Сьогодні: 04 серпня 2021 року - середа

wordpress themes.

ЯК МИ В ТУРЕЧЧИНІ ВАРИЛИ УКРАЇНСЬКИЙ БОРЩ

У квітні цього року в місті Кемальпаша в Туреччині відбувся третій Всесвітній фестиваль кулінарного мистецтва, в якому взяли участь представники 47 країн світу і було представлено більше 1000 учасників, які демонстрували свою національну кухню.

турки 4

турки 6

Вперше в цьому фестивалі взяла участь українська команда з двох навчальних закладів: Київського національного торговельно-економічного університету та Житомирського торговельно-економічного коледжу.

Команду Житомирського торговельно-економічного коледжу, в яку входили двоє викладачів та троє студентів, очолював я, як директор цього навчального закладу.

У Кемальпаші пройшов День України, де ми готували український борщ, розрахований на 300 порцій.

Коли почали готувати український борщ, то смачний його запах відчули чи не по всій Туреччині. Борщ варили на яловичині, бо мусульмани не вживають свинину, також спекли до борщу пампушки з часником.

Коли борщ зварили, до нас підходили поважні гості. Вони з рук шеф-кухаря брали картонні стаканчики з борщем, куштували, а потім із задоволенням промовляли «вері вел». Це означало: дуже добре!

Потік людей біля нашого казана не зменшувався, і борщ дуже швидко закінчився. Ті, хто не зміг скуштувати легендарного українського борщу, жалкували, що пізно прийшли. На запах борщу почали спускатися цигани з довколишніх сіл.

На моє запитання, чи кухарі нашої команди розпробували борщ, зварений на турецькій землі, вони відповіли сміхом. Адже самі ледве встигали насипати борщ усім бажаючим.

Навіть я був подивований тим, який інтерес викликала у турків та гостей фестивалю наша національна страва.

Дійсно: борщ не “вариться”, а “твориться”, бо існують такі вислови, що борщ “удався”, зглядно “не вдався”. Всім відомо, що борщ материн смакує інакше, ніш борщ жінчин, чи борщ доччин. Кожне варення борщу – це творення страви, яка характеризує саму господиню, тому кожній господині дуже залежить на тому, щоб їй борщ удався!

У нас борщ вдався. І це оцінили в Туреччині.

У фестивалі наша команда виступала в трьох номінаціях.

Перша: страва з риби (Олександра Кучеренко).

Друга: страва з морепродуктів (Ілля Лозниця).

Третя: десерт (Маша Вигівська).

Ми виступили дуже вдало і отримали срібні медалі в кожній номінації.

Також дуже вдало виступила команда Київського національного торговельно-економічного університету. Кияни взяли участь у номінації «Чорний ящик». Це дуже складна робота, коли не знаєш, що лежить у тому ящику, а треба скласти меню із продуктів і приготувати страву. Кияни також завоювали срібні медалі.

У конкурсній номінації «Кращий університет року» команда студентів Київського національного торговельно-економічного університету (Олександр Венглінський, Віталій Глушко, Вікторія Науменко, Ангеліна Чала) виборола кубок за друге місце та срібні медалі.

турки 7

турки 3

У конкурсній номінації «Страва з риби» отримано наступні нагороди:

Олександр Венглінський – золото;

Андрій Шкапоїд – срібло,

Ангеліна Чала – срібло.

У номінації «Ресторанний десерт»:

Ангеліна Чала – золото,

Ольга Чемоданова – срібло.

У номінації «Основна страва»:

Олександр Венглінський – золото,

Вікторія Науменко – золото.

Коли виконувався гімн України, я бачив, як українці, які проживають в Туреччині, плакали. При розмові говорили, що так склалися життєві обставини, що довелося влаштовуватися у цій країні.

Водночас було приємно чути рідну українську мову. І ми пишалися тим, що українці.

Дізнавшись, що ми з України, турецькі вболівальники футболу казали, що знають наші футбольні команди «Шахтар», «Динамо». Футбол у них розвинений, у кожному містечку і селі є стадіони зі штучним покриттям, освітленням, з охороною.

Ми побували в парку повітряних зміїв. Змій для українців був уже заготовлений з емблемою Київського національного торговельно-економічного університет, ми сфотографувалися на згадку.

турки 2

А ще були екскурсії до святих місць, відвідини чайхани і багато неповторних вражень від Туреччини.

Хочу подякувати спонсорам за можливість взяти участь у третьому Всесвітньому фестивалі кулінарного мистецтва:

ресторану «Гетьман»,

ресторану «Фаворит»,

ресторану «Дубки»,

ресторану «Чудодієво»,

кафе «Полісянка»,

кафе «Аніка».

Вже повертаючись додому, був гордий за свою команду і за наш навчальний заклад. Ми спробували свої сили і переконалися, що можемо достойно виступати на міжнародному рівні. А це престиж і для України, і для Житомира.

Під час фестивалю я мав змогу спілкувався з делегаціями з різних країн, з багатьма вдалося налагодити контакти. Киргизи запросили нас на Іссик-Куль в гості.

Приємно те, що на фестивалі мене як шеф-кухаря нагородили відзнакою «За участь в оргкомітеті».

А ще приємніше, що після повернення з фестивалю мені запропонували бути членом правління Українського кулінарного союзку.

Григорій ГУБАРЄВ,

директор Житомирського

торговельно-економічного коледжу

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.