Сьогодні: 01 серпня 2021 року - неділя

wordpress themes.

Марія ЗІНОВЧУК: «ЖИТТЯ КРАЩОГО НЕМАЄ, НІЖ У РІДНІЙ ХАТІ»

  Поетеса Марія Зіновчук підготувала нову збірку, серед болючих  тем якої –   довготривала  неоголошена  на сході України війна з російськими загарбниками.

Пропонуємо увазі  читачів «ПРИМІСЬКОГО ЖИТТЯ»  добірку  віршів поетеси-землячки Марії Зіновчук.

 Поранена Україна

Поранена  війною  Україно,

Куди  бредеш  ти  світом  навмання?

В  зажурі  похилилася  калина:

Вбивають мокші  твій  народ  щодня.

 

Чужі  й  свої  грабують, зневажають,

Москаль  тобі вже  витесав труну,

Лиш  чисті  душі  матір захищають,

Ідуть за  волю  на  святу  війну.

 

Ридає  над  портретом  сиротина,

Бо  тата  приголубила  земля,

Благає в  Бога мирную  годину

І  кари  для  прибічників  Кремля.

 

Дай,  Боже,  щоби  молене  збулося,

Загой  нам  рани,  душі  збережи,

І  на  знаменні  з  неба  і  колосся

Достатку  й  слави  пісню  напиши.

 

Чи втішуся колись

Я не стану бабусею, соколе мій,

Я не стану свекрухою, сину,

Наречена твоя у скорботі німій

Пов’язалася в чорну хустину.

 

Вже не ступите ви на весільний рушник,

Який я вишивала на долю,

Ти упав на бруківку, навіки поник,

Немов мак  під косою у полі.

 

Проти вражої свори пішов на той герць,

Бо ти, синку, козацької крові.

Підлий снайпер по-варварськи випустив смерть

У обличчя твоє чорноброве.

 

А чи втішусь я тим, що синок мій – герой,

Захищав нашу правду й свободу,

За Вкраїну, за Київ, за сивий Дніпро

Віддав душу за гідність народу?

 

Породила, ростила тебе на життя

І на щастя під лагідним сонцем,

Та лиш бачу у снах на межі небуття

Світлим янголом мужньої сотні.

Схаменіться

Двигтить земля українська,

Всюди гул гарматний.

Везуть сина в домовині –

Плаче бідна мати.

 

Плачуть його малі дітки,

Ридає дружина.

Та невже ж війні цій клятій

Немає зупину?

 

Кому – смерть,  кому – нажива…

Схаменіться,  люди!

Дограєтесь, що Вкраїни

На світі не буде.

 

Чи ж нас, битих, розхристаних,

Європа  пригріє?

Зупиняй-но, владо, безлад,

Бо ковтне Росія.

 

Опиниться  Україна

Знов під «старшим братом»,

Буде  гнутись-коритися

І  п’яти лизати.

 

Тож вставаймо за свободу,

Бідні  і багаті,

Життя кращого немає,

Ніж у рідній хаті.

 

Москалям                     

О підлі «браття» московити,

Від вас не будем вовком вити,

Хоч нафту маєте і газ,

Та ми не молимось на вас –

Давно минув поклонів час.

 

Що вам закони та угоди!?

Що вам кордони чи народи –

Чечня, Вкраїна, Дагестан,

Поставлені в руїнний стан?

То є імперський звичний  план.

 

Все, що на морі та на суші,

І наші українські душі,

І церкву, й мову, ліс і гай,

Багатий Український край

Вам до престолу подавай.

 

Впаде імперія однако!

Батиї, Гітлери, Сартаки,

Вам не здолать мого народу!

Бог відвойовану свободу

Дасть Україні в  нагороду!

 Дядькові Путіну

Дядьку Путіне, ми з братиком сумуєм:

Тата вже не бачили давно,

І боїться мама, щоби птахом

Звістка не влетіла у вікно,

 

Не принесла новину трагічну,

Бо щодня вбивають на війні.

Дядьку Путіне, не вбийте мого тата –

Він потрібен братику й мені.

 

Ви – в палацах пишних, він – в окопі.

Б’ють російські «гради» наумір.

Дядьку Путіне, чи ви уже здуріли?

Чи у вас вселився хижий звір?

 

Вас благають українські діти:

Забирайте танки і солдат.

Ви ж казали: в нас одна колиска,

Що ви наш добродій, старший брат.

 

Братом не були ви нам ніколи,

Україні шкодили, як щур,

Дядьку Путіне, не вбийте мого тата.

Цього вам ніколи не прощу.

с. Тетерівка

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.