Сьогодні: 24 липня 2021 року - субота

wordpress themes.

ЧОМУ ПАТ «ПРОДЦЕНТР» БОЇТЬСЯ НЕЗАЛЕЖНОГО АУДИТУ?

«Політичні та бізнесові інтриги намагаються «потопити» ПАТ «Продцентр», «Чому ПАТ «Продцентр» опинився на межі банкрутства, і що врятує підприємство?», «Позачергові збори на ПАТ «Продцентр»: пошук правди чи спроба перевороту?» – серія публікацій у газеті «20 хвилин» викликала певний резонанс довкола діяльності ПАТ «Продцентр». Дивує лише те, що коментатором у всіх публікаціях є Голова наглядової ради  ПАТ «Продцентр» Анатолій Фом’юк. Суть його інсинуацій зводиться до того, що підприємство на межі банкрутства  і винуваті у цьому недобросовісні орендарі, зокрема, ТОВ «Люцина». Вихід з цієї ситуації пан Фомюк бачить таким чином: територію «Продцентру» у Житомирі по вул. М. Грушевського, 61 потрібно передати під будівництво багатоквартирного будинку і за рахунок цього вирішити усі проблеми підприємства.

У чому ж лукавство пана Фомюка?

 Без відповідного реагування на опубліковані в газеті “20 хвилин” статті про велику “турботу” нинішніх керівників ПАТ “Продцентр” (директор  Ганна Толоконнікова та голова наглядової ради Анатоій Фом’юк) стануть стверджувальними “факти” упереджувальної дії та перешкод ТОВ “Люцина” і Житомирської обласної ради в забезпеченні ними економічного зростання та розвитку підприємства в цілому.
Для об’єктивного аналізу фінансово-господарської діяльності ПАТ “Продцентр” і вияснення конкретних причин доведення його до банкрутства я зустрівся з колишніми працівниками цього підприємства та орендарями.
ПАТ “Продцентр” – у минулому «Трест їдалень та ресторанів», потім «Житомирський центр громадського харчування». Це підприємство розвивалося по сиcтемі від допоміжних підготовчих функцій (спочатку овочеві бази, відгодівельні господарства, а потім і до виготовлення високоякісної продукції  для належного обслуговування клієнтів ресторанів та їдалень.
Про те, як розвивалася  індустрія громадського харчування, ми наведемо лише кілька фактів. За короткий час тут збудували та реконструювали дві овочеві бази в Житомирі, два відгодівельні господарства свиней та худоби в селі Івниця і Барашівка. Збудували оздоровчу базу біля Чорного моря, адміністративно-господарський комплекс по вулиці Котовського (нині вулиця  М. Грушевського)  в Житомирі  та інші споруди. Було також придбано велику кількість специфічної автотехніки і механізмів, необхідних для обслуговування цього багатогалузевого господарства. Уже в сучасній Україні, незважаючи на всі катаклізми та зміни структури власності, це підприємство залишалося успішною бізнесовою структурою.
Однак зі слів очевидців та колишніх працівників стало відомо, що  після того, як на підприємстві на загальних зборах шляхом інтриг та підступу був усунутий його керівник Анатолій Іванович Ільчишин і його місце посіла заступник Зоя Костянтинівна Толоконнікова (нині покійна), почався занепад  цієї господарської  імперії.

