Сьогодні: 19 січня 2019 року - субота

wordpress themes.

«ЗАЗИРНИ В МОЮ ДУШУ…»

Рудак [1600x1200]

Марія РУДАК – відома поетеса, журналіст, бібліотекар, голова Міжнародного поетичного братства Юрка Гудзя, член Національної спілки журналістів України. Переможець численних конкурсів. Проживає у Житомирі.

Поезія, творчість – то справа всього її життя. В цій поезії – душа жінки, яка пережила біль втрати, розлуки та зради.

РІЗНІ ДОЛІ

До твого серця хочу докричатись,
Достукатись, пробитись крізь стіну,
Ти, мов метелик, легкий на початок,
Я, мов руїна, привид з твого сну.
Одна дорога — та дві різні долі,
Любов одна: ти — радість, я — жалі,
Щаслива мить тебе не залишає,
Мені ж дістались спогади сумні.
До твого серця, звісно, не пробитись.
Моє вже гасне, тане, мов свіча.
Тобі мене забути дуже звично.
Мені тебе — до сліз не вистача.

БІЛЬ
 Заглядає зоря
 Із чужого і мутного неба,
 Залишилась і я,
 Як зоря, одинока без тебе.
 Хоч кричи — не кричи,
 А тебе поряд мене немає,
 Я дзвоню — ти мовчиш,
 Моє серце від болю згорає.
 Як же сталося так,
 Що для тебе я стала чужою?
 Розлюбив? Не гони…
 Дай хоч звикнутись
 Трохи з бідою.

САМОТНІСТЬ

Тепер я вже не знаю, чи живу…
 Чи в мертвім тілі лиш душа блукає,
 Що трапилось? Чому я й досі тут?
 Чому самотність боляче вбиває?
 Чужа земля і я на ній чужа,
 І ти не звеш, й вертатися несила.
 Молюсь. Молюсь. Молюсь. Молюсь.
 Сльозами двір чужий не раз зросила.

 

ЗРАДА

Не будь дурною, жінко, схаменись,
Навіщо він тобі такий недобрий,
 На твою вірність він не подививсь,
 Болюча зрада й на краю безодні.
 А потім що?
 Задумайся на мить,
 Як ти ще дітям та онукам необхідна!
 Поплач, то добре, потім помолись
 І дякуй Богу, що тепер ти вільна.

 

ЗАЗИРНИ В МОЮ ДУШУ

Зазирни мені в душу,
 Там себе ти побачиш, повір,
 Зрозумієш мій смуток
 І не зрадиш таємних надій.
 А надії, мов діти,
 Що зростають на ґрунті бажань.
 Ти візьми мою руку
 І до ранку жаданий тримай.
 Що з тобою, Марічко,
 Ти мов квітка весною розквітла.
 То лиш був тільки погляд
 Й зорі в небі були тому свідки.
 Мені досить і того,
 Що лиш погляди наші зустрілись,
 Так незвично — надовго
 Твої очі зі мною лишились.

                                  Марія РУДАК

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Follow by Email
Facebook
Twitter
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.