Сьогодні: 16 січня 2021 року - субота

wordpress themes.

Олексій ГОРНОСТАЙ: «ПОРА НАВОДИТИ ЛАД У СВОЇЙ ХАТІ»!

Аксіомою є те, що сільську раду за популярністю випереджає хіба що церква. Якщо у церкву люди ходять, щоб справити свої духовні потреби, то до сільради – щоб владнати свої земні інтереси.

Цього разу кореспондент «ПРИМІСЬКОГО ЖИТТЯ» вирішив з’ясувати, як працює Іванівська сільська рада, чи задоволені її роботою місцеві мешканці.

Горностай Олексій Петрович,

депутат Іванівської сільської ради:

– Я депутат Іванівської сільської ради з 2015 року. Коли мене обрали мої односельці, я дав слово, що буду чесно працювати, щоб приносити користь сільській громаді.

Мої виборці звернулися до мене з проханням, щоб я, як депутат, надав інформацію про витрачений сільською радою минулорічний бюджет.

Особисто звернувся до голови Іванівської сільської ради Лариси Олексіївни Кузовкової ще у 2016 році, щоб мені надали роздруківку щодо витрачання коштів. Правда, після Нового року вона озвучила це питання на сесії, але офіційної відповіді тоді я так і не отримав. «Хочеш – йди подивись у бухгалтерії, куди діваються кошти», – відповіла мені сільський голова

Я зробив депутатський запит 27.04.2017 року, який був проігнорований.  На повторний запит  від 16.06.2017 року отримав часткову відповідь.

Мешканці Іванівки, Барашівки, Давидівки просять з’ясувати чисельність працюючих у сільській раді,  бо вважають, що штат апарату дуже «роздутий»: голова сільської ради, секретар, інспектор ВОС, головний бухгалтер, спеціаліст з бухгалтерського обліку, касир, діловод, два землевпорядники і прибиральниця. Чи не забагато спеціалістів?

Я телефонував у сусідні сільські ради, цікавився їхнім штатним розписом? Діловода ніде немає (просто в нашій сільській раді діловодом працює донька сільського голови Маліновська Леся Анатоліївна).

А чи потрібні аж два землевпорядники? Що вже міряти? Треба провести інвентаризацію земель – і тоді стане ясно, хто кому що вже наміряв.

Мене, як депутата, запитують, чи є у нас працівник по догляду за кладовищами? Немає.

Куди вивозити сміття? Люди викидають його в лісопосадки, на узбіччя доріг. Я особисто проїхав селами району і побачив, як це питання вирішують в інших сільрадах. До прикладу, встановлені контейнери для сміття в Садках, Тетерівці, Глибочиці.

То що ж мені відповісти виборцям, які вимагають навести порядок «у своїй хаті», тобто у своєму селі?

Голова сільської ради жодного разу за два роки не звітувала, хоча згідно з законом повинна це робити не менше, ніж раз на рік.

Я виконав прохання своїх виборців, звернувся з запитом, коли все ж таки будуть збори чи схід села? Нарешті отримав відповідь: 30 вересня в Іванівці, 7 жовтня в Барашівці, 20 жовтня в Давидівці.

У селян наболіло, вони потребують допомоги, хочуть висловити свої думки і поставити діючій владі свої питання.

На мої звернення до голови сільради чую у відповідь: «Як вам не соромно, чого ви копаєте? Ви, стара людина, шукаєте ознаки корупції?».

Свою думку відносно корупції я скажу на черговій сесії сільської ради. Певен в тому, що на часі  почати  збирати підписи про недовіру  сільському голові.

Кожна людина повинна бути на своєму місці, чесно працювати, приносити користь людям. І тоді в країні забудуть про слово «корупція», яке нині звучить на кожному кроці.

Пінчук Олег Іванович,

полковник у відставці, ветеран праці:

Пінчук

– У 2000-му році я купив земельну ділянку в Іванівці і став сільським жителем, постійно проживаю тут з 2003 року.

Скажу відверто: за 14 років тут нічого не змінилося, соціальні питання не вирішуються. Як раніше, так і тепер, місцева влада «тасується» за принципом сімейної династії.

