Сьогодні: 22 січня 2021 року - п"ятниця

wordpress themes.

БОРОЗНА НА ДУШІ

Перед моїми очима книжка,  яку я щойно  закінчив читати. Протягом двох днів я прочитав її від першої до останньої сторінки. Жодна з книг, прочитаних раніше, не викликала в мене таких спогадів, таких відчуттів, такої сили емоцій, як ця. Мова йде про роман Уласа Самчука «Марія», який вперше  був опублікований у Львові в 1934 році. У Радянському Союзі цей роман, як і всі інші твори цього українського письменника, були заборонені і жодного разу не публікувались. Після висування на присвоєння Нобелівської премії роман У. Самчука «Марія» був виданий в Україні в 2004 році лише як підручник, рекомендований учням згідно з шкільною програмою.

Ця книжка не те, щоб зачепила мене за живе, а немов великим стальним лемехом розірвала весь бруд, накип і темряву та відкрила мою душу для безпосереднього, а не через «фільтри»  й «окуляри», сприйняття дійсності, з її радощами, здобутками, втратами і трагедіями.

Я пробую розібратись, чому ця книжка залишила в мене таке сильне враження. Можливо, тому, що люди і події з роману і з мого життя дуже схожі між собою. Це і не дивно, адже ми земляки – поліщуки, жителі українського Полісся. А може, тому, що цей роман не про ідеальних, немов з ікони, людей, а живих, звичайних, зі своїми вадами й особливою неповторністю, з якими зустрічаєшся і спілкуєшся щодня. Думаю, що не останньою причиною такої сили і глибини вражень є актуальність роману. Актуальність не тільки в тому, що події роману і сучасного українського життя тісно пов’язані між собою. Актуальність роману Уласа Самчука «Марія», на мій погляд,  в тому, що він не залишає читача байдужим. Роман заставляє думати про споконвічні людські цінності, пробуджує приспану різними казками та пропагандою нашу свідомість, заставляє вірити і боротись за власне життя, за свою родину, за щастя і життя своєї єдиної і неповторної Матері України.

А зустрітись з книжкою і познайомитись з думками, поглядами і частиною творчої спадщини видатного українця Уласа Олексійовича Самчука мені допомогла моя добра і давня знайома Алла Миколаївна Колодяжна, завідувачка шкільною бібліотекою в Озерному.  Щиро вдячний вам, Алло  Миколаївно, за це відкриття.

                                             Борис ДЕМ’ЯНЧУК, пенсіонер,

Озерне

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.