Сьогодні: 02 червня 2020 року - вівторок

wordpress themes.

ВАСИЛЬ КОЗЕЛ: «ЩОБ ТВОЯ ОСОБИСТА СВОБОДА НЕ ЗАЧІПАЛА СВОБОДИ ТВОГО СУСІДА …»

 На запитання кореспондента «ПРИМІСЬКОГО ЖИТТЯ» відповідає депутат Житомирської районної ради Василь Васильович КОЗЕЛ.

–  Василю Васильовичу, як ви оцінюєте роботу Житомирської районної ради?

– Депутати Житомирської районної   ради сьомого  скликання розуміють, що головним у діяльності ради є питання зростання депутатської ролі у процесах  соціально-економічного розвитку району, формування і виконання районного бюджетів, фінансування закладів освіти, охорони здоров’я і культури. Вони розуміють, що реалізація поставлених завдань відбувається лише тоді, коли всі обранці об’єднані у прагненні максимально врахувати пропозиції виборців, послідовно і компетентно, із чітким розумінням прав і обов’язків, розв’язувати нагальні проблеми життя району.

– Чи є сьогодні конкуренція між депутатами районної ради, адже вони обрані від різних політичних партій? У цьому скликанні у раді представлено вісім різних політичних сил. Як це впливає на заплановану роботу районної ради в цілому?

– Аналізуючи весь спектр розглянутих питань, слід зауважити, що районна рада зосередила свою увагу на найскладніших проблемах  сьогодення району. Зроблено чимало, але для досягнення більшого, підстав самозаспокоюватись немає. Саме у цьому проявилась політична зрілість нинішнього депутатського корпусу. Не зважаючи на те, що до складу районної ради на сьогоднішній день входять представники восьми політичних сил, пленарні засідання ради, засідання постійних комісій та президії районної ради показали, що всі депутати налаштовані на реалізацію важливих завдань у галузях економіки, промисловості, сільського господарства, землекористування, соціальній та культурній сферах.

Так, є певні амбіції в депутатів, але вони не зумовлені політичними переконаннями. Що нам ділити? Нам потрібно працювати, йти вперед, допомагати органам місцевого самоврядування. Я вдруге обираюся депутатом районної ради. Пам’ятаю, коли був депутатом  Глибочицької сільської ради від «Наша Україна», ця політична сила обіцяла  зробити «десять кроків назустріч людям», провести територіальну реформу, збудувати  «Дитячу лікарню майбутнього»…  І все це було правильно, але чомусь нічого не було реалізовано.  Якщо нас обрали депутатами навіть від партій, ми все одно залежимо від людей.

– Які важливі рішення, на ваш погляд, були прийняті?
– Глобальних рішень, які б змінили ситуацію в районі, я не бачу. Однак можу говорити про рішення, які допоможуть  аграріям, це – програма, яка  передбачає, зокрема, погашення витрат, пов’язаних із сплатою відсотків за кредитами і сплати лізингових платежів у 2016 році  за придбання і використання комбайнів, тракторів, ґрунтообробної  та  посівної техніки, доплати  до ціни за кожну власно вироблену і реалізовану тонну озимого жита, озимого тритікале та овесу , часткового відшкодування вартості придбаного фермерами поголів’я великої рогатої худоби.

 Я є членом постійної комісії з питань розвитку агропромислового комплексу, земельних відносин та екології і підтримую ті рішення, які б сприяли розвиткові фермерства в районі.

Серед важливих рішень – програма щодо компенсаційних  виплат перевізникам за здійснене пільгове перевезення, головне, щоб ця програма була реалізована місцевими радами з дотриманням соціальної справедливості по відношенню до мешканців своїх громад.

Депутати  одноголосно прийняли рішення про призначення головного лікаря центральної районної лікарні Валерія Шуляка, якого відстоював колектив лікарні. Це добре, що керівником медичної установи стала людина, котра працювала в колективі.

– Чому не відбулася об’єднання Глибочицької, Вересівської та Левківської сільських рад в єдину громаду?
– Коли починалося об’єднання Тетерівської громади, я цілком підтримував цей процес. Тому що потрібно щось змінювати у державі, відходити від пострадянських правил організації  місцевого управління. Якщо ми йдемо в Європу, маємо переймати їхній досвід. Не копіювати його сліпо, а пристосовувати до українських реалій. Я жив чотири роки в Польщі, знаю, як полякам було важко. Але вони змінили країну, змінили себе і тепер достойно живуть, дотримуючись законів. Ми хочемо жити по-європейськи,але до змін ставимося з осторогою, досі закони хочемо підлаштовувати кожен під себе. Але так не буває!
Я був учасником зібрань, де обговорювалося питання об’єднання Глибочицької, Вересівської та Левківської сільських рад. На території цих рад є чимало АЗС, акцизний податок від яких надходить до місцевого бюджету, є підприємці, які успішно ведуть свій бізнес, є землі, ліси. Тобто є достатня економічна основа для створення успішної громади. Спочатку вели мову лише про формат об’єднання, була певна згода усіх сторін. З центром мали визначитися на зібранні за участю громадськості, депутатів, підприємців, керівників бюджетоутворюючих підприємств. У нас був шанс до сесії обласної ради внести пропозиції щодо створення громади. Однак на сесію Глибочицької сільської ради було винесено питання щодо об’єднання з центром в Глибочиці і таке рішення зруйнувало процес об’єднання, у Вересах та Левкові з цим не погодилися.

