Сергій Анатолійович Чернуха до обрання на посаду Березівського сільського голови понад двадцять років працював у приватному бізнесі. Перший рік головувати було по-справжньому важко, зізнається він, доводилося багато пізнавати, як працює місцеве самоврядування, у які двері треба стукати, щоб вирішити якесь питання.

– Сергію Анатолійовичу, чому за вас проголосували?

– За себе мені незручно щось говорити. Напевно, спрацювало те, що мене знали. Живучи та працюючи в селі Дубовець, я завжди був відкритим, нічого не приховував від людей. По чому люди судять в селі? Який у тебе будинок, чи охайне у тебе подвір’я, чи задоволені люди, які у тебе працюють, чи образив ти когось, – тобто твоє ставлення до людей в селі ніколи не пройде поза увагою. Мабуть, я відповідав тим критеріям добропорядності, а тому й люди сказали: Сергій Чернуха – наш сільський голова! (Сміється).

– Що вдалося втілити за ці два?

– Ми відкрили в Березівці у військовому містечку дитячий садок. Йдучи на посаду сільського голови, я обіцяв людям, що їхні діти будуть обов’язково виховуватися у місцевому дитсадку. Понад 600 тис. грн. – це були кошти сільського бюджету і майже 900 тис. грн. – кошти районного бюджету. Тепер навіть діти з сусідньої Василівської сільської ради відвідують наш дитячий садок.

Закінчили вуличне освітлення в Березівці, провели освітлення вулиць Дубовця та військового містечка.

Налагодили співпрацю з підприємцями та підприємствами, які ведуть свою діяльність на території сільської ради. Особливо вдячний керівникам «Агротепломашу», Березівського кар’єру, сільськогосподарського підприємства «Житомирщина-агро», які завжди підтримують нас, допомагають у вирішенні багатьох проблем, підтримують соціальні ініціативи в громаді.

– Чи думаєте про об’єднання?

– Ми вже ініціювали об’єднання з центром в Березівці з селами від Оліївки до Заможного. Однак нашу пропозицію підтримали лише в Садках, спочатку і у Василівці погоджувалися на таке об’єднання, а потім тамтешні депутати прийняли рішення об’єднатися чомусь з Іванівкою. Сьогодні після створення Оліївської ОТГ це вже не актуально.

Однак об’єднавчий процес будемо продовжувати, щоб переконати своїх сусідів у тому, що саме Березівка може стати центром ОТГ.

– З чим приходять люди в сільську раду?

– У минулому році була велика напруга з оформленням субсидій. Після того, коли старенька 80-річна бабуся прийшла в сільраду і, плачучи, сказала, що отримує пенсію півтори тисячі гривень, а їй принесли рахунок на дві тисячі з половиною за опалення, ми ввели в штатний розпис діловода, який займається субсидіями.

Зараз у нас також працює державний реєстратор, який для зручності людей вчиняє певні дії на місці, їм не потрібно їхати для цього до міста.

– Як вдалося вирішити проблему з підприємством, яке випалювало деревне вугілля і завдавало шкоди довкіллю?

– Це підприємство більше не працює. На сесії сільської ради ми прийняли рішення заборонити займатися таким видом підприємницької діяльності.

– Що не вдається?

– У центрі Березівки поряд з сільською радою є два гектари землі, це колишній господарчий двір. Уже другий рік «воюю» за цю землю з Держгеокадастром, щоб використати її для потреб села, скажімо, для облаштування паркової зони, футбольного поля, однак нам постійно відмовляють з надуманих підстав.

– Яких принципів дотримуєтеся?

– Бути корисним для громади. Щоб завтра не сказали, що я використав посаду у власних інтересах, що я даремно протираю штани, недобросовісно виконую свою роботу. У мене є правило: якщо почав якусь справу, доведи її до кінця, виконай обіцяне, а вже потім розпочинай щось нове.

– Сергію Анатолійовичу, що вважаєте для себе головним на посаді сільського голови?

– Людяність. Не зважаючи на свій настрій, ти повинен бути людяним, а особливо на цій посаді. Якщо не завжди можна вирішити проблеми, які пов’язані з фінансуванням, то підтримати людину добрим словом, посмішкою ніяких ресурсів не потрібно.

Я вдячний мешканцям сіл Березівської сільської ради за те, що повірили у мене й дали можливість працювати на посаді сільського голови. Робитиму все можливе, аби виправдати їхні сподівання. Розраховую, що громада йтиме на зустріч й теж допомагатиме у вирішенні назрілих проблем.

Олексій ПРОЦЕНКО

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах: