Сьогодні: 02 серпня 2021 року - понеділок

wordpress themes.

Андрій ЯКІМЕЦЬ: «ТА ГОЛОВНЕ, НЕ ГОВОРИТИ, А ПРИЙТИ Й ЗРОБИТИ»

Нині Андрій Якімець успішний фермер у сільському господарстві, депутат Житомирської районної ради. Здавалося б, уже непоганий старт для ще зовсім молодого хлопця. Проте, спілкуючись щодня з людьми, та переймаючись їхніми проблемами, Андрій  Якімець не раз ловив себе на думці, що окремі проблеми села не такі вже й складні. І їх можна вирішити вже зараз, було б лише бажання та  більше ділових якостей у керівника. Але цього інколи бракує, а тому Андрій Якімець має намір спробувати свої сили у більш конкретній та важливій справі – вирішив балотуватися на голову Станишівської об’єднаної територіальної громади.

Отож, Андрію Вікторовичу, і перше запитання до вас: як ви збираєтесь піднімати село та покращувати життя людей, якщо у селах сьогодні, будемо відвертими, куди не глянь, кругом лише одні проблеми?

– Насамперед хотів би зазначити, що у нас зараз відбувається децентралізація влади, а тому до Станишівської об’єднаної територіальної громади входить:  Станишівська сільська рада (села Станишівка, Бистрі, Слобода-Селець), Зарічанська сільська рада (село Зарічани), Ліщинська сільська рада (села Ліщин, Тарасівка), Луківська сільська рада (села Лука, Вершина, Млинище), Пісківська сільська рада (села Піски, Скоморохи), Туровецька сільська рада (села Туровець, Грабівка, Кринички, Лісівщина, Мошківка).

З одного боку, когось, можливо, це лякає, адже, по суті, у стільки ж  разів додається і проблем. Та я вважаю, що будь-які проблеми легше та ефективніше вирішуються у комплексі. Адже для цього є більші фінансові можливості, відтак не потрібно «хвататися» за все відразу, а поступово, крок за кроком, вирішувати ті чи інші нагальні питання громади.

– Тобто, вказівок «зверху» уже не буде. Але ж не буде й фінансової підтримки, яка хоч якось тримала «на плаву» наші села. Чи ви вважаєте, що «корінь проблем» в іншому?

– Про сільське життя я знаю не з розповідей батьків чи чиїхось настанов, я щодня з ними стикають у своєму повсякденному житті. По закінченні агроекологічного університету сам вирішив займатися сільським господарством та розвивати його – створив фермерське господарство «Лука-агро», яке на сьогодні вже має 150 голів великої рогатої худоби. І як би не було складно, але у мене це виходить. І, знаєте, нам не потрібні вказівки. Тут, на місці, нам видніше, як краще господарювати та покращувати інфраструктуру села. Я не кажу вже про одвічні проблеми наших доріг чи побудову супермаркетів. Але зробити в селі елементарне – освітлення вулиць, відкрити якийсь спортивний майданчик, впорядкувати, зрештою, кладовища – це ж ми можемо. Скажімо, у с. Слобода на кладовищі повалилися дерева та пошкодили пам’ятники. І нікому до цього нема діла. Бідкаються родичі, літні уже люди, а допомогти ніхто не хоче. Ми, звичайно, уладнаємо цю проблему, але ж у селі є керівництво, є голова, та у них чомусь руки не доходять.

І все ж дедалі, на жаль, частіше доводиться чути, що села сьогодні вимирають, вони не перспективні, пенсії мізерні, тримати своє господарство у людей  немає здоровя. Вас не «вибиває з колії» такий справді  подекуди плачевний стан справ?

– Ви, можливо, й праві. Проте й надалі спостерігати за цим, заплющивши очі, ми не можемо. Скажу більше, у село сьогодні повертається молодь, створює там сім’ї і для початку – розбудовує хоча б своє власне обійстя. Та й чисельність дітей у нас з кожним роком лише збільшується. Ми вже працюємо над тим, аби знову відновлювати та відкривати дитячі садочки. Це стосується в першу чергу сіл  Зарічани, Піски, Станишівка, де дитячих садочків сьогодні немає.

– Я так розумію, що ви, як господарник, бачите не лише розбиті дороги до кожного села, де здебільшого відкриваються краєвиди запустілості та занедбаності. А й маєте намір зі своєю командою щось змінити у сільському житті?

– Так як я працюю фермером і маю вже певний досвід, та скажу без пафосу: перемагає той, хто прагне перемоги.  У мене теж не все відразу виходило, та сьогодні вже є позитивні результати. До речі, «Лука-агро» визнано  як краще фермерське господарство району. І як би там не було, а це стимулює, додає впевненості, що ми розвиваємося у правильному шляху. Та головне, не говорити, а прийти й зробити. Довести, що справа, за яку ти берешся, піде на користь твоїй громаді.

 

Розмову вела

Галина МОЛЧАНОВА

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.