Німецький експерт порадив українцям взяти відповідальність
за управління державою в свої руки.
Більш як 47-річним досвідом проведення реформ з децентралізації ділився з представниками громадськості Житомирського району, сільськими головами, депутатами 18 травня, колишній бургомістр міста Зінген землі Баден-Вюртенберг у Федеративній Республіці Німеччині, який обіймав цю посаду 20 років, пан Олівер Ерет. Зустріч відкрив голова райдержадміністр
Змістовна двогодинна доповідь – не теоретика, а практика, містила надзвичайно переконливі аргументи на користь об’єднання громад. Історичний досвід децентралізації у Німеччині має столітню історію, перерваний у 1933 році та відновлений, згідно з «планом Маршалла», у післявоєнні роки. З 1969 року до 1975-го, і протягом наступних 10-ти років активно розбудовувалася інфраструктура, потім, коли у 1990-му до Західних німецьких земель приєдналися східні, реформа децентралізації набула нових обертів та поступовр охопила всі землі об’єднаної Німеччини. Основна суть реформ – центр віддає більшу частину своїх повноважень на місця, але надає і фінансові засоби для створення грошової бази для здійснення повноважень. Одночасно виконується система фінансового вирівнювання між багатшими та біднішими регіонами, у децентралізації діє і реалізується підхід – користь для всіх і для себе. Хто цього не розуміє, не зможе організувати децентралізоване управління. Пан Ерет після своєї розповіді відповів на запитання присутніх.
На запитання, скільки було вкладено коштів у реалізацію реформи, доповідач відповів, що за перші 4 роки процесу реформування після об’єднання Німеччини – від 50 до 70 мільйонів тодішніх німецьких марок, які зараз можна прирівняти за курсом до євро. Причому, довелося змінити підходи до оподаткування, зокрема жителів Західної Німеччини, які почали сплачувати додатково з своїх доходів 5,5 % для того, щоб довести економіку та інфраструктуру колишньої НДР до західно-німецько
Запитання учасників зустрічі стосувалися черговості у проведенні реформ: з чого починали – з прийняття законів чи з організаційних заходів; проблеми довіри до влади, коли люди не бачать кінцевої мети, посилань на норми законів; чи починала б Німеччина проводити реформу з децентралізації, якби не контролювала 500 км свого кордону, не знала думки 15 відсотків населення та знаходилася у стані війни? Гість з Німеччини вичерпно відповів на усі запитання. Услід за державою самі громади спонукали до розвитку одна одної: з огляду на сусіда завжди хочеться сягнути вищого рівня. Головне зводилося до того, що, якщо чекати далі, то розрив між Україною сьогоднішньою і Україною як новою європейською державою ставатиме дедалі більшим. У ЄС може бути вичерпаний ліміт членства, і Україна залишиться у статусі буферної держави. А нам, навпаки, потрібно об’єднуватися, створювати сильну Європу, щоб складати потужнішу конкуренцію Східному світові у особі найкрупніших його країн – Китаю та Індії.
У сучасній Україні є люди, які ні на кого не розраховують, крім як на власні сили, є інші – які побоюються змін, щоб не втратити те, що є. Але більшість українців варті того, щоб їм допомогти у розбудові власної держави, відкритість та готовність у тих областях, де успішно запроваджуються реформи – свідчення перспектив на шляху до перетворення у цивілізовану європейську країну, де головною особою є громадянин, відповідальний за добробут у своєму домі, громаді, країні.
Олена ВАЦЕК