Сьогодні: 28 липня 2021 року - середа

wordpress themes.

«КОЛИСЬ НАШІ ФОТО СТАНУТЬ СТАРИМИ…»

Людмила Станіславівна Камерон народилася 12 жовтня 1973 року в місті Житомирі. Здобула дві вищі освіти: економічну та педагогічну. Виховує двох доньок. Працює помічником голови правління ПрАТ «ЕК «Житомиробленерго». Майже весь свій вільний час присвячує творчості. Людмила талановита не тільки в поезії, а й у живопису. У Житомирі відбулося дві персональні виставки Л. Камерон, також вона є учасницею всеукраїнських творчих заходів. Картини Людмили прикрашають приватні колекції не тільки в Україні, а й в багатьох країнах світу. Перша книжка Людмили Камерон «Небезпечна прогулянка» вийшла у 2010 році, яка вчить малечу правилам з електробезпеки, проілюстрована автором. У 2016 році вийшло одразу дві книжки: збірка поезій «Зерна» та «Житомир-енергія добра» у співавторстві з краєзнавцем Георгієм Павловичем Мокрицьким.

СТАРА ХАТА

Стоїть хата край дороги, навкруги – нікого.

Стоїть собі, зажурилася, бур’ян край порога.

І хвіртка хитається з вітром наодинці.

Коли вітру стає сумно, то скрипить у хвіртці.

Колись бігали босоніж малі ноженята,

Колись з квочкою ходили пухнасті курчата.

Був наповнений життям хлів біля хатини.

Чого тільки не було там: і корови, й свині,

Свого часу були й коні, були і лошата.

Розуміли всяке слово, дарма, що звірята.

Було повно-повнісінько життя у хатині.

Був хазяїн справжній в хаті, була й господиня.

Всякого було потроху: радості і суму.

Діти швидко підростали і гадали думу,

Що так добре завжди буде, завжди буде літо,

А природа своє знає, ніде правди діти.

Розлетілись, мов лелеки, шукать власну долю

Сільські діти, що з дитинства полюбили волю.

Тим життям, що із любов’ю батьки напували,

Бо ж самі тієї долі та щастя не мали.

Для діток своїх нічого вони не жаліли,

Все старалися віддати, що могли, як вміли.

Облетіло руде листя в саду біля хати.

Вітер холод несе, непокоїться мати:

Як там дітки, чи здорові, а чи у достатку,

Чом не пишуть, не спитають, як здоровя татка?

Не зогледілись, як швидко життя пронеслося,

Під хустиною у мами – зсиніле волосся.

Білий сніг накрив городи, і нашу хатину.

Лиш сліди самотні в снігу біля тину.

Все надіється, чекає і молиться мати,

Щоб навідались хоч раз в село онучата,

Щоб віддать останню крапельку любові,

Обійняти розбишак , – хай будуть здорові.

І минулася зима, снігу вже не має.

А надворі знов весна землю зігріває.

І, як завжди, квітне сад. Не білена хата,

В бурянах заріс город – нікому обробляти.

Наче споглядає сон одинока хатина:

Сміх дитячий, запах хліба, щаслива родина.

Чи було насправді те, чи, може, здалося,

Що пишалася земля золотим колоссям.

Чи згадала всі пісні, що співала мати?..

Вітер заспівав свої для старої хати.

ДУША

Сьогодні крапає осінніми слізьми…

Жовтневий подих затишку не пара,

Готується природа до зими,

І птицям вслід несуться темні хмари.

Відгомоніли літні вечори,

Відцокотали цвіркуни зелені,

Готується природа до пори

Холодної, запрошує і мене.

Ще дихає повітрям листя шар,

В барвистості дерева конкурують.

Сріблястий сніг, що прилетить з-за хмар,

Усе довкола білим замалює.

Не сумно те, що літо відцвіта,

А гірко те, що тихо замерзає

Чиясь душа глибока і проста,

Яка тепла і правди не чекає.

ЖИТТЯ

Колись наші фото стануть старими,
Їх будуть гортати малі рученята,
Питаючи, хто на них, маму і тата.
Колись хтось побачить ще нас молодими.

Колись наші фото стануть старими…

А зараз всміхаємось з фото щасливі,
Радіємо, прагнемо світ підкорити,
Здається, ми тільки навчились любити,
А фото ті зовсім уже пожовтіли.

А ми посміхаємось з фото щасливі…

Неначе слайд-шоу життя пробігає,

Чи в цьому його головний привілей?
Та поруч все менше знайомих людей,
Яких фотографія нам нагадає.

Так стрімко людини життя пробігає…

Не сумно за те, що життя пробігає
Лиш тим, хто дорогу свою віднайшов,
Хто Бога уславив і слідом пішов.
Він знає, що вірно прямує до раю!

Чи сумно за те, що життя пробігає?..

Людмила КАМЕРОН

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.