Сьогодні: 19 січня 2021 року - вівторок

wordpress themes.

КОЛИ ВИГЛЯДАЄШ З-ЗА ФІРАНОК…

У березні пройшов сьомий з’їзд організації ветеранів України, у якому я брав участь і мав нагоду виступити перед широким загалом.

Пропоную читачам «Приміського життя» свої нотатки з приводу останнього всеукраїнського ветеранського зібрання.
Найбільш відчутним і болючим є наступ провладно-олігархічних структур на соціальні права ветеранів, відміна встановлених пільг, ганебний податок на пенсії, перекладання труднощів країни на плечі рядових трудівників і пенсіонерів, невиправдане зростання тарифів на електроенергію, газ, воду, тепло, небувала дорожнеча продуктів, ліків, послуг.
Складається не просто враження, а вже стійке переконання, що влада живе в одній Україні, а ми, ветерани, – у зовсім іншій. Бо у ветеранів забрали всі так звані пільги, залізли до ветерана у пенсійну кишеню, запровадили податок на пенсію працюючих пенсіонерів, що призводить до витіснення ветеранів з робочих місць.
Україна – єдина в світі країна, в якій обкладені податками і без того мізерні пенсії. Замість того, щоб дякувати ветеранам за те, що вони, розуміючи складну ситуацію в країні, знаходять роботу і самотужки підтримують себе, свою родину, поповнюють державний бюджет, держава за згодою народних депутатів їх ще й карає, вираховуючи з їх жебрацької пенсії 15 відсотків. Карає за те, що вони наважилися працювати, підставляючи своє плече під загальнодержавні проблеми.
Наступна проблема. Ветеранство починають витискати з усіх сфер суспільного життя. Робиться спроба відправити ветеранство у таке собі «ветеранське гетто».
Одним із засобів здійснення цього задуму є позбавлення фінансування ветеранських організацій. Про це говорили на з’їзді представники багатьох областей України, про це говорив і голова Ради організації ветеранів України Петро Степанович Цибенко на сьомому з’їзді організації ветеранів України, зазначивши, що питання фінансування Ради ветеранів України досі теж не вирішене.
Треба віддати належне керівникам нашої області – вони завірили ветеранів, що питання фінансування ветеранської організації буде вирішено.
Ветеранів турбує не лише матеріальне зубожіння. Їх надзвичайно хвилює моральне приниження та образи.
У ветеранів вкрали все: країну, власність, заощадження, надію на краще майбутнє. Тепер влада намагається вкрасти головну справу життя – Велику перемогу над фашизмом. Саме з цією метою затіяно переписування історії, перейменування міст, вулиць, площ, всього того, що є частиною біографії й візитівкою нашого покоління. І робиться все це нібито на виконання закону про «декомунізацію».
Непоодинокі випадки, коли радикально налаштовані громадяни, посилаючись на цей закон, нищать або оскверняють пам’ятники і могили воїнів Великої Вітчизняної війни.
Я працюю у ветеранській організації з дня її створення. Добре знаю думки і настрої своїх ветеранів-фронтовиків. Крім того, як член президії обласної ради ветеранів і член ради ветеранів України, брав участь у проведенні звітно-виборних конференцій у кількох районах нашої області, спілкувався з тамтешніми ветеранами, і переконався, що мислять вони однаково.
Фронтовики, звертаючись до провладних структур і радикально налаштованої частини нашого суспільства, заявляють: «Нас залишилось мало, але ми ще живі, учасники і свідки тих грізних і страшних подій. Не плюйте нам в душу і обличчя, дайте можливість нам спокійно дожити нашого віку».
Мало того, що представники нинішньої влади позбавляють своїх прадідів, батьків і матерів всього того, що для них було святим, досягнуто неймовірною працею, вони відмовляють у довірі здійснювати виховання підростаючого покоління. В Методичних рекомендаціях, надісланих Міністерством освіти і науки у всі області України, серед організацій і установ, які можуть брати участь у виховній роботі з молоддю, навіть не згадуються ветеранські організації. Те ж саме містить і розроблена цим міністерством програма патріотичного виховання дітей і учнівської молоді.
Наслідки такої діяльності влади ми вже бачимо наяву. На з’їзді наводився такий приклад. Під час екскурсії в музеї партизанської слави в селі Словечне нашої області і ознайомлення із пантеоном спалених сіл району й кількістю загиблого мирного населення в каральних операціях гітлерівців, одна учениця звернулась до екскурсовода із запитанням: «А чому наша вчителька казала, що Гітлер ніс у нашу країну демократію?».
Свого часу Тарас Григорович Шевченко назвав лжепатріотів «славних прадідів великих правнуки погані». Деякі нинішні вчителі-наставники відповідають такому визначенню. Така політика веде до розколу суспільства не лише за національною, соціальною, але й за віковою ознакою, рветься зв’язок поколінь, а розрив між поколіннями може призвести до повної деградації українського суспільства.
Шановні ветерани, нам є над чим працювати. Адже наші статутні завдання залишаються такими, як були: всебічний захист ветеранства, працею, потом і кров’ю якого збудовано, захищено і відновлено все, що є в нашій країні; відстоювання правди історії, а захищати є що і є від кого; виховання молоді в дусі істинного патріотизму.
Здійснити це ми зможемо лише тоді, коли твердо усвідомимо, що від влади слід не просити, а вимагати. А вимагати ми зможемо лише тоді, коли відмовимось від принципу «моя хата скраю», і будемо постійно зміцнювати всі ветеранські структури, активно боротись з байдужістю певної частини ветеранів (і не лише їх), котрі сьогодні виглядають з-за фіранок: а що там відбувається? Виглядають, але бояться вийти на акцію протесту проти власного знищення і висловити свою позицію.

Олексій КОВАЛЬЧУК,
голова Житомирської районної
ради ветеранів

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.