Сьогодні: 16 жовтня 2021 року - субота

wordpress themes.

У ЛУЦІ СПОДІВАЮТЬСЯ, ЩО ОБ’ЄДНАННЯ ПРИСКОРИТЬ ВТІЛЕННЯ ПЛАНІВ

Село Лука, як свідчать історичні хроніки, було засноване ще на початку 17 століття. Але, незважаючи на свій поважний вік,  виглядає молодим та сучасним. Цей населений пункт, хоч і великий за розмірами, та вулиці й будинки розташовані компактно, є в селі й новобудови – мешканці добудовують старі батьківські хати, а міські жителі облаштовують тут собі дачні будинки. Саме для літнього заміського відпочинку село підходить по всіх параметрах   – поруч мальовничі річні береги, свіже повітря, є побутові вигоди – газо- та водопостачання.

Господарка у колишній Луківській сільській раді, а тепер у трьох населених пунктах, які входять до складу Станишівської об’єднаної громади – виконуюча обов’язки старости Олена Семенівна Безшкура. 20 років пропрацювала землевпорядником в Пісках, 7 років у Луці. Всі проблеми села знайомі були зсередини, тому й вирішила у 2015-му подати свою кандидатуру на вибори сільського голови.

У Луківському  старостаті, як тепер називається колишня сільська рада, робочий день у розпалі. Приходять відвідувачі, кожен зі своїми питаннями – до старости, до секретаря, до землевпорядника. Олена Семенівна поспішала на позачергову сесію сільської ради до Станишівки.

Запитую, що змінилося з часу, коли сільська рада увійшла в Станишівську ОТГ, чи можна казати про якісь позитивні зрушення?

  • Для того, щоб щось робити в своїй громаді, не треба чекати об’єднання. Ще коли була Луківська сільська рада, ми працювали на покращення стану інфраструктури наших населених пунктів. Впорядкували огорожу на кладовищі в Луці за кошти сільської ради, повирізали аварійні дерева, щоб розширити межі деяких вулиць. Торік відремонтували 100 метрів дороги в Млинищі, по вулиці Вишневій – весь громадський транспорт курсує цією вулицею, по ній їдуть на Луку, Млинище та Піски. За рахунок самообкладення з кожного двору залучаємо кошти на поточні ремонти та деякі нові проекти, наприклад, на встановлення 6 зупинок автотранспорту в селах, на встановлення сміттєвих баків у Луці.
  • Староста

Що ж стосується змін, які відбулися з утворенням об’єднаної громади – тепер колишня Луківська сільська рада вже не розпоряджається сама коштами, все йде через рішення Станишівської сільської ради ОТГ. Звернення до сільського голови Юрія Матвійчука беруться до уваги, всі питання нашої громади поступово вирішуються. Зрозуміло, що не буває все і одразу, але те, що реально виконати, над тим працюємо. З того, що нам треба зробити у перспективі – закінчити ремонт доріг у населених пунктах, утеплити шкільний спортзал, втілити в життя проект побудови нової котельні для школи вартістю більш як мільйон гривень, реконструювати вуличне освітлення. Також у планах – встановити 5 павільйонів на територіях дошкільних навчальних закладів трьох сіл ОТГ, в Пісках, Ліщині та в Луці. Клуб у Млинищі потребує капітального ремонту даху, і в Луці клуб теж не завадило б відремонтувати. На території нашої колишньої сільської ради є дві водойми – просто необхідно обладнати у нас пожежний пункт.

Йдемо із старостою на «екскурсію» до садочка, Олена Семенівна розповідає:

  • У садочку хочемо відкрити ще третю групу. Бачите – це не садочок знаходиться в приміщенні сільської ради, а сільська рада розміщується у будівлі садочка, яку звів ще колишній радгосп. Так що приміщення не пристосоване, тут все було з самого початку обладнано для дітей. Коли з’явиться третя група, нам доведеться потіснитися. Минулого року ми встановили генератор для безперебійного постачання електроенергії в ДНЗ, – такі були умови обленерго. За рахунок податків СТОВ «Млинище» виділило 144 тисячі, 55 тисяч додали своїх коштів.

Взагалі з місцевими підприємцями маємо добрі стосунки – з «Млинищем», із «Лука-агро»: допомагають у проведенні свят, з різними іншими питаннями.

Ще з відділенням  зв’язку зараз проблема – приміщення, де воно знаходиться, у приватній власності, і, можливо, через підвищення вартості оренди, доведеться розмістити поштове відділення в одній з кімнат сільської ради.

