Сьогодні: 22 січня 2021 року - п"ятниця

wordpress themes.

Тетяна ПАРФЕНТІЄВА: «Я НІКОЛИ НЕ БУДУ ЛУКАВИТИ…»

Інтерв’ю голови депутатської фракції «Солідарність» у Житомирській районній раді Тетяни Миколаївни ПАРФЕНТІЄВОЇ.

 – Тетяно Миколаївно, Ви задоволені  роботою районної  ради? Чи, можливо, все-таки потрібно щось змінювати?

– Справа в тому, робота районної ради  –   це тривалий процес і він може бути або ефективний, або ні. Повинні бути якісь виміри, завдяки яким ми б визначали  цю ефективність. У даному разі  результат вимірювати кількістю проведених сесій не зовсім правильно. Люди мають сказати, наскільки вони задоволені діяльністю ради, виходячи з того, що ми для них зробили. Тобто робота районної ради має бути «людиноорієнтованою». Сьогодні відбувається багато різних процесів, вирішується багато питань, але я переконана, що можна бути ефективнішим.

 – Ви були ініціатором прийняття рішення про бюджет участі? Чому громадськість не підтримала цю ініціативу?

–   Наша біда в тому, що громадянське суспільство дуже на низькому рівні. І над цим треба працювати. Сьогодні ми маємо розказувати людям, що громадські бюджети для них – це нові можливості. Адже тривалий час ми їх привчали бути споживачами. І коли нині починаємо вимагати якихось ініціатив, то вони не знають що це таке.

Зараз багато проводиться тренінгів, навчань, які спроможні допомогти активним людям впливати на суспільні процеси, очолювати їх.

Людей треба вчити бути активними, треба дати зрозуміти, що те, яким буде середовище довкола  них, територія, де вони мешкають, яка атмосфера буде у їхніх родинах, залежить від їхньої ініціативи.

Стосовно бюджету участі у районі, то я думаю, що тут не все втрачено. Відбулася підміна понять, оскільки до складу )Д громадської ради увійшли сільські голови. Адже вони мають ресурс для того, щоб бути ефективними. Громада цього ресурсу не має.

– Ви наполягаєте, на тому,  щоб на приміських маршрутках  діяла система електронного квитка, були встановлені валідатори. Ваші аргументи?

–  До мене як до депутата звертаються виборці, які мають «точки болю»  і моє завдання працювати над ними. Якщо для них такою больовою точкою є проїзд в громадському транспорті, коли мешканці району обмежені в безкоштовному  проїзді й  мають можливість скористатися громадським транспортом  від випадку до випадку  –  раз на тиждень, чи двічі  на тиждень, а в Житомирі людина з такими ж пільгами користується  безкоштовним транспортом  щодня, то  я маю реагувати на такі запити.

Коли ми заплатили 340 тисяч гривень перевізнику 115-го маршруту  за пільговий проїзд і не можемо виміряти будь-який результат, скажіть, чи  ефективно ми витратили кошти?  Як ми можемо виміряти кількість перевезених людей? Для того, щоб зрозуміти, скільки людей реально отримало послугу, їх потрібно порахувати. І у цій ситуації валідатори можуть визначити  кількісний показник перевезень.

–  Ви пропонуєте проводити  експертизу  відремонтованих доріг,  на це районна рада за Вашим клопотанням виділила певні кошти. Можете сказати про якісь результати?

– Ці кошти досі залишаються в районі. Чомусь мені телефонують  і запитують, де знайти організацію, яка б таку експертизу проводила. Хоча попередньо було домовлено, що  ми повинні  визначити експерта  через систему електронних закупівель «ProZorro».

Безсумнівно, контролювати, як витрачаються бюджетні кошти, потрібно. І це робити повинні не лише депутати, а й громадськість. На мій погляд, при виборі доріг, які підлягають ремонту, не було прозорості. Чому була обрана та чи інша дорога?  Чому ми сьогодні  першочергово відремонтували дорогу до Скоморох? Скільки цією дорогою їздить людей щоденно? Хто визначав, що саме цю дорогу мають  ремонтувати?

 –  У депутатів різні думки щодо збитковості  КП «Центральна районна аптека  №118». Що Ви скажете з цього приводу?

– До цього призвів недолугий менеджмент. Будь-яка проблема має прізвище, ім’я та по батькові. По країні це не збиткова галузь, але у нас в районі вона чомусь збиткова.

– На сесії районної ради, яка відбудеться 4 серпня, будуть переукукладатися контракти з директорами  шкіл та гімназій. Ви  були прихильником того, щоб ці посади здобували на конкурсній основі.

– Я буду відстоювати цю позицію. У мене немає особистих вподобань чи претензій до когось з директорів. Наша освіта потребує перезавантаження, мають прийти люди, котрі покажуть свою ефективність. Ми не говоримо про те, що після цього станеться освітянський вибух, але у цій галузі потрібні реальні зміни.

У проектах законів, які підготовлені у Верховній Раді, визначено терміни перебування на посаді для керівників навчальних закладів: для вишів два терміни по п’ять років, для керівників шкіл чи гімназій два терміни по шість років. Це той термін, протягом якого фахівець може довести свою ефективність, свою здатність рухатися вперед. В іншому випадку він повинен звільнити своє місце для іншого.

