Сьогодні: 31 липня 2021 року - субота

wordpress themes.

Віктор ДЄНЬГА: «У СЕЛІ ПРОСТО З ДЕПУТАТСЬКИМ ЗНАЧКОМ НЕ ПОХОДИШ»

Співзасновник сільськогосподарського підприємства “Глибочанське-ОСМВ”, депутат Житомирської районної ради

Віктор Анатолійович Дєньга у розмові з кореспондентом «ПРИМІСЬКОГО ЖИТТЯ» висловив свої погляди щодо розвитку фермерства в Україні  та своєї депутатської діяльності.

– Вікторе Анатолійовичу, чи вигідно бути фермером в Україні?

– На це питання немає однозначної відповіді. Коли б держава нормально ставилася до фермера, підтримувала його законодавчо та фінансово, тоді можна було б стверджувати, що фермером бути вигідно. Однак те, що ми маємо сьогодні в Україні, це заперечує. Нещодавно у Житомирській районній раді відбулася нарада з фермерами. Прийшли банківські працівники і запропонували кредити під 22%. Це достатньо дорогі кошти. Порівняйте: у Польщі на закупівлю сільгосптехніки кредити становлять 5% річних.

– Тобто, між фермером і державою існує конфлікт?

– Головне: немає зрозумілих та постійних правил співпраці. У мене є товариш, який довгий час пропрацював в нашій країні, а зараз виїхав до Польщі та організував там будівельний бізнес. Він говорить, що це зовсім інша країна, там люди спокійні, у них все розписано, все зрозуміло, все прогнозовано. Держава усіляким чином йому сприяє. Він говорить, що щасливий і повертатися в Україну не збирається.

– Чи зможе змінити ситуацію прийнятий закон про сімейні ферми?

– На мою думку, тут питання не тільки в законах, яких у нас багато, а і в тому, чи створені умови для їх виконання. Ідея закону хороша, але одне із головних питань -про доступне кредитування – не вирішене. Потрібен фаховий комплексний підхід до такого закону, як і будь-якого іншого.

Зараз у нас дискутується реформа децентралізації. Чекаємо голосування в парламенті в частині конституційних змін. Те, що відбувається в країні, не завжди можна пояснити з точки зору логіки. В зв’язку з тим, що держава вже чотири місяці не надає субвенцію на перевезення пільгових категорій громадян, ми у районній раді проводили нараду з перевізниками щодо пільгового перевезення – це болюче питання. Визначалися, де взяти для цього кошти. У нас немає коштів для покриття цих пільг. Водночас, у створену Тетерівську об’єднану громаду держава перераховує великі кошти з держбюджету на розвиток, які ця громада навіть не знає, як використати. Як це пояснити?

– Ви противник децентралізації у тому вигляді, у якому вона подається?

– Якби я жив лише в Києві, чи в Житомирському районі, мені було б простіше дати оцінку цим процесам. Та коли я два дні в Києві, а потім два дні в Глибочку та Круті, де працює наше підприємство, я розумію, що в Україні створилася соціальна прірва між людьми з різними статками. У Києві життя інше. У Києві немає поняття війни, немає поняття децентралізації. Там жінки їздять на дорогих авто, ходять в дорогі салони, дорого вдягнені…

На мій погляд, ми не готові до децентралізації в цей час і в такий спосіб. Давайте війну називати війною. Житомирщина поховала багато своїх земляків, давайте вирішимо спочатку питання війни, а потім почнемо займатися розбудовою країни в усіх сферах, а не тільки адміністративно-територіальній, і назвемо це децентралізацією. Зміни потрібні, тут заперечень немає, але давайте будемо запитувати людей, як їм краще, якщо ми це робимо дійсно для них. Влада має вести діалог з людьми, пояснювати свої дії та плани і, нарешті,  відповідати за це.

Нам в Україні треба наводити порядок, мати якусь довіру до влади, якої сьогодні, на жаль, немає. Можна писати будь-який закон, та коли гривня знецінюється і люди стають з кожним днем бідніші, чекати на зміни у багатьох немає терпіння.

