Сьогодні: 01 червня 2020 року - понеділок

wordpress themes.

У ЛЕВКОВІ ВІДБУВСЯ СХІД СЕЛА, ГОВОРИЛИ ПРО ОБ’ЄДНАННЯ

20 червня у Левкові відбувся схід села. Кілька сотень людей вийшли на центральний майдан обговорити пропозицію Глибочицької сільської ради щодо об’єднання в громаду з Левківською  та Вересівською сільськими  радами  з центром у Глибочиці. 15 червня  на сесії Левківської сільської ради депутати відхилили цю пропозицію. Однак, як стверджує Левківський сільський голова Олександр Окоча, це питання було винесено на публічний рівень для того, щоб ця процедура відбулася демократично і чесно. Зібрання села відмовилося обєднуватися з Глибочицею, який пропонував стати центром громади. Водночас на сході села одностайно проголосували за створення обєднаної територіальної громади у складі Левківської, Вересівської, Глибочицької та Станишівської сільських рад з центром у Левкові.

– Таке рішення сходу села – це наша відповідь Глибочиці.  На жодні змови ми не підемо, без рішення людей жодних кроків у процесі об’єднання ми не зробимо, – сказав Левківський сільський голова Олександр Окоча. –  Ніхто з нас не проти змін, але ці зміни мають бути на краще.

Після сходу села Олександр Окоча відповів на запитанння кореспондента «Приміського життя».

– Олександре Станіславовичу, чому ваші попередні домовленості з Вересівською та Глибочицькою сільськими радами не мали  об’єднавчого успіху?

– На рівні сільських голів ми неодноразово зустрічалися в районній та обласній раді, однак результату це не дало. Відповідно перспективному плану, який зроблений без нас, без нашої згоди  ми повинні бути у Станишівській об’єднаній громаді. Одна цей перспективний план не означає, що ми вже приєднуємося до Станишівки.

При першій зустрічі у Вересах, коли мова зайшла про центр громади, кожен сказав, що центр має бути у них.

У нас виникла друга пропозиція, яка була висвітлена у місцевій пресі – це об’єднання з центром  у Глибочиці. Тоді ми створили робочу комісію з депутатів, підприємців. Деякі сільські ради почали форсувати це питання. Глибочиця згідно перспективного плану має  об’єднатися з Житомиром і це, зрозуміло, підштовхує до певних дій.

Ми доказували, що саме у нас є перспектива для розвитку, тоді як у Глибочиці вже немає навіть клаптика вільної землі.

За всіма критеріями ми є найбільшою сільською громадою в області. У нас є перспектива, нам є де «розгулятися», куди привести інвестора. Ми доказували свої переваги, однак їх до уваги наші сусіди не взяли.

Коли я став сільським головою, сільська рада була чи не останньою по надходженню податків до місцевого бюджету, зараз ми вийшли на перше місце. Це перший аргумент на користь того, щоб  Левків став  адмінцентром.

Я добре знаю, що Левківська сільська рада не згодиться іти під когось. І хочу запевнити людей,  що їхні інтереси ніхто не здасть.

 

Свою думку висловив депутат Житомирської районної ради Анатолій Давидов:

– Я був членом робочої групи Левківської сільської ради щодо об’єднавчого процесу. На кількох зустрічах, які ми провели, противників  такого об’єднання  не було, ми говорили, що згодні створити громаду у складі трьох сільських рад. Вересівський сільський голова Олександр Шут одразу сказав, що в іншому випадку Вереси стануть частиною Житомира і це його не влаштовує.

Однак для кожного сільського голови стало принциповим, де  буде адміністративний центр. Я запитав у Олександра Шута: скільки у вас населення? У відповідь:1800. У Левківській громаді сьогодні проживає 4200 осіб, у Глибочицькій – 4080. Який у кого бюджет? У Вересів – 3 млн., у Левкова 9-10 млн., у Глибочиці – 8 млн.  Якщо у Глибочиці до школи ходить 120 дітей, у Левкові – майже 400.

За останні п’ять років Левків почав активно розвиватися і це відчули люди. Тут вже немає вулиць, у яких раніше після дощів стояло болото, вулиці усіх сіл приведені до ладу. Левків – найспортивніше село Житомирської області, місцеві спортсмени постійно займають призові місця на всеукраїнських змаганнях.

Саме у Левкові є перспектива розвитку об’єднаної територіальної громади. У Глибочиці хата стоїть на хаті, земельних ділянок у селі немає. Там більшість населення – це міські жителі, вони там працюють, там сплачують податки. І великого інтересу, на мою думку, щодо розвитку навіть свого села вони не проявляють. У Левкові живуть «аборигени», тобто вони усі є корінними мешканцями. У Левкові є земля, на якій можна розбудувати 3-4 нові вулиці.

За радянських часів Левків був волосним центром, потім райцентром. І це було не випадково. Сама територія Левківської сільської ради у два рази більша, ніж Глибочицька. Лише лісів на нашій території  5 тис. га та  більше 5 тис. га землі. На території Левківської сільської ради зареєстрований Держлісгосп, це підприємство є великим платником податків до районного бюджету.

Згадайте з історії, як колись люди обирали місце на поселення. По-перше, вздовж річки, по-друге, біля лісу. У Левкова все це є. У нас є  двоповерхове адміністративне приміщення сільської ради, яке спроможне розмістити усі служби об’єднаної громади.

Якщо Глибочиця однією зі своїх переваг називає міжнародну трасу Київ-Чоп, яка проходить через її територію, то я відповім так: у нас сьогодні безліч перевізників і організувати транспортне сполучення для громади не є проблемою.

На нарадах, на яких ми шукали згоди на об’єднання, я говорив своїм колегам з Глибочиці та Вересів, що у разі  їхнього об’єднання  з містом, вони втратять можливість захищати інтереси своїх мешканців, тому що малоймовірно, що місцеві люди зможуть стати депутатами в об’єднаній з Житомиром громаді.

На сході села Левків ми не заперечили можливого об’єднання  у складі трьох сільських рад – Левківської, Вересівської та Глибочицької. Питання у тому, де має розміститися адмінцентр. Моя думка, думка громади – у Левкові.

Я навів кілька вагомих аргументів, які важко заперечити.  Якщо  сільські голови не хочуть поступитися своїм лідерством, додам, що у  компетенції об’єднаної громади  ввести посади заступників, які б працювали і відповідали за свою діяльність у своїх селах.

Можливо, нам  потрібен переговорщик з районної ради чи адміністрації, хто міг би примирити нас у цьому питанні, і тоді ми  змогли б створити самодостатню Левківську об’єднану громаду.

 

Олексій ПРОЦЕНКО

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.