У законодавчій базі для місцевого самоврядування все розписано, біда в тому, що наша місцева влада не виконує головної статті Закону про місцеве самоврядування – про народовладдя. На превеликий жаль, нинішня сільська рада нагадує закрите акціонерне товариство». Обрали голову сільського голову та депутатів, а далі –  все закрилось: голова живе своїм життям, а рада – своїм. Не виконується 42-а стаття Конституції України: майже за три роки не було жодного звіту сільського голови. Ми проявляли ініціативу, але все чомусь відкладається таке звітування.

На моєю пропозицією прийняти Статут територіальної громади, у сільраді тільки посміялися…

Є в нас великі проблеми, які потрібно вирішувати: це вивіз сміття, освітлення вулиць, немає дорожніх знаків на основних вулицях. Ми піднімали ці питання, але реакції – нуль! Через село проходить 5 кілометрів міжнародної траси. Голова сільської ради каже, це не наша траса.

А люди, які мешкають в Іванівці – не наші люди? Куди зверталася голова сільської ради, щоб зробити безпечною для мешканців цю ділянку траси, на якій у дорожніх пригодах гинуть люди? У Тетерівці, Зарічанах, Глибочиці, Оліївці, Кам’янці, Березівці, Садках встановлені дорожні знаки. Чому цього немає у нас? На повороті на Давидівку має бути світлофор, ще й вулиці там не освітлені.

Ситуація дуже важка, люди втомилися оббивати пороги. Соромно, що сьогодні на Іванівському цвинтарі смітник. Є ж фірми, які вивозять сміття, хіба не можна заключити договір на вивіз, ми ж згодні збирати сміття в контейнери, в пакети.

У сільській раді щось дізнатися про землю неможливо. Наприклад, земля за будинком-інтернатом – це земля Іванівської сільської ради за межами села. Хтось з Новограда-Волинського взяв землю в оренду, побудував бочки для виготовлення деревного вугілля. Санітарна зона повинна бути 500 м, а є всього 50. Ми зверталися у всі інстанції, але не отримали відповіді.

IMG_1781

У Барашівці є кооператив «Барвінок». Питаємо, чиє це підприємство?

«Не наше, нічого не знаємо», – чуємо у відповідь. Депутат сільської ради О. Горностай робить депутатські запити до голови сільської ради, а у відповідь чує: йди звідси, хто тебе сюди прислав?

У нашій сільській раді, як і раніше, працюють сім’ями – то хіба це не «закрите акціонерне товариство»?

На сьогоднішній день добитись, скільки депутатів працює у сільській раді – неможливо. Обирали 21, кажуть, що нині їх 16.

Якесь замкнуте коло: депутати не знають своїх повноважень, ми не знаємо своїх депутатів – до кого звертатися?

Зате є славнозвісний «одобрямс». Не доводиться для обговорення у територіальній громаді за 20 днів, як належить, порядок денний сесії. Коли приходимо подивитися дошку об’яв, нам відповідають: «Вам треба – то приходьте і питайте».

Після обрання сільським головою Кузовкова Л. О. урочисто присягнула вірно служити громаді, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України. Невже, підписана особисто присяга, перетворилася у якийсь «папірець»?

Не бачив, щоб на загальних зборах села ознайомлювали з бюджетом, з тим, які до нього надходять субвенції або дотації. Натомість, у нас «розпилюють» кошти: наприклад, 20 тисяч пішло на передплату газет і журналів – за ці кошти можна було б передплатити газети всім мешканцям громади. Щоб міст відремонтувати через річку Лісну в Барашівці, коштів немає.

Через зміни у Законі про прокуратуру функція нагляду з неї знята – тепер звертатися потрібно тільки у суд, хто з селян буде туди звертатися?

Вважаю, що треба ініціювати подання про недовіру сільському голові. Але люди сьогодні вже нікому не вірять, навіть на вибори вже йде тільки 30 % населення. Всі обурюються, але нічого не хочуть робити. От і мають ту владу, на яку заслуговують. Люди аморфні, і цим користуються ті, хто при владі.