Однак певні позитивні процеси йдуть. Так, Житомирська районна адміністрація розробила програму підтримки сільгоспвиробників, яка обговорювалася на засіданнях постійних депутатських комісій і має бути прийнята на сесії райради. Це дійсно реальна програма підтримки фермерів на місцевому рівні, вона розписана в конкретних діях та цифрах. Важливість цієї програми не тільки в можливій фінансовій підтримці сільгоспвиробників, а і в надії людей на те, що держава про них піклується і намагається допомагати. Це важливо!

– Як позначилося на фермерові скасування ПДВ?

– Єдину пільгу, яка була у сільгоспвиробника, – це залишок ПДВ на рахунку, майже повністю скасували. Натомість,  ввели ще 5 видів рахунків ПДВ на різний вид продукції, де залишили маленький відсоток пільг. Чи можна  це називати створенням належних умов для праці та інвестицій в аграрну галузь? Зараз всі аграрії чекають розгляду законопроекту у Верховній Раді про повернення пільг. Профільний комітет цей законопроект підтримав. У всьому світі з боку держави існує підтримка для виробників сільськогосподарської продукції. Польща дотує до 250 євро на гектар, навіть коли на землі вирощують траву. Поляк,  який має шматок землі, не займаючись серйозним виробництвом, отримує від держави дотацію. Держава розуміє, що фермера і землю не можна “роз’єднувати”.

Сьогодні в Україні мало уваги звертають на сільгоспвиробника, але ж це робочі місця, надходження валюти (43% валюти надійшло до держбюджету минулого року від реалізації продукції, вирощеної на нашій землі).

У нас є Південмаш, де вироблялися не тільки ракети, а й трактори. Зараз цей завод майже не працює, а в 1974 році документацію по виготовленню трактора ЮМЗ-6 СРСР продав у  Швецію, яка налагодила його випуск під маркою «VOLVO». Маючи таку історію, базу –  чому ми не можемо відновити виробництво і купувати вітчизняний трактор на пільгових умовах? Візьмемо ХТЗ – відомий виробник техніки для села. Чому держава не підтримує ці підприємства?

Можливо, до цього урядовці підходили не фахово та не патріотично? Маємо сподівання, що новий аграрний міністр визначиться, що у нас не так і чому фермерський рух не розвивається.

– Чи зможе вистояти дрібний фермер перед агрохолдингами?

– Коли у фермерів забрали пільги з ПДВ, це зіграло на руку агрохолдингам, тому що вони можуть самостійно експортувати продукцію за кордон, при цьому відшкодовуючи ПДВ.

На моє переконання, господарства не повинні мати більше 1-2 тис. га землі. Тоді у сфері сільського господарства буде зайнята максимальна кількість людей, у нас будуть робочі місця, такими підприємствами буде легше управляти. Майбутнє в Україні повинно бути не за великими агрохолдингами.

Американський агрохолдинг – це 30 тисяч га, у Польщі – 5 тисяч га. В Україні є холдинги, які орендують 300-500 тис. га, і ці велетенські площі в руках кількох людей. Хіба за такої ситуації ми можемо відродити село?

– Чи “підгодовує” український фермер корупціонерів?

– Однозначно скажу: ні. Фермер, який на полі сідає на трактор, шукає кошти на насіння, міндобрива, думає, де реалізувати свою продукцію, до корупції ніякого відношення не має. Не можу говорити, що чиновник тисне на аграріїв, у Житомирському районі я цього не помічав. Між нами завжди було порозуміння. Навколо начальника АПК Житомирської РДА Володимира Миколайовича Оржехівського об’єдналися усі аграрії району, до нього можна завжди звернутися і отримати пораду чи допомогу. Коли у нашого підприємства виникла безвихідь і був потрібен надпотужний трактор, В. М. Оржехівський переговорив з керівником СТОВ «Ліщинське» О. В. Мазуром, і завдяки цьому ми змогли вирішити свою проблему.

– Ваше ставлення до ринку землі?

