Сьогодні: 23 квітня 2021 року - п"ятниця

wordpress themes.

ЖИТОМИРСЬКИЙ ВРОЖАЙ-2018

Він  є, чи його немає? Який він?

Є. Однозначно є. Не впевнений, що буде подібним до минулорічного, але врожай, дякуючи Богу, є.

Я особисто був невпевненим в багатьох моментах, коли оцінював стан посівів сільськогосподарських культур, вагався. Переконаний, що був не один такий, бо вірно назвати причину, яка стояла на перешкоді врожаю цього року і дійсно несла загрозу в отриманні прогнозованих показників, міг будь-хто. Так, це була тривала, а іноді і нестерпна денна спека, яку вночі змінювала температура повітря в межах 6-8 градусыв. Інколи й нижче. Неймовірні перепади, що зазвичай призводять до негативних стресів, могли завдати суттєвої шкоди молоденьким рослинам. На щастя, все вже позаду.

У той же час були і такі, хто міг стверджувати  про те, що посіяні культури вистоять, незважаючи на ці неймовірні та екстремальні випробовування їх живучості. Це були поодинокі сміливці. Але навіть вони глибоко в душі мали певний сумнів  щодо виживання посівів. Серед наші аграрні гуру М. І. Дубовий, Ю. З. Щирський, О. А. Петелюк,  В. І. Вручинський, В. М. Хробуст та  ряд інших відомих нам молодих, але вже достатньо фахових керівників. Тому три тижні тому впевнено будь-ким сказане: «Не варто переживати, в наші часи  ще й не те було»  скоріше за все виглядало, як авантюра чи піжонство.

Мені особисто й досі невтямки, як вони, будучи ще досить молодими вижили. Без перебільшення при цьому варто відзначити,  що весь цей час впродовж вегетації рослинне здоров’я було під постійним і пильним  фаховим оком наших аграрних керівників та спеціалістів, які в будь-який спосіб намагалися вживати необхідних агрозаходів, щоби мати гідні, добротні врожаї та можливість і в подальшому забезпечувати високо фахове ведення аграрної діяльності.

Посіяні з осені 2017 року технічні і зернові озимі сільськогосподарські культури, а їх загальна площа є більшою за 9,4 тис. га, і майже на 3 тис. га (146,8%) більшою від минулорічної, добре перезимували і готові були за перших погожих умов отримати бажану мінеральну поживу. І  отримали її не лише вчасно, а й сповна. Відтак, будучи ще й підігрітими першими теплими сонячними променями, наявні посіви стали переконливо вселяти в душі керівників не лише надію, а й тепло та гордість. Насамперед за фахово та вчасно виконані всі необхідні технологічні роботи. Поряд з виконанням необхідного обсягу весняних робіт,  що стосувалися догляду за озимими, відбувалася запекла і напружена, скроплена потом, робота по своєчасному виконанню необхідних обсягів сівби ярих культур врожаю 2018 року.

І з цим завданням керівники агроформувань та їх працівники також справилися. Ярий клин у цьому році в межах 21 з лишком тисячі гектарів, а загальна посівна площа у сільськогосподарських підприємствах та фермерських господарствах району становила більше 30 тис. га. У  порівнянні з 2017 роком вона є більшою на 1400 га або 4,9%. І це ще не кінцевий результат. Однак прогнозований  на 2018 рік обсяг сівби с/г культур  виконано на 100%, за що безмежна вдячність і керівникам, і їх працівникам.

Щодо структури посівних  площ.

Вона, а скоріше питома вага окремих груп культур або окремих культур у ній і в цьому році суттєво не змінилася. Як по відношенню до попередніх років, так і до минулого 2017 року.

Зерновим і зернобобовим, враховуючи і кукурудзу на зерно, керівники господарств відвели 48,5 %, а групі технічних культур  – 46,5 %. Решті по мізеру: овочам, картоплі та кормовим культурам.

Нічого не вдієш. Ринок! А бажалося б мати трохи іншу структуру.   Однак, це  – важка і довга дискусійна тема. І, як часто-густо любив повторювати один з очільників району: «Батогом річку не переб’єш».

Шановний читачу і орендодавцю, мушу і в цьому році, як і в попередні роки нагадати, що з усіх існуючих в районі 70,5 тис. га  с/г угідь було розпайовано (до сьогодні) трохи більше 44,0 тис. га (62,4%), з них майже 4 тис. га (9,1 %) власниками земель було виділено їх в натурі для особистого використання, а 30 тис. га з лишком (68,2%) (на сьогодні) ніби використовується за цільовим призначенням для виробництва с/г продукції.