  • З чого складається робочий день старости?
  • Йдуть з будь-якими проблемами – побутовими, часто спірними, в основному по земельних питаннях. Стараюся мирно залагодити, хочеться, щоб все було добре… Знаєте, зараз вибори неминучі в місцевих громадах, от і деякі партії вже ведуть роботу, щоб поміняти старост в ОТГ. Я не належу до жодної партії; незважаючи на всілякі політичні пристрасті, думаю, що головне – це, щоб життя було в Україні гідне, впевненість в майбутньому. У мене два сини – військові-контрактники, служать в Озерному. Старший нещодавно повернувся з зони АТО – 6 місяців перебував у дислокації ЗСУ під Горлівкою.
  • Як спеціаліст із землевпорядкування, як ставитеся до зняття мораторію на продаж землі?
  • Закони спочатку потрібно впорядкувати – я вважаю так і як колишній землевпорядник, і як посадова особа місцевого самоврядування. Що ми маємо зараз? Обласним Держгеокадастром командує Київ – все немовби робиться для того, щоб швидше розкроїти та передати у власність стороннім людям землі запасу. Я цілком підтримую звернення до вищих органів влади районної ради, до якого приєдналися і Тетерівська, і наша об’єднані територіальні громади, про те, щоб землі за межами населених пунктів сільських рад передати у розпорядження громад. Потім вже й закон про продаж землі розробляти.

 

Маленьких відвідувачів Луківського ДНЗ «Малятко» ми застали на прогулянці, разом з вихователями Інною Котвицькою та Юлією Ярошенко. Поспілкувалися на затишному ігровому майданчику, що знаходиться на задньому дворі.

Котвицька

– Вода у садочок надходить з власної свердловини, підігрівається електричною котельнею. Батьки зібрали кошти на огорожу майданчика. Приміщення дитячого садочка почали ремонтувати,  ще коли була Луківська сільська рада. Відкрили оновлений дошкільний заклад 17 березня цього року. А до того діти-дошкільнята перебували у приміщенні школи. Завідуюча дитсадком Ірина Павлівна Бугайчук, і є ще один вихователь – Валентина Андріївна Черниш. Зараз є дві групи – молодша та старша різновікові, у кожній по 28 дітей з Луки та Млинища. У нас повний день перебування – 10,5 годин. Це дуже добре, що тепер з’явилася можливість більше дітей прийняти до садочка, умови тут комфортні. 60 % коштів на утримання дітей в садочку сплачують батьки, 40 % фінансує сільська рада. Бажаючих влаштувати дитину в садочок стає більше, умови в нас дуже гарні,  – розповіла  Інна Котвицька.

 

Відділення поштового зв’язку, яке знаходиться в центрі села Лука, обслуговує села Лука та Млинище, та хутір Вершина. Листоношами працюють Катерина Малишева, Галина Гаплачова, Світлана Михайлова.

  • У наш час пошта – це не тільки розповсюдження друкованої періодики, це і міні-магазин, і пункт прийому комунальних платежів, а поштові працівники – помічники соціальних служб у допомозі жителям з заповненням декларацій та заяв на субсидії. План нам доводять на кожну передплатну кампанію – майже 900 примірників. Стараємося виконувати. Раніше у селах багато передплачували газет та журналів у кожен дім – по 6-7 найменувань. Тепер хоча й подорожчала українська преса – все одно є такі, що виписують багато. Це в основному не пенсіонери, а люди середнього, працездатного віку. У деякі поштові скриньки наші листоноші кладуть по 3-4, а то й 5 різних газет, – розповідає завідуюча поштовим відділенням Наталія Олександрівна Томашевська. – Мій стаж поштового працівника – більше  20 років, у Луці  працюю 12 років. Чи щось змінилося з об’єднанням у велику громаду – зарано поки що судити, мало часу пройшло, всього півроку. Все тільки починається. Більше відчуваються ринкові стосунки – власник приміщення, в якому знаходиться наше невеличке відділення зв’язку, буде підвищувати орендну плату, ось і доведеться пошті переїжджати.
  • Томашевська

 

 

Штат Луківської амбулаторії загальної практики сімейної медицини складається з шести чоловік:  завідуючої, фельдшера, трьох медсестер та санітарки. Про своїх колег та роботу амбулаторії розповідає фельдшер Володимир Станіславович Коломієць:

