Сьогодні: 29 липня 2021 року - четвер

wordpress themes.

ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБНА РАЙОННА ПРОГРАМА ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ?

Депутати Житомирської районної ради невдовзі мають розглянути районну програму поводження з твердими побутовими відходами на період 2017-2021

років. Незадовільний стан поводження з відходами в районі зобов’язує органи влади всіх рівнів вжити комплексних заходів по дотриманню вимог чинного

законодавства шляхом безумовного виконання відповідних екологічних та санітарно-гігієнічних заходів. Кореспондент «ПРИМІСЬКОГО ЖИТТЯ» зустрівся з розробником програми, доцентом кафедри екологічної безпеки Житомирського національного агроекологічного університету Зоєю Віталіївною Корж.

Ситуація в сфері поводження з відходами для України є вкрай актуальною. Нормативна база розроблена, є закони, різні положення, але виконання цього законодавства «відстає». З професійної точки зору не можна сказати, що щось не розроблено, або не вистачає якихось законодавчих положень – все це є, – зазначає Зоя Корж.

– Якщо порівняти місто і село, ситуація буде відмінною. Чому у мене виникла ідея долучитися до розроблення районної програми? Півроку тому мене запросила в гості знайома в Барашівський дачний масив, де вона має садовий будинок. Мене здивувало, що за п’ять кілометрів від міста, околиці та лісосмуги завалені сміттям.

Якщо поїхати у будь-якому напрямку, картина незмінна. Я поцікавилися, чому відходи не збирають централізовано. Мені пояснили, що довколишнім села, які уклали угоди щодо вивезення відходів на міський полігон з відповідними організаціями, виставляють надто високі тарифи за ці послуги, які є не завжди доступні для сіл, де значно нижчий рівень життя та надходження до місцевих бюджетів. Поводження з побутовими відходами стосується також культури та певних традицій. Адже у селі більшість людей похилого віку не звикли виносити відходи в одне місце. У кращому випадку викопували для цього яму.

Я була здивована тими цінами, які виставляються для дачного масиву за вивіз сміття. Я поспілкувалася з людьми, вони погодилися б на централізований вивіз за умови більш нижчих цін, або якщо б це було профінансовано якоюсь програмою, тоді вони більш дотримувалися б порядку.

Тому виникла ідея покращити цю ситуацію. Я звернулася до голови Житомирської районної ради Сергія Крутія, який підтримав мою ідею і запропонував долучитися до вирішення цих питань з фахової точки зору. Мені це було цікаво, так як це пов’язано з моєю професією, кілька років я викладаю у Житомирському агроекологічному університеті дисципліну управління та поводження з відходами. Було цікаво і професійно, і з громадської позиції, адже кожен з нас прагне жити в чистому довкіллі. Це питання не є складним, потрібно лише бажання, підкріплене певними знаннями або певними діями, які б могли б посприяти тому, щоб механізм працював, наче годинник.

– Зоє Віталіївно, у чому особливість розробленої вами програми?

– Ця програма готувалася для Житомирського району, враховуючи його специфіку.

Адже Житомир знаходиться в центрі цього району, а уся приміська зона – це Житомирський район. І це накладає додаткові навантаження щодо відходів, 10-15 кілометрів – це найбільш проблемна зона, яка потерпає від побутових відходів . Дуже часто несумлінні перевізники, які не хочуть везти сміття на міський полігон, де потрібно сплачувати кошти, вивозять сміття в найближчу лісосмугу і там його скидають. Тобто таким чином скоюється екологічний злочин, зафіксувати який складно.

– Які можливі шляхи вирішення проблеми відходів у районі?

– Їх багато. Але найперше це залежить від цивілізаційного підходу до проблеми.

Чи ми усе робимо «по старинці» – організовуємо полігони для відходів, чи все-таки ми змінюємо мислення, зважаючи на те, що ми європеїзуємося. У програмі запропоновано одним із заходів проектування невеличкого сміттєпереробного заводу, або сміттєспалюючого заводу, як це робиться в Європі. Я знайшла таку цікаву інформацію: лише в Швейцарії, яка дорівнює двом нашим областям, є 30 сміттєспалюючих заводів.

На мій професійний погляд, це правильно, краще відійти від гігантизму, створювати невеличкі пункти з утилізації відходів. До прикладу, у Європі використовують цементні заводи для спалювання відходів, замість того, щоб будувати для цього спеціальні заводи, що надто дорого. Це не та інвестиція, яка повертається протягом кількох років. Чи зможе район сьогодні отримати таку інвестицію?

Я запропонувала оригінальну ідею, яку сприйняв голова районної ради Сергій Крутій. З водиться вона до того, щоб зробити пересувний пункт з утилізації відходів, щоб він був мобільний. Щось на зразок печі на колесах. Щоб такий міні-завод їхав до відходів, це буде більш дешевий і сприйнятний варіант, зважаючи на економічну ситуацію.

Мені запропонували попередньо обговорити цю програму з сільськими головами Житомирського району. Це був корисний контакт розробника програми з потенційними її виконавцями. Мені ставили питання, чому мало збирають відходи організації, які зацікавлені у цих відходах. Адже відходи – це водночас цінний ресурс. Сьогодні змінився погляд по відношенню до відходів як до цінної вторинної сировини. Вони пропадають нікому не потрібні, водночас є заготівельні організації, які відчувають дефіцит певних видів сировини. За інформацією десятирічної давнини, з 260 кубічних метрів побутових відходів, які збирають, 75 відсотків може використовуватися.

Німеччина, Австрія, Швейцарія взагалі відмовилися від сміттєзвалищ (полігонів).

У районній програмі ми поки що плануємо створення таких полігонів, та якщо наша програма буде організаційно та фінансово виконана, наступним кроком буде відмова від сміттєзвалищ. Найближчим часом моя програма буде презентована депутатам Житомирської районної ради.

Олексій ПРОЦЕНКО

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.