Нарешті депутат сільської ради Горностай О. П. «добився» відповіді у Кузовкової Л. О. про надходження коштів до Іванівської сільської ради за 2016 рік та їх використання. Всього доходи склали 2 478 070 грн. Використано – 1 496 360,5 грн. Куди подівся майже 1 мільйон гривень – невідомо. А із використаних коштів у 2016 році заробітна плата працівників апарату сільської ради, 3-х завклубів та 2-х бібліотекарів – 831 446,71 грн. та нарахування на заробітну плату – 187 504,73 грн., що складає майже 70% використаних за 2016 рік коштів. Ось вам, шановна територіальна громадо, і відповідь, чому ви повністю усунені від ваших конституційних прав безпосередньої участі в управлінні майном, затвердженні програм соціально-економічного і культурного розвитку і контролю за їх виконанням, затвердженні бюджету і контролю за його використанням!

Досить перешіптуватися у маршрутних таксі, далі так жити неможливо.

 

Бугаєнко Василь Григорович:

бугаєнко

– Мене турбує доля мого села, Іванівки. Немає господаря в ньому – немає… Поїдьте на міст в Барашівці і подивіться, – він аварійний, вже дошки відвалюються. Ще при колишньому голові сільської ради почали робити ремонт, та так нічого і не зробили. Люди дивувалися, куди йдуть кошти на ремонт мосту, а їм казали: все йде на «свої цілі».

Так само й землю розбазарили. Біля Будинку престарілих, сьогодні це Житомирський геріатричний пансіонат, землю продали, тепер там «хатинки» можновладців. А нині, щоб виділити земельні ділянки учасникам АТО, відповідають: у нас немає землі.

У селах сільської ради немає сміттєзвалища. Сміття возимо до Житомира, а хто не має автомобіля, викидає вночі в лісопосадку. На кладовищі в Давидівці кругом сміття.

Дивує те, що сільська рада ніби не знає, що з Довжика, з двох каменеобробних підприємств, возять пульпу, яка випромінює радіонукліди, і скидають на землях Іванівки. Радіоактивна пульпа потрапляє у води річки Лісної, яка несе свої води у Кам’янку. Ми зверталися у сільську раду і на сесії отримали таку відповідь: то є земля господаря, то він нехай робить там, що хоче.

У Барашівці є склади деревного вугілля, дорогою їздять величезні фури й руйнують асфальт.

Чому сільський голова Лариса Олексіївна за два роки не відзвітувала перед мешканцями громади?  ».

Подивився я на дороги в Глибочиці, побачив там 5 «лежачих поліцейських». А в нас – жодного. Якби не магазин «Смарт», то не було б зовсім видно повороту на Барашівку. Рятує у нічний час лампочка на цьому магазині.

Кажуть, що Іванівка – Богом забуте село. Я так не думаю, вірю, що люди нарешті зроблять свої висновки.

Кузьмінчук Станіслава Мечиславівна,

пенсіонерка:

кузьмінчук2

– Скажу відверто: сільська рада сьогодні не дбає про своїх громадян. Ми чекали якихось зрушень вже від нової влади, але поки нічого нового не бачимо.

У нас у селі немає сміттєзвалища. Сміття вивозимо в Житомир. А кому нема чим вивозити – носить в ліс і засмічує довкілля.

Дітям  дуже важко добиратися до школи, нам – до сільської ради, бо немає переходів на інтенсивній трасі. Багато наших дітей їздять до школи в Житомир, бо наша школа вже валиться. У нас немає дитячого садочка, возимо дітей теж у Житомир. Нам пропонують дитсадок у колишній військовій частині, а транспорт де, як туди добратися?

Хіба не можна подбати про людей, можна ж відремонтувати старе приміщення сільської ради і зробити там дитсадок. Не здавати в оренду поверх, а зробити кімнати для дитсадка. Хіба хтось подумав про це?

Треба щось робити, а не сидіти, склавши руки.

 

Петро ТАРАСЮК

 

Від редакції. Редакційна політика «ПРИМІСЬКОГО ЖИТТЯ» будується на принципах об’єктивності та достовірності. А тому ми пропонуємо висловитися усім, чиї інтереси зачіпаються у цій публікації.

 

 

 

 

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.