Колишній головний механік підприємства Олег Ходаківський згадує:
– Після приходу до керівництва З. Толоконнікової, згодом її доньки Ганни усі зусилля були спрямовані не на збереження основних фондів та розвиток підприємництва, а лише  на те, як вигідно розпродати майно. Обидві повністю ігнорували  будь-які зауваження співробітників та акціонерів. До того ж вони відчували підтримку тодішнього  Голови наглядової ради В. І. Матюшенка, а потім обраного на цю посаду чоловіка покійної З. Толоконнікової Анатолія Фом’юка. Як кажуть у народі, спритники воду лили на власний млин?
Про акціонерів та дивіденди, профілактичні ремонти споруд та збереження основних фондів тут враз забули. Майно та техніка продавалися наліво і направо, їхня вартість викликала багато запитань, адже було зрозуміло, що вона була нижчою від ринкової.
Збори акціонерів збиралися кулуарно, до справ та поточних документів за звітний період ніхто не допускався. Усім заправляла керівна “верхівка” з відданих працівників та друзів  родини Толоконнікових. Про що можна казати, коли головою ревізійної комісії постійно обирався відданий сімейний службіст, який не має ніякої фахової освіти.
З такими, як я, хто намагався відстоювати свою думку, не церемонились. Мене звільнили у  2012 році, хоча я мав стаж роботи на підприємстві 22 роки.
Колишній працівник підприємства, вантажник і виконавець “особливих доручень” Юрій Нестерук у своєму інтрев’ю  не добирав слів, характеризуючи своїх “благодійників”. Він назвав їх невдячними хапугами, які забули про честь і совіть. Він згадує, як ці горе-господарники, користуючись інфляцією, збували за копійки майно підприємства, що коштувало немалі гроші. Ю. Нестерук добре пам’ятає історію, коли З. Толоконнікова  “кинула”  свого шефа А. Ільчишина, звільнивши собі шлях для необмеженого правління:
– Інформаційна кампанія, яку розгорнуло  нинішнє керівництво ПАТ “Продцентр”, спрямована на те, щоб прибрати зі свого шляху всі перепони   і реалізувати «сімейний» план з побудови на території підприємства житлового комплексу і заховати сліди свого недолугого керування, – розповідає Ю. Нестерук. – Мені дивно, що  головним винуватцем  занепаду  вважають  ТОВ “Люцину”, – продовжує Ю. Нестерук. –  Я постійно бачив, як генеральний директор цього товариства. М. П. Кропивницький примушував підтримувати порядок на території  “Продцентру”, давав пропозиції щодо розвитку підприємства, однак керівництво не зреагувало на  його поради. Спитаєте, чому? А тому, що на підприємстві сприймалася та  визнавалася лише одна думка – Толоконнікової-Фом’юка.
Коли я зустрівся з родиною Кравчуків – Олександром та його дружиною Тамарою, які донедавна орендували приміщення “Продцентру” і попросив відповісти на кілька питань, вони спочатку відмовилися говорити на цю тему, а потім на адресу “династії Толоконнікових” посипалася лайка.  Однак потому вони розповіли, як в реконструкцію та ремонт наданого їм в оренду приміщення під бісквітний цех вклали значні кошти. Їм обіцяли  компенсувати  витрати  за рахунок оренди. Кравчунки повірили, адже відносини з родиною Толоконнікової були настільки довірливими, що  у них не виникало навіть думки, що колись потраплять в халепу. Незадовго їм почали натякати, щоб вони платили “по-чорному” Кравчуків. А потім Толоконніковим  стало замало і цього вони почали “виживати”. Більшість коштів, затрачених на ремонт приміщень, вдалося відстояти, однак  були змушені  звільнити орендовані приміщення.
– Уже більше трьох років  ті приміщення пустують, а Фом’юк розповідає пресі про те, що якісь орендарі заважають розвиватися “Продцентру”, – говорить Олександр Кравчук.
На мої запитання по суті публікацій у газеті «20 хвилин»  генеральний директор ТОВ “Люцина” Микола Петрович Кропивницький  розповів, що  свій родинний бізнес вони починали з “кравчучок” та баулів.
– Орендувати частину бази «Продцентру» ми почали ще за правління З. Толоконнікової, ми все робили для підтримання належного порядку. Ми завжди працювали чесно. Спочатку у нас були дружні стосунки  з директоркою, допоки не почали нам натякати про відкати, –  говорить М. Кропивницький. –  Нам постійно нагадували, що на цій території ми ніхто, що ми невдячні. Коли нам набридло  слухати на свою адресу різні приниження,  вирішили  запозичити кошти і придбали 31% акцій ПАТ “Продцентр” (на той час ЖКЦГХ).
Коли орендували офіс у приміщенні адмінкорпусу, ми відчували постійну неприязнь з боку керівництва, тому вирішили взяти в оренду складські приміщення в двоповерховому корпусі з північної сторони території.
У ремонт та реконструкцію,  в облаштування зовнішніх та внутрішніх комунікацій водопроводу, каналізації, системи опалення, енергопостачання та освітлення “Люцина” вклала чималі кошти. До цих приміщень була прибудована сходова клітка, по всій площі виконана бетонна вирівнювальна стяжка товщиною 10-20 см, укладено метлахську плитку, капітально відремонтована уся покрівля. Загалом був зроблений капітальний ремонт. У приміщеннях змонтована система опалення з єврорадіаторами. Обіцяна компенсація в рахунок орендної плати чомусь “зависла”, а орендна плата все зростає і зростає.
Маючи 31% акцій (до, речі, не менше, ніж у нинішньої директорки) ми навіть не претендували на якийсь певний прибуток від спільного  господарювання. Вимоги про включення нашого представника до виконавчих органів ПАТ “Продцентр” були проігноровані, і вимоги про проведення незалежного фінансово-господарського аудиту. При підготовці до загальних зборів акціонерів наші вимоги  надати для ознайомлення бухгалтерські та інші господарські документи залишилися без уваги. Після нашої письмової вимоги провести аудит чомусь терміново звільнилася головний бухгалтер.

 

Продовження буде.

 

Петро ТАРАСЮК

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.