Пару років тому, коли ми для себе визначили, що буде «добре», можна було взяти шмат землі в оренду (ніби) і зовсім нічого на ній не робити. І тобі за це нічого не було, а дивись — настане  час і тобі за це щось буде. Ще ніби не настав…

Сьогодні земельки вже не візьмеш, а ту, що раніше взято, на ній можна так само нічого не сіяти. Якось давати про себе знати, а можна й не давати, і чекати поки «клюне». І, напевне, щось таки клюне. Кльов цей потихеньку наближається. Його у певний спосіб наближають.

Повернемося ж до теми.

Не вистачає для балансу біля 10 тис. га, або близько до цього. Це біля 4,2% від усіх наявних в районі с/г угідь або 22,7% від обсягу розпайованих с/г угідь. Допоки з’ясувати не вдається. Не вистачає повноважень.

Дивина? Так. Але  не новина… Все продумано.

Нашими керівниками аграрних формувань збір урожаю зазвичай розпочинається з озимого ріпаку та озимого ячменю. Нагадаю, що лише в цьому році (на 3-й рік) вдалося отримати певний врожай озимого ріпаку. У 2016 році він весь загинув, а у 2017 році його було зібрано лише на площі в 600 га, що проти нинішнього року майже  в чотири рази менше (2,4 тис. га).

У силу повноважень, якими на сьогодні наділені місцеві райдержадміністрації та їх структурні підрозділи, не вдалося з’ясувати, ким і де точно було посіяно озимий ріпак  на території Високопічської та Василівської сільських рад площею, що є більшою від  670 га  і посіви якого відповідно до ф. 4 с .г у 2018 році збереглися на весну-літо на 60,5%. Тобто 409 га. Так само не вдається з’ясувати  і про умови збору урожаю цього  ніби посіяного ріпаку. Нехай…

А заразом весь «відомий» озимий ріпак успішно і вчасно зібрано. Орієнтовна урожайність з 1 га різна: від 25 до 45 цнт/га.

Інформуючи вас, дорогий читачу, про окремі сторони життя АПК району, повідомляю і про те, що вже повністю зібрано й озимий ячмінь. Це площа у 835 га, але на 97 га вона є меншою від минулорічної. Його врожайність також різна, а середня може бути в межах 30 цнт з одного га і навіть трохи більше. Озимий ячмінь є другою «класною» після озимого ріпаку культурою, що також забезпечує агроформування найпершими в поточному році грошовими коштами, яких конче завжди потребує в подальшому збиральний комплекс.

Напевне, кожен з нас запримітив, що в цьому році не лише збір урожаю зернових та технічних культур розпочався на два тижні  раніше звичних строків, а й інших в тому числі і плодових культур. Як ніколи, ситуація із збиранням нинішнього врожаю ранніх зернових культур стає все напруженішою, оскільки бажаного у 3-5 днів перепочинку між збором озимого ріпаку та ячменю і початком збирання дещо пізніших за строками дозрівання ранніх зернових с/г культур, наприклад,  врожаю озимого ріпаку та ярої пшениці майже немає.

На сьогодні посіви пшениці на 95% дозріли, а це немало-небагато, а 5,5 тис. га, яких проти 2017 року більше на 584 га або на 13,1%. Не хотілося б однак такий перепочинок можуть створити лише погодні умови, які за прогнозом можуть погіршитися через дощі.  Будемо сподіватися, що все буде добре.

Буде невірним і якось не по-людськи, якщо не згадати про тих, хто постійно з року в рік, дотримуючись перевірених часом, досвідом і рекомендованих наукою рекомендацій, забезпечує дотримання правил ведення агробізнесу. Забезпечує неоціненну дію сівозміни, дбає за ефективне і раціональне використання орендованих земель, дотримуючись при цьому вимог чинного законодавства, і його не порушує. Вони просто сповідують звичайні, неписані «людські» правила поведінки у своїй діяльності. Встигають дбати не лише за наповнення продовольчого ринку країни і своїх при цьому статків (а як інакше), а й за поліпшення життя громадян. 

Це насамперед  – В. І. Швець  (ПП «Миролюбівське»), О. О. Баранюк (СПП «Лад» та ТОВ «Шанс»), О. В. Мазур (СТОВ «Ліщинське»), Д. Г. Хоменко (ТОВ «Вертокиївка»), В. А. Дєньга та А. В. Міненко (ПП «Глибочанське-ОСМВ»), В. І. Вручинський (ФГ «Василівське-2005»), А. В. Якімець (ФГ «Лука-Агро»), Л. Я. Колосівська (СФГ «Сонячний пагорб») та інші.

