Сьогодні: 22 квітня 2021 року - четвер

wordpress themes.

Олег БІЛЕЦЬКИЙ: «ПОТРІБНО ЗМІНЮВАТИ ПОГЛЯДИ НА ДЕРЖАВУ, СТАВЛЕННЯ ДО ЛЮДЕЙ»

Розмова з заступником голови Житомирської районної ради Олегом БІЛЕЦЬКИМ піде про ставлення українців до влади. Чому  обіцянки наших керманичів все частіше перетворюються в порожні слова,  а наші сподівання на доброчесну владу, яка про нас має дбати, не справджуються?

– Чому у нас така висока недовіра до влади?

– А чи  хочемо ми довіряти владі, яку обрали? Якщо ми не хочемо довіряти, значить треба робити якісь правильні речі. В основі довіри лежить політична відповідальність. Тому такою важливою на Заході під час виборів є політична програма. Здатність політика виконувати свої обіцянки, а не виправдовуватись за нездійснене – ключовий критерій довіри.

Люди мають знати про те, як виконуються обіцянки. Комунікація – це єдиний зв’язок виборця і політика у проміжку між виборами. Виборець нічого не знає про складні процедури роботи всередині органів влади – все, що його цікавить, це чи виконує політик свої обіцянки.  

Усе залежить від свідомості людини. Навіть коли ми помилились, то повинні свою помилку виправити. Адже коли у себе в сім’ї ви зрозуміли, що зробили щось не те, ви одразу намагаєтеся ситуацію виправити своїми діями, рішеннями.

Потрібно запровадити такий механізм, який дозволить обирати у владу достойних людей.

Ідеальних людей не буває, не усі вони однакові. Хтось виконує свою роботу, не популяризуючи себе. А хтось нічого не роблячи на популістських гаслах лізе в політику. Якби ми могли зрозуміти цю загадку, тоді б не обирали негідників.

До влади сьогодні важко прийти людям з совістю, з моральними засадами. У політичному житті України відбуваються дивні речі, варто лише з’явитися новій політичній силі, як до неї пристають аморальні політики, які вже побували у всіх партіях, які тільки є. У мене багато знайомих, які працюють в бізнесі, на різних посадах,  я вважаю їх порядними людьми, проте вони не прагнуть йти у владу в силу різних обставин. Моєму товаришу пропонували посаду голови адміністрації, однак він відмовився. Він не захотів працювати у тій системі, яка існує. Потрібно змінювати погляди на державу,  ставлення до людей.

Однак, давно відомий принцип – розділяй і володарюй: посій ворожнечу, недовіру – і управляй людьми. Такий метод роками використовували в Україні, політики управляють недовірою, тому у людей почуття, що довіра робить їх слабшими.

– Ви були учасником Революції Гідності, чому реальних змін в українському суспільстві не відбулося? 

– Люди вийшли з протесту, що до них ставляться несправедливо, проте у них не було бачення, кого вони хочуть підняти на щабель влади. Прості люди прагнули справедливості, певних змін і на цій хвилі  до влади прийшли не найкращі.  Хто спровокував смерті на Майдані,  чому і як  до влади прийшли ті люди, які нині керують державою, нам доведеться з’ясувати.

Та поки що вагомих результатів немає. Якщо брати до уваги одну з найбільших наших проблем — корупцію, українці з року в рік констатують, що нічого не змінюється. Саме корупція на всіх рівнях і внутрішньополітичні суперечки можна назвати причиною тотальної недовіри громадян до державних інституцій.

Особисто мені, здається, внутрішній розбрат – це головна біда українців. Протягом всієї історії. У результаті людина не тільки не відчуває змін на краще, вона не бачить взагалі ніяких змін, а якщо зміни не відбуваються, то ми бачимо тільки затяжну кризу – політичну, військову та економічну. Було б дивно, якби при цьому зросли рейтинги основних політичних сил, які знаходяться в парламенті і особисто несуть відповідальність за те, що відбувається в країні.

Я часто зустрічаюся з людьми, їх загальна думка – «звертатися до влади марна справа…». Навіть з власного досвіду скажу, що не марна. Іти на діалог з представниками влади треба. У такий спосіб ви стаєте чинником, який показує найгостріші проблеми, а з іншого  боку – змушує владу працювати.

 Скептики скажуть: «Стало просто важче жити…». За 26 років Незалежності України нам ніколи не було просто жити. Війна проблеми загострила, та коли люди свої негаразди не замовчують, а починають про них говорити, виходять зі стану інертності, з`являється надія на кращі зміни.

– Як ви ставитеся до нинішньої діяльності Саакашвілі в Україні?

– Я не можу зрозуміти, чому українські політики критикують Саакашвілі, адже він говорить логічні речі, хоче “окрилити” суспільство, людям потрібно донести інформацію, що потрібно зробити, щоб в Україні відбулися зміни. І це Саакашвілі робить. Когось лякають  його амбіції, але ж він за українськими законами не може претендувати на посаду президента, не може стати депутатом Верховної Ради.

– Говорять, що чужий…

 –  Серед українців є багато  відповідальних, професійних, патріотичних людей, які б могли очолити рух щодо зміни олігархічної системи в державі, але чомусь їх не видно на політичному обрії. Чому?  Нинішня система  організована таким чином, що добратися до верхівки влади можливо лише за величезні гроші та підтримки олігархату, який сьогодні керує державо. Тому Саакашвілі, який ініціює системні зміни, знаходить підтримку у суспільстві.

А стара політична еліта чомусь мовчить.

 – Тут слід згадати Макіавеллі: якщо вже йдеться про інтереси батьківщини, не слід розмірковувати, справедливим є це рішення чи несправедливим, милосердним чи жорстоким, похвальним чи ганебним, облишити слід усілякі міркування і прийняти те рішення, яке відповідає порятунку її життя та збереженню свободи.

–  Саме так. Щоб навести порядок в державі потрібна жорстка рука, якщо ми говоримо про демократію, то повинен бути диктат закону. А у  нас чомусь одному дозволено все, а іншому нічого. Генеральним прокурором стає людина без юридичної освіти протягом одного дня засідання Верховної Ради, і таких випадків потурання законами у нас безліч.

Сподіватися, що нинішні нардепи приймуть «правильні» закони, я на це не розраховую. Чому не знімається депутатська недоторканність, про що говорять вже десятиліттями? Чому ми не можемо запровадити закон про імпічмент президента, адже це демократична норма, а ми Україну вважаємо демократичною державою?

– Чи не загралися ми у вдаваний патріотизм?

– Поняттям патріотизму у нас почали гендлювати, підмінюючи  це поняття. Одними криками «Слава Україні!» державу ми не збудуємо. Патріот — той, хто ніколи не порушує моральні засади, коли чиновник виконує свої обов’язки, депутат виконує свої обіцянки і ніколи не буде приймати рішення, які завдадуть шкоди державі, її громадянам.

 

Олексій ПРОЦЕНКО

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.