Сьогодні: 22 квітня 2021 року - четвер

wordpress themes.

Іван ТКАЧУК: «ДЛЯ МЕНЕ ВОЛОНТЕРСТВО – ЦЕ МОЖЛИВІСТЬ ЗРОБИТИ ВКЛАД В РОЗБУДОВУ УКРАЇНИ»

– Волонтерство у нас в Україні не було розвинене, – переконаний Іван Васильович Ткачук. – Але з початком російської військової агресії люди настільки об’єдналися – причому різного віку, з різних соціальних верств… Виявилося, що наш народ не тільки не безнадійний духовно, а й дуже розвинений, готовий допомагати незнайомим людям, не чекаючи взамін подяки. За цим принципом ми і працюємо.

–  У Житомирському районі  волонтерський рух  очолили представники ВО «Свобода». Ми збирали для цієї групи допомогу для бійців АТО. Через рік від початку війни я також почав їздити з групою свободівців на схід України, – розповідає І. Ткачук. – Я живу в Сінгурах. Коли відбулися останні вибори до місцевих рад, у нас з’явилося багато прихильників у селах Житомирського району:  у Кодні Микола Кравчук, у Вертокиївці Анатолій Лихотворик (сьогодні він депутат Житомирської районної ради від ВО «Свобода»), у Тетерівці  Юрій Мельничук…

DSC07094

Збирали допомогу в одне місце, потім сортували для відправлення.

Дуже багато допомагає Сінгурівська школа, навіть дитячий садочок. Дітки приносять у пакетиках солодощі, фрукти, це  дуже хвилює.

Люди патріотично налаштовані, ділилися усім, що в них є, давали гроші. Та зараз, з загальним погіршенням економічної ситуації, у людей менше можливостей зробити фінансовий внесок.

У Сінгурах, Озерянці, Кодні, Вертокиївці  вже створені волонтерські осередки, люди відгукуються на наші дзвінки і коли ми вчергове приїздимо, допомога вже зібрана. Волонтерство – нелегка справа, вимагає значних зусиль та коштів. Лише для поїздки одного автомобіля потрібно  понад 200 літрів пального, а ми їздимо двома автомобілями. Група волонтерів, яку очолює голова Житомирської районної ради Сергій Крутій, вже понад 60 разів побувала в зоні АТО, куди було доправлено 300 тонн допомоги. Серед волонтерів – депутати районної ради Тетяна Голік, Ярослав Рєбдєв,  Сергій Уницький, Анатолій Лихотворик, Віталій Рожко.

– Іване Васильовичу, як ви оцінюєте важливість дій волонтерських організацій у порівнянні з державними?
– Для мене було  важливо побувати безпосередньо у зоні АТО, поспілкуватися із нашими хлопцями. Так ми на власні очі побачили, що там відбувається, відчули атмосферу. На місці побачили, чого потребують наші хлопці. Чесно, було приємно почути, що наша допомога бійцям справді необхідна.

Наразі, на мій погляд, допомогу силам АТО здійснюють волонтерські організації більше, ніж державні. Волонтери прагнуть доставити до бійців не лише якісні продукти, медикаменти та одяг, а й техніку, паливо тощо. І це все завдяки небайдужим людям.

Це моя особиста думка, яка сформувалася після багатьох поїздок: керівництво держави не приділяє належної уваги своїм воїнам. Коли ми запитуємо українських бійців про їхні потреби,  не було такого, щоб хтось сказав, що вони усім забезпечені. Коли дивишся по телевізору, як на фронт передають «Кугуари», іншу новітню зброю,  переконуєшся, що українська армія зміцнюється . Але, побувавши там, я побачив  автомобілі ще часів радянської армії: ЗІЛ-131, ГАЗ-66…

Спочатку ми бували там, де дислокувався батальйон «Карпатська Січ» –  під донецьким аеропортом, селище Водяне. Останні три поїздки були у село Кримське Луганської області, де стоїть 93-ій батальйон. Там постійно стріляють.

На саму передову волонтерів не пускають. Проте за кілометр-півтора чути стрільбу та канонаду. Так, щоб потрапити до Кримського, треба проїхати коридором, де зліва і справа за півтора кілометра  стоять сепаратисти  та російські війська.

Розкажу цікавий випадок. Якось проїхали блок-пост, на якому було  двоє наших хлопців. Після того, як розвантажилися на кінцевому пункті,  залишили  деякі продукти  для  бійців блок-посту. Та коли  вони почали виходити зі своїх окопів, їх виявилося  більше 20. Наступного разу ми спеціально для цих бійців привезли продукти та речі, які вони замовляли.

DSC07065

У грудні минулого року до нас в офіс ВО «Свобода» в Житомирі прийшли дві  літні жінки і принесли великий пакунок шкарпеток. Вони навіть не сказали, хто такі, але пояснили, що власноруч  в’язані шкарпетки передали житомирські бабці, тому що довіряють нашим волонтерам.

– Які настрої панують серед бійців?  

– Хлопці готові відбивати будь-які атаки російсько-терористичних військ. Вони продовжують укріплювати рубежі, вони чудово знають місцевість, добре зміцнили свої позиції, тому готові до будь-яких провокацій ворога.

Перші рази, коли їздили, було чимало чоловіків старшого  віку, призвані по мобілізації. Зараз бачимо молоді обличчя, хлопцям по 20 років. Як колишній військовослужбовець, переконаний в тому, що  коли армія стоїть, у неї пропадає переможний дух. Там говорять: дайте нам можливість вийти з окопів і за два тижні ми закриємо кордон.

– Що мотивує вас до волонтерської діяльності?

–  Мій старший син Максим воював в зоні АТО 13 місяців у складі 26-ої бригади. Пригадую, як моя дружина переживала  і не спала ночами. Ми почали говорити  з сусідами про бажання допомагати українській армії.

На з’їзді, приуроченому 25-річчю  ВО «Свобода»,  Олег Тягнибок сказав, що усі свободівці  мають стати волонтерами і допомагати українським бійцям протистояти російській агресії. Партійна дисципліна нас згуртовує, кажу це, як член ВО «Свобода». Очільник Житомирської районної організації  «Свободи» депутат районної ради Тетяна Голік багато робить для того, щоб організувати усіх.

– Іване Васильовичу, бажаємо вам успіху! Ми дуже вдячні, що у нас в Україні є такі небайдужі люди, як ви!

 

Олексій ПРОЦЕНКО

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.