– Ринок землі в Україні запускати зараз не можна. По-перше, люди у нас до цього не готові. Я наведу приклад. До мене у селі Крута підходить бабуся, у якої наше підприємство орендує пай, і каже: «Синку, купи мою землю, дуже треба гроші». Я бабусі пояснюю, що у неї є діти, які потім їй подякують за збережений земельний пай. А 10-20 тисяч гривень швидко розійдуться і всі проблеми не вирішать, а землі не буде. У тій же Польщі земля передається з покоління в покоління, і там її ніхто не продає. По-друге, в основної маси наших підприємств немає коштів на придбання землі у власність, я про це вже казав. Тому купити землю зможуть знову таки агрохолдинги, які мають  пільгові умови кредитування, в тому числі в іноземних банках та зареєстровані в офшорах. Сподіваюся, у керівництва нашої держави вистачить здорового глузду залишити наших людей господарями своєї землі.

– Чи не замало сьогодні сплачують селянам за орендовану землю ?

– Якщо взяти наше підприємство, ми уклали договори, згідно з якими маємо платити 3 відсотки від нормативно-грошової оцінки. Однак розуміємо, що це невеликі кошти, і однієї пенсії селян не вистачає на елементарні потреби. Почали платити 4 відсотки, зараз плануємо ще збільшити оплату.  До того ж ми надаємо безкоштовно сіно людям, які тримають худобу, максимально допомагаємо усім орендодавцям, чим можемо.

Я добре знаю фермерів району, і переконую вас, що ніхто з них не намагається обдурити селян, занижуючи виплату за орендовану землю. Це не дозволить й існуюча конкуренція.

– Чим займається “Глибочанське-ОСМВ”?

– Наше підприємство повернулося до вирощування льону. У минулому році ми отримали 11 цнт з гектара. У цьому році збільшуємо посівну площу льону вдвічі – до 110 га. Попит на насіння льону є, ми відправляємо його на експорт. Масло з льону досить цінне та корисне. Хочеться, щоб ми не просто виробляли сировину, а й могли її переробляти. Взагалі, переробка сільгосппродукції – дуже важливе питання, бо це додана вартість та нові робочі місця.

– Розкажіть про свою депутатську діяльність.

– Я відкрив депутатську приймальну в Глибочку, де щосереди з 10 до 13 години веду прийом людей. Коли ти приїздиш у село, де тебе вибрали депутатом, і всі тебе вже знають, розумієш відповідальність перед людьми. У селі просто з депутатським значком не походиш. А звертаються селяни з різних питань. Комусь треба кошти на подарунок, бо до виплати пенсії ще довго. У селі немає господарчого магазину. Мати-одиначка скаржиться, що їй затримали соціальні виплати. Потрібно прибрати сміттєзвалище, надаємо техніку. Були випадки, коли просили транспорт, щоб відвезти покійника до міста. Це життя.

Слід зазначити, що при допомозі районної ради в с. Крута буде проведено освітлення вулиць. Сподіваюсь на допомогу районної ради по встановленню вікон у ФАПі с. Глибочок. З цим проханням звернулося багато мешканців . Голова районної ради С. Г. Крутій підтримує необхідність проведення ремонтів ФАПів та шкіл району. Тому сподіваюсь, що це питання при підтримці депутатського корпусу буде вирішено.

Я входжу до постійної комісії з питань бюджету та комунальної власності і задоволений тим, як працює ця комісія. Кожен депутат має свою точку зору і може її висловити. На комісії часто відбуваються палкі суперечки з питань, що виносяться на розгляд сесії, але на саму сесію рішення виноситься узгоджене.

Балотувався я від Аграрної партії, членом якої є. Відкритого конфлікту чи  якогось протистояння між представниками різних політичних партій у районній раді немає. Зараз настільки багато проблем, що нам не до цього. Проблеми зближують людей. У питанні міжпартійних суперечок   у районній раді ситуація набагато краща, ніж у Верховній Раді.

Наостанок, користуючись можливістю, хочу привітати всіх жителів району з наступаючим святом Великодня, побажати всім здоров’я та віри в те, що, не дивлячись на всі негаразди,  ми станемо справжніми господарями на своїй, Богом даній землі.

Олексій ПРОЦЕНКО

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.