Сьогодні: 18 жовтня 2019 року - п"ятниця

wordpress themes.

МАРІЯ ПОНОМАРЕНКО: «У МОЇХ ТВОРАХ ЙДЕТЬСЯ ПРО ОДВІЧНІ ЛЮДСЬКІ ЦІННОСТІ, ЯКІ ДУЖЕ ПОТРІБНІ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ»

 Нинішнього літа у літературно-мистецькому житті Житомирщини сталася радісна подія: премію імені Олени Пчілки присуджено дитячій письменниці Марії Пономаренко за збірку прозових творів «Під блакитною парасолькою», а також за велику просвітницьку роботу з юними читачами. Наш кореспондент зустрівся з пані Марією, адже це і справді неординарна подія у літературному житті Житомирщини.

 

 

Маріє Антонівно, розкажіть, будь ласка, про премію…

Літературно-мистецька премія імені Олени Пчілки (Ольги Петрівни Драгоманової, по чоловікові Косач), матері Лесі Українки, письменниці, етнографа, видавця, публіциста, великої українки, яка писала і випускала у світ твори для дітей, була засновником і головним редактором дитячих журналів, присуджується щороку до дня народження Олени Пчілки – 29 червня, за підготовку та видання найкращих високохудожніх книжок, що сприяють національному відродженню, духовному збагаченню, вихованню у дітей та юнацтва громадянської гідності патріотів України, любові до Незалежної Української держави, формуванню особистості на загальнолюдських гуманістичних ідеалах.

Премія заснована 1991 року видавництвом дитячої літератури «Веселка», а з 2012 року співзасновниками стали райдержадміністрація, районна та міська ради м. Гадяча Полтавської області.

А чому саме в Гадячі?

Бо Олена Пчілка народилася саме в цьому благословенному прекрасному краї. І жила тут 12 років, а потім навчалася в Києві.

Ще згодом разом з чоловіком переїхали до Звягеля (нинішній Новоград-Волинський). Тут народилися троє їхніх дітей: Михайло, Леся і Ольга. Прожили вони тут 11 років, а далі шлях протягнувся на Волинь. Там народилося ще троє дітей, проте Леся Українка – з нашого краю…

Це і справді почесна нагорода…

І принесла мені чимало радості. Адже у нас, на Житомирщині, і справді дуже шанують цю родину. А що вже казати про новоград-волинців! Там діють чудові музеї, люди приїздять з усіх-усюд. А що вже казати про літературне життя… Словом, люди живуть і пам’яттю про славетних земляків, і духовністю. Та й що казати – велика заслуга в тому, що Леся Українка письменниця Світового значення, – її матері, Олени Пчілки.

Розкажіть, будь ласка, про свою книжку…

Книжка «Під блакитною парасолькою» видана у нашому видавництві «Рута» (директор Микола Михайлович Бондар). В ній зібрані казки, оповідання і одна з моїх повістинок «Чудеса з грибами, або ворона на велосипеді». Такі книжки нині дуже потрібні у школах і сім’ях, адже в творах ідеться про одвічні людські цінності, які дуже потрібні у вихованні дітей.

Подання на премію отримала від нашої обласної організації Спілки письменників України. В журі звернули увагу на велику просвітницьку роботу, яку я і справді проводжу у школах, садочках області. На жаль, ця робота серед письменників майже припинилася і одна з причин – поважний вік. Спілка старіє, а нового притоку сил немає. Потрібно над цим працювати.

А хто ще отримав премію у нинішньому році?

Компанія, у яку я потрапила, дуже гідна. Галині Кирпі премію  присуджено за книжку «Ну й гарно все придумав Бог», видану у видавництві «Веселка». Таку книжку лише потримати у руках – і то велике щастя! Там і зміст, і малюнки, і поліграфія. Просто диво! Василеві Степаненку – за книжку «Міфи і легенди Греції», видавництво «Веселка».

Василеві Яременку – за книжку «Від Володимира Мономаха до Романа Галицького: Київський літопис 1113–1119» (переклад зі старослов’янської мови, післямова, коментарі та примітки), теж видана у «Веселці».

У п’ятій номінації – Володимир Костюк – за книжку «Гадяч у колонії Російської імперії».

І справді видання серйозні і потрібні в Україні.

Це і справді так. На жаль, малі тиражі. У минулому році моя книжка вийшла тиражем 300 примірників. Як соціально значима. Проте було б добре, щоб вона потрапила в усі школи міста і області. Та і в дитячі садочки. Такої літератури дуже не вистачає.

А над чим Ви нині працюєте?

У моєму доробку далеко за сотню книжок. Проте останнім часом маю за щастя співпрацювати з художницею Оленою Славовою. Вона відкрила у собі ще один талант – оформлювати дитячі книжки. У минулому році наша книжка-розмальовка «Зорі всипали все небо» стала кращою в області в номінації дитяча література. Саме завдяки малюнкам Олени. Ну трішки зіграли роль і мої вірші. Отже є можливість створити ще багато книжок разом. Але що наперед казати – як Господь дасть.

А пишете щось?

Тут, розумієте, в чому справа. Олена Славова зіграла зі мною гарний жарт. Декілька років тому привела я до неї в студію свою внучку Даринку. І сама замалювала…

Тепер мені хочеться малювати. Аж долоні сверблять. Жанр – український наїв. Адже по суті я освіти художньої не маю… Все інтуїтивно…

Але ж Ви маєте фантазію!

Маю. Не скажу, що багато, але маю. Проте час від часу повертаюся і до письма. А як буде далі – час покаже.

Ще раз вітаю Вас, пані Маріє, з присудженням премії. І успіхів Вам!

Дякую Вам. Отримувати премії, звичайно, приємно. Проте до мене підступив вже той вік, коли життя починає сприйматися вже зовсім по-іншому. І приходить розуміння, що в цьому світі є набагато більші цінності…

Інтерв’ю провела

А. ВІЛЬХОВА.

 

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Follow by Email
Facebook
Twitter
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.