Сьогодні: 15 січня 2021 року - п"ятниця

wordpress themes.

100-РІЧНА ЮВІЛЯРКА З ГОЛОВЕНКИ НАДІЯ КУШНІР: «ВСЕ СВОЄ ЖИТТЯ Я НАМАГАЛАСЯ БУТИ ПОТРІБНОЮ ЛЮДЯМ»

19 січня, на Водохреща, жителька села Головенки  Надія Ісаківна Кушнір відзначила свій сторічний ювілей. Народилася поважна ювілярка у багатодітній сім’ї в селі Базар Народицького району. У сім років пішла до школи та, провчившись два роки, захворіла, і більше не навчалася. Ще з дитячого віку почала працювати у місцевому колгоспі «Петровський» – полола льон, садила та полола картоплю, збирала хміль. Потім був голодомор: «Було дуже важко, але від голоду врятував ліс. Ходили до лісу та збирали ягоди та гриби. Так і вижили», – розповідає ювілярка.

19-річною Надія вийшла заміж за Федора Івановича Кушніра. У 1937 році в родині Кушнірів народилася донька Марія, у 1942-му – Тетяна, потім чоловіка забрали на фронт.

Пережила Надія Ісаківна й роки гітлерівської окупації, після війни продовжувала працювати в колгоспі – на оранці, косьбі, різних інших роботах. Чоловік повернувся з війни, і народилося у подружжя ще двоє доньок – у 1952-му Любов та у 1955-му – Галина. Наприкінці 60-х  Надія Ісаківна овдовіла, тяжка хвороба забрала чоловіка, й вона сама продовжувала працювати, навчати старших та виховувати молодших доньок.

P1193159 P1193179

Доньки ювілярки розповідають, що мама все життя добросовісно трудилася і, де б не працювала,  всі були задоволені її роботою. Все своє життя мала енергійну, старанну вдачу, завжди турбувалася про інших. І доньки  теж, ще будучи дітьми, часто ходили з мамою на роботу, на плантацію льону. – Мама була ланковою, вона завжди спішила у поле, коли збирали врожай, казала, що  без неї не включають машину, де тріпали льон, а ми, діти – чекали допізна маму вдома, – розповідає одна з доньок. «Працювала і на жнивах, вдень копаємо овочі, а вночі комбайни працюють, збираємо хліб… Все своє життя віддала роботі в колгоспі. Навіть після виходу на пенсію продовжувала працювати ще довгий час – до «Чорнобиля», – згадує Надія Ісаківна.

Чорнобильський вибух змусив залишити рідне село. У 1998 переселилися з Народицького району в Головенку. Після життя, прожитого в Базарі, тут приживатися було нелегко. Але Надію Ісаківну оточують багато рідних, допомагають їй. – Ще кілька років тому, – каже довгожителька, – я і на городі щось робила, а зараз вже нема того здоров’я.

Сім’я у Надії Ісаківни велика –  старша донька живе у Попільні, двоє середніх мешкають у Харкові, а Галина живе разом з матір’ю у Головенці. Продовжують рід Кушнірів вісім онуків, десять правнуків та три праправнуки.

У день ювілею до затишного будинку Надії Ісаківни завітали почесні гості. Поздоровити довгожительку приїхали заступник голови Житомирської райдержадміністрації Микола Козарчук, голова районної ради ветеранів Олексій Ковальчук, голова Головенківської сільської ради Олександр Аврамчук, директор територіального центру Житомирського району Олександр Мельник. Гості вручили ювілярці Почесні грамоти райдержадміністрації та районної ради, цінні подарунки, щиро дякували за роки, віддані сумлінній праці на благо країни, та зичили ще довгих років при здоров’ї, у мирі та злагоді.  А відділ культури Житомирського району на чолі з Тетяною Яворською, працівники районного Будинку культури із своїм директором Тетяною Харченко, крім «матеріального» подарунку – теплої пухкої ковдри, огорнули оселю ювілярки ще й  теплотою свого  мистецтва, подарувавши маленьку концертну програму.  Зачарували  господарів та гостей  задушевно виконані українські святкові та ліричні пісні, щедрі українські віншування.

P1193117P1193124

Надія Ісаківна та її рідні  щиро подякували гостям за поздоровлення та незабутні хвилини свята, подаровані у цей пам’ятний, визначний день 100-літнього ювілею.

 

Еліна ВАЦЕК

P1193129P1193132

P1193170P1193191

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.