держави! Так, вони приходять, тому що є покликання, потяг, але через кілька років йдуть, бо все розбивається об фінансову складову.

Багато що, звісно, залежить і від адміністрації закладу, завдань, атмосфери в колективі, відчуття команди, «плеча»  поруч та інших факторів. До речі, середній вік адміністрації школи № 10 – 35 років.

– Батьків до прийняття рішень в школі долучаєте?

– Батьки+учні+вчителі – цей трикутник не передбачає випадання складових, бо фігура руйнується. Намагаємось постійно спілкуватися з батьками через анкетування, інформаційні друковані повідомлення, збори батьківського комітету, проведення заходів для батьків тощо. Завдяки командній роботі в минулому році виграли кошти в рамках «Бюджету участі»  для створення пришкільного майданчика з вуличними тренажерами та елементами дитячого майданчика на суму близько 1 млн. грн. Наразі проект уже майже готовий і думаю, ми створимо спортивний і дитячий простір для мешканців Мар’янівки (насамперед) найближчим часом.

– Ви говорите про кошти міського бюджету. А де брати гроші для освіти на рівні держави?

– Не красти. Банально не красти. І ці табу мають йти від першої особи держави. Люблю наводити приклад Сінгапуру, він дуже в цьому плані показовий. УЛі Куан Ю, тодішнього прем’єр-міністра країни, яка знаходилась в оточенні потужних колишніх імперій, маючи обмежені ресурси і дуже строкате за національностями населення, було два шляхи (власне, як і у всіх державних лідерів) – бути, як більшість, працювати на власне збагачення чи жити по-совісті, не красти самому, оточити себе такими ж людьми і поставити інтереси держави і суспільства вище приватних.

І ми бачимо, що через певний час Сінгапур став провідною країною не лише в Азії. Не всі реформи громадянами сприймалися «на ура», але була просто безмежна довіра до свого лідера. Він був еталоном для всіх.

Лідер «Громадянської позиції» Анатолій Гриценко часто говорить в контексті боротьби з корупцією: «Роби як я, а не роби як я сказав».

Інтервю надано

прес-службою

 Олександра ВЕЛИЧКА

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Follow by Email
Facebook
Twitter
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.