Сьогодні: 18 жовтня 2019 року - п"ятниця

wordpress themes.

ЛАРИСА ВЕРБИЛО: «ТРЕБА БУТИ ПОСЛІДОВНИМ І ВІРИТИ У СВОЇ ПЕРЕКОНАННЯ»

Інтерв’ю депутата Житомирської районної ради, директора Денишівської  загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Лариси Василівни ВЕРБИЛО.

– Ларисо Василівно, кажуть, що в політику ідуть заради власної вигоди. Ви згодні з таким твердженням?

–  Хочу сказати протилежне: у політику йдуть не заради вигоди, політикою мають займатися люди, які зацікавлені у зміні нашого життя на краще через втілення реформ. Треба допомогти людям  зрозуміти, що  політики – це  освічені, прогресивні  люди, котрі бачать перспективи розвитку нашої держави і можуть цим займатися.

– До Житомирської районної ради ви пройшли за списком партії  «Блок Петра Порошенка «Солідарність». Чи змінилося щось принципово у вашому житті?

– Я належу до партії «Солідарність», це моє переконання. Вважаю, що партія Президента  є дійсно прогресивною, адже сам Петро Порошенко є високоосвіченою людиною, він дипломат, він є державником, який  керує Україною  у надскладний для неї час. Сьогодні ми розуміємо, що Україною повинні керувати  саме такі люди. Приналежність до «Солідарності» хіба що додала відповідальності, я як наполегливо працювала, так і працюю з розумінням бути потрібною  своїй державі.

– Як почуваєтеся у місцевій політиці, де попри декларування гендерної рівності, працюють переважно чоловіки та діють доволі жорсткі принципи роботи?

– Я хотіла б, щоб  у політиці було більше жінок. Стосовно гендерної рівності, моє бачення в тому, що  у сучасному світі жінка  може приймати рішення та брати участь у  розв’язанні багатьох важливих питань.

У липні цього року я була на зустрічі, яка проходила у Житомирській міській раді, куди були запрошені жінки-політики з Вінниці. Досить цікаві питання порушувалися під час цієї зустрічі. Говорили про те, що нині українська жінка  може багато чого ініціювати та вирішувати.

Як директор школи я  отримала чимало цікавої інформації , познайомилася  з представниками Житомирського державного університету, з’ясувала, що можемо спільно брати участь у втіленні програм з  соціальних питань, що стосується  і майбутнього села, і майбутнього жінки-політика, жінки-депутата.

– Які у вас взаємини із нині діючими депутатами районної ради?

– Дружні. Депутати підтримують одне одного у багатьох питаннях,  є однодумцями. У комісії з питань законності, правопорядку і прав людини, депутатської етики, забезпечення діяльності депутатів та місцевого самоврядування, яку я очолюю,  працюють Микола Приставський та Віталій Рожко, це – молоді, енергійні, ініціативні люди. Під час розгляду питань на засіданнях комісії вони не є байдужими, часто вносять цікаві пропозиції.

– Чим важлива ваша комісія?

– Після виборів, коли нам озвучили перелік комісій, скільки депутатів входить до них, я була трохи збентежена тим, що наша комісія нараховує лише три депутати. Однак ті питання, які розглядає комісія, є не менш важливими, ніж  питання, які вносяться на засідання  бюджетної комісії, чи  комісії з питань розвитку агропромислового комплексу, земельних відносин та екології.

Скажімо, питання пільгового проїзду, зайнятості населення чи порядку на вулицях, спокою наших громадян – це першочергові питання, і ми намагаємося впливати на ці процеси.

–  З чим ви прийшли в районну раду, маєте якісь ініціативи, проекти, які хотіли б втілити як депутат?

– Бажань дійсно було багато. Я народилася в Буках, мальовничому куточку нашого району, там навчалася в школі, потім у старших класах в Денишівській школі, де після закінчення вишу постійно працюю. Найпершим питанням для мене було: як зробити, щоб село могло розвиватися, щоб у селі залишалася  молодь, зробити більше для дітей у навчальному закладі. Адже на школу останнім часом  мало виділяли коштів. Усе, що ви бачите в нашій школі, зроблено  за кошти батьків та спонсорської допомоги.  Було бажання розширити мережу гуртків, позакласну роботу.  На жаль, мої повноваження в Тетерівській об’єднаній територіальній громаді звузилися, якщо не сказати, що зведені до нуля.

– Чому?

– Після створення Тетерівської  ОТГ там було організовано свій відділ освіти, однак мене не запрошують на сесії сільської ради, співпраці немає, у чому я вбачаю недалекоглядність  місцевої влади. Я постійно наводжу приклад:  усі ми добре знаємо історію Київської Русі, коли відбувався поділ на князівства та точилися міжусобні поборювання.  І об’єднання в такі невеличкі громади  – це наче поділ на князівства під час Київської Русі.

– Можливо, це питання часу?

– Нам замало досвіду, того ж європейського досвіду, на який ми постійно посилаємося, інших країн, які здійснювали  такі прогресивні реформи. На жаль, ми не  беремо до уваги кращі європейські приклади організації місцевого самоврядування,  а просто переносимо картинку, схему. Адже управлінська  структура Тетерівської ОТГ копіює структури районної ради.

Якщо я не депутат сільської ради, то моя думка чомусь  там не цікава.

– Чи лобіюють  депутати  районної ради чиїсь інтереси?

– Безперечно, так. Найперше у бюджетній сфері та земельних питаннях.

– Депутатство для вас – це робота?

– Це робота заради людей, які виявили до мене довіру і під час виборів віддали за мене свій голос.

– Куди ви спрямували кошти для виконання депутатських повноважень?

–  Батьківська та піклувальна рада школи звернулася до мене  із заявою посприяти  в придбанні спортивної форми для шкільної футбольної команди та спортивного інвентаря. Майже усі десять тисяч гривень були використані на ці потреби.

– Ваше життєве кредо?

– Не відступати від своїх принципів, бути відповідальною, чесною. Треба бути послідовним і вірити у свої переконання.

– Ларисо Василівно, як ви сприймаєте  шкільні новації, які запроваджує Міносвіти?

– Я не бачу новацій. Те, що пропонує Міонсвіти, ми давно робимо. Якщо, наприклад, рекомендують при перевірці  не користуватися червоною ручкою, то вчителі, знаючи психологію дитини, ніколи не нанесуть травму школяреві, покресливши його зошит  червоним кольором. Якщо дитина буде писати олівцем, вважаю, що це правильно. Дитина повинна зрозуміти глибину власних можливостей. Наші вчителі працюють у плані самоосвіти, ми користуємося новітніми технологіями  – це диференційоване та індивідуальне навчання. Ми вивчаємо дитину  і її інтелектуальний рівень, тому  що це має бути основою при навчанні.  Якщо дитина кінестетик, вона ніколи  не буде писати каліграфічно, красиво. І відповідно її не потрібно примушувати це робити. Форми і методи навчання ми спрямовуємо на розвиток дитини і пріоритет надаємо вихованню.

– Що головне для вас у професії?

– Любов до дітей. Без цього не можна бути вчителем.

– Як визначаєте для себе День Незалежності України?

– Цей день можна порівняти з народженням кожного з нас, власної совісті, правди серця. Ми – гідні сини та дочки своєї землі  – маємо свято берегти  традиції, які нам передали в спадок наші батьки. Традицій може бути багато, але почуття гідності, з яким ми народжуємося, має бути непохитним. Для мене День Незалежності України  –  це щось глибоке, джерельне, чисте й чесне.

 

Олексій ПРОЦЕНКО

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Follow by Email
Facebook
Twitter
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.