Сьогодні: 21 жовтня 2020 року - середа

wordpress themes.

МОНЕТИЗАЦІЯ ПІЛЬГ НА ТРАНСПОРТІ. ЯК ВИЗНАЧАТИМУТЬСЯ У ГРОМАДАХ?

14 березня Кабінет Міністрів України схвалив Постанову щодо надання пільг на громадський транспорт у готівковій формі. Тепер Міністерство соціальної політики має доопрацювати документ, враховуючи усі пропозиції. Завдяки Постанові пільги на увесь громадський транспорт, в тому числі міський, приміський та міжміський, можна буде монетизувати. Це означає, що пільговикам щомісяця видаватимуть певну суму грошей, яку вони можуть використовувати на проїзд. Встановлено соціальну норму кількості поїздок усіма видами транспорту загального користування на міських та приміських маршрутах у розмірі 30 поїздок на місяць. Також Уряд затвердив до цієї Постанови Порядок надання пільг у готівковій формі з оплати проїзду усіма видами міського, приміського та міжміського транспорту.

Цей  порядок передбачає можливість монетизувати пільгу на проїзд за рахунок коштів місцевого бюджету у разі прийняття такого рішення органом місцевого самоврядування. 
Дія цього Порядку поширюється на окремі категорії громадян, які мають право на пільги з оплати проїзду усіма видами міського, приміського та міжміського транспорту, а саме:

1) громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії 1, відповідно до статті 20 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи”;

2) громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії 2, відповідно до статті 21 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

3) дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, яким встановлено інвалідність, пов’язану з Чорнобильською катастрофою, відповідно до статті 30 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

4) учасників бойових дій, відповідно до статті 12 Закону Україні  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

5) інвалідів війни, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

6) дітей з багатодітних сімей, відповідно статті 13 Закону України «Про охорону дитинства»;

7) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, відповідно до статті 6 Закону України  «Про статус ветеранів військової службиветеранів органів внутрішніх справветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»;  

8) батьків військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження військової служби, відповідно до статті 14  України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей”;

9) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та осіб, які супроводжують осіб з інвалідністю І групи або дітей з інвалідністю, відповідно до статті 38-1 України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”;

10) реабілітованих осіб, які стали інвалідами внаслідок репресій пенсіонерами, відповідно до статті 6 Закону України „Про реабілітацію політичних репресій на Україні”.

Місцеві органи самоврядування можуть доповнювати перелік пільгових категорій громадян, яким буде здійснюватися грошова компенсація. Тобто, до прикладу, додати до переліку пенсіонерів за віком чи інших.

Розмір готівкової виплати затверджується обласними, Київською міською держадміністраціями та визначається шляхом множення з середньої вартості проїзду у міському комунальному транспорті в області (м. Києві) на 30 поїздок. Тобто, щоб дана Постанова та Порядок запрацювали, орган місцевого самоврядування повинен прийняти відповідне рішення про грошову компенсацію за пільгове перевезення та у місячний строк повідомити про це Міністерство соціальної політики.

Я вважаю, що таке рішення органи місцевого самоврядування мають приймати тільки після відповідних громадських слухань, і тільки за результатами таких слухань приймати виважене рішення.

Чи не так?

Пільги потрібно людям виплачувати коштами, адже фінансові вливання в приватні транспортні структури з місцевих бюджетів під назвою «компенсація перевізникам за пільгове перевезення категорій громадян» має всі ознаки неефективності та корупційної складової.

Не секрет, що більшість пільговиків не користується зараз своєю соціальною нормою на пільгове перевезення, а платять гроші водію. Тому грошова компенсація за пільги має вітатися, адже це врегулює питання як перевізника, так і пільговика, де перевізник буде отримувати кошти з усіх громадян за надані йому послуги, та не зможе в подальшому спекулювати на темі пільгових перевезень, а пільговик отримуватиме щомісячно кошти, які сам визначатиме на що і куди їх йому краще спрямувати: на проїзд чи лікування, або ж товари повсякденного попиту.

Постанову та Порядок, як на мій погляд, потрібно доопрацювати та внести деякі зміни.

До пункту 3 абзацу першого до Порядку готівкової виплати, яка має здійснюватися структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад, потрібно доповнити: та структурними підрозділами обласних державних адміністрацій з метою здійснення ними виплат за міжміські перевезення. Бо нелогічно, коли за міжміські перевезення мають сплачувати міські та районні органи місцевого самоврядування.

У пункті 4 абзацу першого до Порядку розмір щомісячної готівкової виплати затверджується обласними, Київською  міською державними адміністраціями, виходячи із суми, розрахованої на 30 поїздок на місяць у міському транспорті, та середньої вартості проїзду у міському комунальному транспорті по області.

На моє переконання, затвердження облдержадміністрацією розміру виплати та Постановою Кабміну  розміру кількості поїздок є недоцільною.

Даний текст потрібно викласти в наступній редакції:  передбачити затвердження розміру виплати грошових коштів та встановлення кількості поїздок (не менше 30 поїздок згідно Постанови) тим органам місцевого самоврядування, за рахунок коштів яких здійснюватиметься виплата.

У  пункті 4 до абзацу третього Порядку для пільговиків, які відповідно до законодавства мають право на пільги з оплати проїзду у міжміському транспорті, розмір щомісячної готівкової виплати збільшується на 20%.

На мою думку, доплата за проїзд у міжміському транспорті повинна здійснюватися саме за рахунок коштів обласного бюджету. За міські перевезення повинні компенсувати міські бюджети, за приміські перевезення -районні бюджети, бюджети ОТГ, за обласні перевезення –  обласні бюджети. Тому саме такий механізм компенсації потрібно передбачити у Порядку.

І насамкінець, щоб здійснити таку монетизацію пільг, на моє переконання, потрібно спочатку визнати такими, що втратили чинність постанови КМУ від 17. 05. 1993 р. № 354 та від 16. 08. 1994 р.  № 555, якими право на пільгове перевезення надається пенсіонерам та особам з інвалідністю III групи. Впровадження такої монетизації без їх скасування, може спричинити та посилити соціально-економічну напругу в країні. І тільки після скасування цих постанов, за умови того, що всі органи місцевого самоврядування в Україні приймуть рішення про монетизацію пільг, тільки тоді це стане дійсно кроком вперед та реформою пільг.

Роман МУСІЙЧУК,

депутат Житомирської районної ради

 

 

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.