Сьогодні: 19 серпня 2019 року - понеділок

wordpress themes.

Ганна ЧЕРНЮК: «ВВАЖАЮ СЕБЕ ЩАСЛИВОЮ ЖІНКОЮ»

чернюк(1)

Ганна Василівна Чернюк, завідуюча ФАПом села Клітчин – напередодні Дня медичного працівника відповіла на кілька запитань кореспондента «ПРИМІСЬКОГО ЖИТТЯ».

Ганно Василівно, де взяло витоки ваше бажання, а згодом й рішення стати медичним працівником?

– З задоволенням про це розповім. Коли я ще була  маленькою, мені було тоді 10 років, у нас в селі працював фельдшер достатньо похилого віку. Мені сподобалося, як він поставився до мене, коли мама привела до нього на прийом. Тоді у мене й зародилася мрія стати медиком. У 1972 році я закінчила фельдшерсько-акушерське відділення першого  Одеського медичного училища.

Розпочала працювати акушеркою на Вінниччині, звідки родом. Після заміжжя  переїхала на Житомирщину, в Іршанськ, де чоловік працював помічником лісничого, згодом чоловіка перевели до Левкова. Як кажуть, куди голка – туди нитка. Тривалий час я працювала акушеркою у Левківській амбулаторії, а вже двадцять років – завідуюча ФАПом у Клітчині. У мене загальний стаж роботи в медицині 42 роки, чотири терміни маю  вищу  категорію фельдшера. Я дуже горджуся своєю професією.

– Якими принципами керуєтесь під час щоденного виконання своїх професійних обов’язків?

– Вважаю, що кожна людина у своїй щоденній поведінці та вчинках повинна керуватися Божими настановами. У цей непростий для всіх нас час достатньо складно не втратити людяності, якою в першу чергу повинні володіти спеціалісти сфери охорони здоров’я. Про людяність як найголовнішу рису характеру я пам’ятаю під час щоденного виконання своїх професійних обов’язків. Переконана, якби медики щоденно ставили себе на місце пацієнтів, то довкола було б значно менше людського болю та страждань. Головне, коли до нас звертаються люди, зрозуміти їх, не мовчати, розповісти їм про їхні хвороби та допомогти їх позбутися. Головне для медика – не кривити душею, відповідально ставитися до кожного пацієнта. Коли пацієнт говорить, що після звернення до медичного закладу його здоров’я поліпшилося –   для мене  це найвища відзнака моєї роботи.

– Яким, на вашу думку,  повинен  бути хороший медик?

– Він повинен бути грамотним та кваліфікованим працівником, у якому людяність та милосердя є ведучими рисами характеру.

– Вдячний та не вдячний пацієнт…

– У мене не було конфліктів з пацієнтами,  а тому можу говорити лише про вдячних пацієнтів.

– Чи були особливі випадки у вашій медичній практиці?

– Всього не згадати. Доводилося навіть приймати пологи вдома.

– Хто, особисто для вас, є людиною, гідною наслідування?

Гідною для наслідування людиною для мене завжди була мама, мудрість, доброта і справедливість якої супроводжує мене завжди.

– Як склалося ваше особисте життя?

– Я вважаю себе щасливою жінкою. У мене дві доньки, п’ять онуків, правнучка. Внучка Ольга Здаєвська здобула фах акушера, сьогодні працює у ФАПі Клітчина. Вдячна своєму чоловікові Миколі, який зустрівся на моєму життєвому шляху. Нині він працює головою товариства лісівників обласного управління лісового господарства. Коли щось у ФАПі треба було підремонтувати, без чоловіка не обходилося, дякую йому за це.

– Хто допомагає ФАПу вирішувати господарські справи?

– Мені дуже приємно, що депутат Житомирської районної ради Анатолій Давидов піклується про наш медичний заклад. Пам’ятаю, коли він балотувався в депутати, я повірила йому, особисто переконувала людей підтримати його. Нині Анатолій Володимирович, коли звертаюся до нього, не відмовляє у вирішенні наших проблем. Завдяки йому було замінено підлогу у приміщенні ФАПу. Анатолій Володимирович завжди допомагає фінансово важкохворим, за це його поважають у Клітчині.

 

 Ірина КАРПЕНКО

 

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Follow by Email
Facebook
Twitter
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.