Коломієць

  • На території колишньої Луківської сільської ради діє наша амбулаторія та фельдшерсько-акушерський пункт у Млинищі. На сьогодні ми рахуємося на роботі в районному Центрі первинної медико-санітарної допомоги, а якщо Станишівська сільська рада отримає у комунальну власність амбулаторії населених пунктів об’єднаної громади, то ми станемо співробітниками нової комунальної установи. (4 серпня, коли відбувалася ця розмова, сесія Житомирської районної ради прийняла рішення про передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ Житомирського району у комунальну власність Станишівської сільської ради ОТГ майно амбулаторій загальної практики сімейної медицини, ФАПів та фельдшерських пунктів у населених пунктах об’єднаної громади. Тому депутати Станишівської сільської ради на сесії 4 серпня вирішили з 1 вересня прийняти безоплатно ці заклади у комунальну власність ради та передати комунальній установі «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини», а також сільська рада отримує права засновника цих медичних закладів).
  • Я можу сказати так – із останніми багаточисельними змінами, реформами – для простих людей, сільських мешканців – краще не стало. Я можу говорити тільки на прикладі медичного обслуговування – у селі в нас зараз немає аптеки, як і в багатьох інших селах. Маніпуляційний кабінет зараз суміщений з фізіотерапевтичним, надаємо весь спектр первинної медичної допомоги. Який може бути прогрес дякуючи реформі, коли з утворенням ЦПМСД скоротили у сімейних амбулаторіях лаборантів, а хоча б на чверть ставки їх можна було залишити. Це ж для людей було б наскільки зручніше, вони не скаржилися б зараз, що не завжди заїжджає лаборант. Я працюю фельдшером з 1999 року, є з чим порівнювати. Колись було краще, стабільніше якось працювати було. Навіть постачання господарськими товарами та матеріалом для маніпуляцій – ватою, бинтами – скоротилося майже вдвічі. За останні 6-7 років теж реформи різні були – то приміщення медичних закладів на баланс сільських рад передавали, потім ми до ЦПМСД приписані були, тепер – у сільській раді. Можливо, буде краще.

Наша амбулаторія проліковує за місяць багато пацієнтів: функціонує денний стаціонар на 8 ліжок, за місяць нараховується 30-34 ліжко-днів, у фельдшера на прийомі бувають до 270 чоловік, у лікаря-терапевта – 600-700, враховуючи позаурочні, патронажні  виклики. Виписуємо безкоштовні рецепти за програмою «Доступні ліки».

 

Світлана Костюченко – продавець у магазині в центрі села.

  • Я родом з Луки, тут живемо великою сім’єю – у нас з чоловіком четверо дітей, побудувалися, тут ми бачимо й своє майбутнє. Старший син вже працює, донька тільки-но закінчила школу, вступає до вишу, менші ходять у місцевий садочок. Село у нас гарне,  атмосфера якась хороша, люди привітні, у сільській раді завжди вислухають, з чим би не прийшов. Тривожить те, що для молоді, якій по 17-20 років, чомусь не дуже є привабливим дозвілля, яке пропонують клуби та будинки культури по селах. Перевагу віддають відвідуванню барів; але це, мабуть, явище розповсюджене – не тільки у нас.
  • Костюченко

 

 

12 років тому переїхала жити з сім’єю в Луку Катерина Леонідівна Тишкевич:

Тишкевич

  • Мій переїзд у село – це повернення на малу батьківщину. Тут жила моя, вже старенька на той час, мама. Лука – село не віддалене, все поруч, транспорт ходить регулярно. І спокійніше тут, чим в місті. Я майже весь трудовий стаж маю, пропрацювавши на Житомирському льонокомбінаті. Завжди активною була – комсоргом групи в училищі, на виробництві працювала ткалею, потім швачкою. Шкода – таке підприємство прийшло у занепад! А був же Житомирський льонокомбінат одним з найбільших в Союзі разом з Рівненським. Село наше було розвинене, багато з моїх однокласників у колгоспі працювали, це ж був колгосп-мільйонер!

Чи відчувається, що ми зараз живемо у об’єднаній громаді? Суттєво – ні. Те, що покращили, кілька зупинок зробили, дорогу до кладовища – це було раніше, до об’єднання. Але обіцяють продовжувати ремонти доріг, думаю, гірше не буде після створення ОТГ. Головне, щоб люди самі були свідомими, кожен біля подвір’я свого порядок підтримував. Ось дуже нам треба було б ліхтарі на стовпах встановити по вулиці Вахнюка, це ж центральна вулиця, жителі готові кошти зібрати.  А взагалі – зараз в селі можна жити добре, якщо працювати. Чоловік мій працює в Житомирі на СТО, я займаюсь приватним підприємництвом, пов’язаним з дрібною торгівлею. Обидві доньки живуть в місті, часто приїжджають з онуками, підсобне господарство допомагає, ціле літо  врожай на грядках.  Порівняно з тим, як наші батьки жили, у нас всі зручності є – вода, газ. В нашому селі ви  мало побачите занедбаних хат – то діти оселяються у батьківських будинках, то купують люди з міста. Будинки обжиті, та й те, що річка є в селі – людей вабить.

Звісно, хотілося б, щоб реформатори  в нашій країні більше про людей думали: я вважаю, що жінка все-таки у 55 повинна на пенсію йти. А то пенсійний вік піднімають, а працювати немає де! Для молодих більше перспектив, в тому числі й у селах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.