Сьогодні: 17 січня 2021 року - неділя

wordpress themes.

ЗА ПАРКАНОМ «ДОСЯГНЕНЬ»

 Майже весь свій солідний вік я прожив у селі Старошийці Високопічської сільської ради. І от що скажу: останнім часом я став дедалі частіше відчувати якісь змішані почуття стосовно влади. З одного боку, приємно, що наші керманичі навчилися гарно розповідати про свої досягнення, ніби непогано обізнані з проблемами селян, багато обіцяють, особливо перед виборами. З іншого боку, тих досягнень, як кіт наплакав, а проблем усе більшає, й обіцянки з часом тануть, як роса на сонці. Це притаманне вже не лише високій владі, а й більш приземленій, отій, що під боком.

Буду відвертим: нашій громаді справді пощастило із новою владою на селі. Більшість мене підтримає, що Високопічському сільському голові Анатолію Маслову та, либонь, наймолодшому у нашому краї секретарю сільради Віталію Шатилу енергії і снаги не позичати. Пригадую, у своїх передвиборних обіцянках вони особливо наголошували на прозорості своєї діяльності, тож і справді у цьому дали фору: час від часу у ЗМІ з’являються їхні інтерв’ю та коментарі про досягнення на благо громади. Це й добре, що вони хочуть щось змінити у наших селах на краще. Дещо й справді вдається. Скажімо, у Покостівці облаштували цвинтар, поставили огорожу, зробили поруч парковку для автомобілів. Хвилює те, що заа кільканадцять  останніх років населення довколишніх сіл зменшилося майже на чверть.

У місцевому клубі поміняли вікна і двері, дещо зробили у приміщенні дитячого навчального закладу «Ромашка». Допоміг і народний депутат України Віктор Развадовський, який подарував  музичний  центр для клубу, а коли град побив покрівлю та вікна у садочку, виділив необхідні кошти на ремонт. Наскільки мені відомо, з ініціативи депутатів сільської ради у заклади культури Високої Печі придбали більярд, а Старошийки та Покостівки – тенісні столи. Є ще добрі наміри обгородити сільський клуб та дитячий садок, створити нову амбулаторію (щоправда, невідомо, як це впишеться у новітню медичну реформу в Україні). Є сподівання, що, нарешті, земельні паї у селах почнуть оброблятися.

Можливо, я щось випустив з поля зору, але на цьому всі досягнення і закінчуються. А проблеми, які накопичувалися роками, залишаються невирішеними.

Як відомо, все впирається в кошти, у можливості місцевої казни. В цьому контексті чітка позиція сільського голови Анатолія Маслова: слід налагоджувати партнерські відносини з бізнесом, від успішної діяльності якого і залежить наповнення бюджету. Скажімо, на території Високопічської сільської ради, зокрема, у Покостівці, діє сім кар’єрів з видобування граніту, які сплачують до бюджету немалі кошти.

Проте молодий секретар сільради Віталій Шатило, чи то з недосвідченості, чи то іще з якихось причин, нарікає: коли розвалилося СТОВ «Покостівське», нібито відбулися недобрі зміни. Мовляв, заїжджі бізнесмени взяли в оренду землю для видобування каменю, збагачуються на видобутку граніту, а толку від цих видобувників ніякого. А нові робочі місця і гарантована оплата праці? А податки, які вони відраховують до місцевих бюджетів? Як на мене, хай собі збагачуються! Чим більший прибуток матимуть, тим солідніші податки сплачуватимуть, які можна спрямувати на вирішення цілого ряду проблем громади. Так працює весь цивілізований світ, куди ми так уперто прямуємо. Більше того, слід активніше залучати до розробки надр ширше коло інвесторів. Тоді не було б нарікань на брак коштів для ремонту доріг, які вже стали притчею во язицех, одвічним каменем спотикання для сельчан. Фактично, «добили до ручки» дорогу між Старошийкою і Покостівкою – в останній по вулиці Лесі Українки одні вирви. Таке ж сполучення між Покостівкою і Заможним – а це велика відстань. Не можу пригадати, коли їх ремонтували. Все більше проблем для місцевого люду та водіїв виникає через ремонт мосту біля села Рудня-Пошта на чуднівській трасі. Через це автомобілісти мають об’їжджати цю ділянку дороги або через село Тригір’я, або через Старошийку.

Серед першочергових завдань – освітлення сільських вулиць, організація місць для збору та утилізації сміття. У багатоповерхових будинках колишнього військового містечка Високої Печі – це ремонт покрівель, під’їздів, мереж водопостачання та каналізації, які вкрай зношені. Мешканці таких будинків неодноразово зверталися із проханнями відремонтувати дахи, інженерні мережі та сходові клітки, почистити підвали, але майже нічого не зроблено. А хто ж іще, як не депутати, могли б вплинути на вирішення цих проблем?

Як на мене, слід би молодим керівникам частіше радитися з досвідченими, авторитетними людьми, котрі живуть на території сільради, знаходити тісні контакти не лише з місцевим бізнесом, а й з іншими громадськими організаціями, активістами тощо. Мені, приміром, імпонує господарська діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора», яке кілька років тому взяло в оренду частину ставу у Старошийці. Пригадую, яким занедбаним він був раніше: стара гребля зруйнована, худобу доводилося гнати в обхід, та й риби – дсуськи! Тепер же греблю відремонтували, більше того – звели нову, облаштували місце для напування худоби, провели електроосвітлення не лише на цій території, а й по всьому селу. Якщо хтось бідкається, що там не дозволяють ловити рибу, то чому ж не ловити вище греблі чи далі по ріці, про яку влада також мала б подбати? Адже товариство, крім затрат на ремонт та експлуатацію греблі, утримання ставка, ніякого доходу не має, як не має і зиску з розведення риби, бо не веде будь-якої комерційної діяльності. А от на що варто було б звернути увагу депутатам, то це на терміновій розробці та проведенні інвентаризації землі, аби навести порядок й облікувати кожну ділянку, в тому числі і в Старошийці.

Наш край славиться врожаями соковитих сортів суниць. Щовесни активно продають її не лише на ринках області і столиці, а й у самому селі, прямо на узбіччях основних доріг.

У селі Висока Піч перехрестя давно перетворилося на стихійний ринок. У період сезонного збору червоних ягід вздовж автомобільного шляху тісниться місцевий люд – продавці та перекупники. Від скупчення легковиків і вантажівок ніде яблуку впасти. Торгівля кипить будь-якої погоди, вдень і вночі. То чи не пора було б облаштувати цивілізований ринок за рахунок коштів громади та тих же продавців ягід? Чи не краще було б організувати тут підприємство з переробки врожаю, як обіцяли у своїх передвиборних програмах деякі кандидати у депутати? Вигода – обопільна.

Наразі, думаю, неможливо знайти якусь іншу соціальну сферу, де бракувало б білих плям. Проте, ні колишні, ні нинішні владні мужі і господарники не беруться їх вирішувати системно. Щось я зовсім не чув про розробку та винесення на громадське обговорення Програми соціально-економічного розвитку громади, що грунтувалася б на назрілих реаліях децентралізації та реформування громадських об’єднань, на можливостях місцевих бюджетів тощо. Це, власне, мало б стати початком комплексного розв’язання хронічних проблем місцевих громад. І завдання сільського голови та секретаря, а також депутатів  як представників виборців, – зазирнути за паркани «власних досягнень», знайти баланс між потребами та інтересами громади, не допустити негативних наслідків від неефективного реформування.

 

 

Юлій МАЛЯВСЬКИЙ,

ветеран праці,

мешканець с. Старошийка

 

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.