З ними легко і просто, приємно і поважно вирішувати будь-які, а скоріше за все майже всі назрілі на часі питання. А різного роду з їхнього боку критика — це, насамперед, реакція небайдужих і активних людей щодо існування негараздів на місцях. При цьому така критика в основному не стосується захисту своїх  корпоративних прав, або сторін їхньої діяльності. Вона зазвичай спрямована на те, щоб існуючі на місцях проблеми були не лише почутими, а й виправленими. Що в кінцевому рахунку це сприятиме появі бажаної і омріяної гармонії в життєдіяльності всіх громадян. Врешті-решт, багато проблем врегульовується саме керівниками аграрних формувань самостійно. Мовчки, без галасу і помпезності.

Дехто з них створює всі необхідні умови молодому сільському поколінню щодо цілорічного функціонування танцювального гуртка. І як результат таких тихих справ – запрошення наших діток  для участі з концертними номерами до Болгарії.

Дехто дбає про розширення їх світогляду шляхом участі дітей в екскурсійних акціях  до різнопланових культурно-просвітницьких центрів країни. Ініціюють та сприяють в забезпеченні сільських територій сучасними медичними закладами і стиснувши зуби від люті, терплять існуюче свавілля окремих підприємницьких структур (і не тільки) щодо строків введення  таких закладів в дію.

Інші створюють спортивні майданчики, утримують за власні кошти  спортивні гуртки, роблять багато для розвитку сільського спорту, зокрема футболу.

У 2014 році після воєнної агресії східного сусіда Житомирські аграрні керівники створили активний волонтерський центр з надання необхідної  допомоги для української армії.

До управління Держгеокадастру в Житомирському районі, органів статистики та інших державних структур фермери району надають достовірну  інформацію, у тому числі й  про обсяги орендованих земель, на відміну від  керівників інших підприємницьких структур, які інформацію про свою діяльність  утаємничують та  перекручують. 

Може, мені, як державному працівнику, про це говорити не гоже. А тоді кому гоже? Не претендую і ніколи не претендував на першість, але перед «своїми» керівниками інакше поступити не можу, бо на їхні запитання на кшталт: «Чому ми маємо діяти  в правовому полі, а інші ні?» відповіді не знаходжу. Стає соромно. Не від нестачі знань та досвіду, а насамперед від безсилля.

Колись і це минеться. Хотілося б скоріше, бо так набридло згадувати про «сіркові очі». Водночас вважаю, що саме найнижчої в ієрархії держслужби працівник має волати про існуючі на місцях проблеми, а не замовчувати, а тим більше їх приховувати. Робити це без образ і  обов’язково надавати відповідні поради. Навіть не зовсім досконалі.

За Божої допомоги та наполегливої праці при використанні високопродуктивної техніки, на полях орендарів мають місце красуватися достатньо непогані види на врожай кукурудзи на зерно, сої та соняшника. Але про це ще зарано говорити, бо саме з цього приводу один із згаданих мною керівників точно зробить мені чергове зауваження.

Із складу с/г угідь в частині земель запасу та резерву, що рахуються в районі, більше 200 га головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області надано в орендне використання для ведення фермерської діяльності. Голови цих фермерських господарств запевнили районних депутатів у тому, що використання цих земель буде слугувати нібито для розвитку ягідництва, зокрема малини, лохини, смородини тощо. На жаль, через відсутність існуючих правил ведення українського агробізнесу, існуючих правил співпраці СПД  з органами статистики та влади, про щось позитивне, окрім діяльності ФГ «Біос», говорити не доводиться.  Нібито раніше, в ХХ столітті, така співпраця комусь, а насамперед виробникам матеріальних цінностей і дійсним партнерам від влади шкодила чи заважала. Було всяке, але не дай Боже клаптик с/г угідь, а тим більше ріллі, та ще в зоні лісостепу не буде засіяним, а потім вчасно зібраним…   Ховайся…

Нині ж  маємо беззаперечні докази та факти існування законних прав на використання за цільовим призначенням значних масивів с/г угідь, однак з самого початку отримання таких прав на використання надані с/г угіддя не використовується або використовуються не по селянськи.

Вжиття таких необхідних і очевидних заходів з виправлення подібних ситуацій представникам нинішньої влади вкрай важко. Не через небажання щось змінювати на краще, а насамперед через існуюче земельне законодавство.

Однак все колись буде добре.

Хоча не геть кепсько нині, зважаючи, що у цьому році Хліб є. 

А є Хліб, то буде й пісня?

Володимир ОРЖЕХІВСЬКИЙ,

начальник управління

агропромислового розвитку

Житомирської

райдержадміністрації

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.