Вважаю, що сільські голови повинні, зрештою, піти на компромісне рішення, полишити свої емоції, поступитися своїм лідерством і домовитися про об’єднання. Нехай центром буде Левків, який має глибокі історичні корені, адже село було волосним центром Волинської губернії.

 Які питання виборців свого округу вам вдалося вирішити? 

 Коли був депутатом сільської ради, усе начебто було простіше. Ми займалися освітленням вулиць, ремонтом доріг. Було приємно бачити результат після прийнятих рішень. Районна рада має інший статус. У минулому скликанні я був головою земельної комісії, ми затверджували багато нормативно-грошових оцінок земель, приймали загальнорайонні програми, проте результатів своїх рішень не бачили.

Тривалий час люди не отримували плату за земельні паї, спільно з орендарями ми цю проблему вирішили і тепер селянам вчасно сплачують за орендовану землю. Одна з агрофірм, яка працює на території Глибочицької сільської ради, використовує технології обробітку грунту, які не знищують родючий шар. У перші роки  застосування таких технологій  агрофірма не отримує прибутків. Мене це  вразило, фермери думають не лише про власну короткострокову вигоду, а про збереження землі, про перспективу розвитку. Адже будуть більші врожаї, селяни отримають вищу платню за свою земл. У Житомирському нацональному агроуніверситеті, де я здобув другу вищу освіту за фахом інженера-землевпорядника, на лекціях  навіть не чув про подібні технології, які вже запроваджують у нас. У нас багато зареєстровано фермерів. А де робочі місця, які б мали вони створювати? Якщо ти взяв землю, ти маєш її обробляти, виробляти продукцію. Чому в тій же Польщі об’єднуються в малі підприємства, які обробляють 10-20 га, які вирощують високовартісну продукцію: городину, яблука, груші і це вигідно для них? Тому що люди, по-перше, хочуть працювати. У нас, куди  не кинь, – перекупи. Оренда землі також стала предметом перекупу.

Я пригадую слова ліквідатора аварії на ЧАЕС Леоніда Антонюка, коли він  очолював Громадську раду при Житомирській ОДА, я був тоді у нього заступником,так от він сказав, як треба ставитися до людей: одного вислухай, іншому допоможи…  Цим правилом я користуюся в депутатській діяльності. Напевно, тому мене вдруге обрали депутатом районної ради.

– Чи продовжуєте ви проект «Кращий учень школи»?

– Проект «Кращий учень школи» я започаткував  у 2012 році.  У кінці кожного навчального року в школах Березини, Гадзинки та Нової Вигоди визначають кращих  за успішністю та участю у громадському житті дітей серед перших, середніх та старших класів. Вирішують це учні та вчителі. Як депутат районної ради та голова ГО «Скарби Полісся» я підтримую цих дітей, спочатку ще були цінні подарунки, з цього року учні отримуватимуть грошові премії. Цей проект покликаний стимулювати цікавість дітей до навчання, активної участі в різноманітних конкурсах, олімпіадах,  дослідницькій роботі, громадському житті.

– Як використали кошти для виконання депутатськиї повноважень?

– Кожному депутату районної ради було виділено по 10 тисяч гривень на виконання дупутатських повноважень. Спільно з депутатами районної ради Ларисою Нечипорук, Олександром Гребенюком по 5 тисяч гривень ми виділили на лікування онкохворої дівчинки з Глибочиці, 3 тисячі  гривень мною  було надано жителю села Березина, у якого згоріла хата. Залишилося дві тисячі, які будуть використані на потреби виборців.

– Чи є правило, яким ви незмінно послуговуєтесь?

–  Щоб твоя особиста свобода не зачіпала свободи твого сусіда…

– Наближається велике для кожного українця свято – 25-річчя незалежності нашої держави. А що для вас означає незалежність України?

– Найперше – це гордість за нашу державу, за ту велику історію, яку ми маємо. Незалежність – це добробут народу, поки що з цим у нас втішного мало. Незалежність – це коли ти з усмішкою йдеш на роботу,  а коли захворів, тебе вилікують…

 

Олексій ПРОЦЕНКО

 

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.