Той, хто виховує майбутнє покоління, повинен бути фахово підготовленим та компетентним. Він має зробити презентацію учбового закладу на рік, на три роки, на п’ять, визначити короткострокові та довгострокові перспективи. А потім ми повинні запитати у нього: а що ви зробили із задекларованого? Будь-який показник повинен вимірюватися. І це абсолютно нормально.

– Куди витрачалися кошти з  Вашої  бюджетної  квоти?

– У нас вперше з’явилася така можливість – брати участь у розподілі бюджетних коштів з перевиконання. Оскільки  мене обрали люди, я не можу вирішувати за них, а тому долучаю  їх до цього процесу. Перед тим, як спрямовувати свої кошти, я провела бесіди з депутатами Новогуйвинської селищної ради. Ми прийшли до висновку:  щоб гроші працювали на всіх, ми робимо проекти громадського простору. Ми вже облаштували у Новогуйвинському тренажерний публічний майданчик, куди кожен бажаючий може прийти і займатися спортом. Я тішуся з того, коли бачу, що і вранці, і ввечері на цьому майданчику повно людей. Це надзвичайно приємно.

Далі будуть такі проекти громадського простору як мурал, пам’ятник закоханим. До цих проектів  буде  залучатися місцева  громада.

– Ви активно підтримували створення ОТГ в Житомирському районі. Чи пішло це  на користь громадам?

– Зарано робити будь-які висновки, оскільки це питання зрілості громадянського суспільства, вміння влаштовувати своє життя самостійно. Не кожна громада до цього готова, є багато перешкод. Громадам потрібно вчитися. Коли в ОТГ пішли кошти, їх  треба пріоритетно  витрачати.  Спершу, ніж  зробили якість об’єкти, потрібно  порадилися з людьми, чи потрібні їм ці об’єкти. Лише прямий діалог з людьми може принести успіх.

– Ви голова Житомирського осередку політичної партії «Солідарність», на що робить акценти політична сила ?

– Я не можу підміняти своїм рішенням рішення громади. Є люди, у котрих є певна думка, і я маю її враховувати. На районному рівні політика грає найменшу роль. Найбільшу роль грає авторитет лідера,  який є в політичній силі і те, наскільки він відчуває, чого хочуть люди.

– Ви бачите якісь результати своєї  депутатської діяльності?

– Я багато вчуся і моє гасло:  вчитися до останнього подиху. Я зробила ставку на молодь. Сказано: хочеш змінити світ, надихни молодь. Я намагаюся дослухатися до людей різного віку. У мене є внутрішнє задоволення від того, що я роблю.

– Які реалізовані ваші ініціативи в громадській діяльності?

-Я співзасновник громадської організації  «Житомир, зроби голосніше». Зараз працюємо над проектом музичного табору, це міжнародний досвід, до якого залучаємо громаду області. Диригент зі світовим іменем Констанція Фортунато влаштовує у Житомирській області музичний табір, впродовж п’яти днів діти будуть вчитися співати чотирма-сімома мовами і грати на двох музичних інструментах. А на шостий день буде концерт на сцені Житомирського музично-драматичного театру, де діти під супровід симфонічного оркестру покажуть, на що вони здатні. Цей проект працює на теренах України вже 15 років, але ми вперше залучаємо дітей з інвалідністю.

Ми працюємо з дружинами  учасників АТО, ми постійно підтримуємо з ними зв’язок, опікуємося  кімнатами розвантаження для військових. Ми розуміємо, що коли закінчиться війна, наші хлопці мають повернутися у свої родини  і у мирному житті на них чекатимуть нові випробування.

– Чи зустрічаєтесь зі  своїми виборцями?  

– Постійно. У мене щодня не менше ста дзвінків. Я хочу ще раз   повторити: людиноорієнтованіть без людей не може бути. Сьогодні (31 липня – ред.)  у мене була зустріч з районною федерацією футболу, хлопці мають своє бачення, як має бути  облаштований  стадіон. Вони хочуть, щоб був майданчик зі штучним покриттям. Ми розглядали розвиток футбольної інфраструктури  до 2025 року, ми чітко побачили, що там, де нині росте трава, мають бути об’єкти, які будуть задовольняти потреби громади в плані здорового способу життя.

Була зустріч , якій обговорювали проекти ЄС, які допоможуть  залучати донорські кошти в громади. Сьогодні немає браку  коштів, сьогодні не вистачає ідей. І лише наша активність доведе, чи здатні ми будувати цю країну.

 

–  Тетяно Миколаївно, давайте  тепер поговоримо про те,  що мотивувало Вас піти у політику? 

–  У мене постійно була активна життєва позиція, а те, що  я доєдналася до політики,  то це лише інструмент, який можна використовувати для поліпшення життя громади.

парф2

– Ваші принципи?

– Я завжди чесна перед собою. Я ніколи не буду лукавити, якщо мені щось не подобається, я  не піду на жодні угоди. Мені легко керуватися чесністю. Підлість, підкуп – речі, які я не сприймаю.

–   Ви вважаєте себе лідером?  

– Принаймні, я можу брати на себе відповідальність. А те, чи лідер я, визначать люди. Так , я навчалася в школі лідерів громад,  до речі,  одна із Житомирської області. За якимись критеріями мене відібрали (сміється).

парф3

– Дякую за розмову.

Олексій ПРОЦЕНКО

 

 

 

 

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.