Сьогодні: 04 серпня 2021 року - середа

wordpress themes.

«КРИМІНАЛЬНА ТІНЬ» НАД «СОНЯЧНИМ ПАГОРБОМ»

У листопаді 1994 року указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» було започатковано ліквідацію радянської системи господарювання на землі. 

Цим указом уся земля оголошувалася власністю не державною, а колективних селянських підприємств – КСП. Цей же указ передбачив можливість розпаювання землі та майна колгоспів і радгоспів і створення індивідуальних та фермерських селянських господарств. Низкою економічних важелів впродовж 1994-1999 рр. було доведено до банкрутства і ліквідовано більшість колгоспів та радгоспів держави. Стару систему господарювання на селі було розвалено, а нову не створено. Робилося це різними методами. Оборудки з українською землею та колишнім колгоспним майном стали надзвичайно прибутковим бізнесом. Відомо, що значна частка таких операцій здійснена поза правовим полем з допомогою технологій, відпрацьованих учасниками «тіньового» земельного ринку. Існують цілі угруповання, які прикривають такі афери на всіх рівнях. До їхнього складу входили посадовці місцевого самоврядування, правоохоронці, судді.

Багато селян, бачачи безвихідь, наважувалися виходити з КСП зі своїми земельними та майновими паями. Їхню кількість підрахувати неможливо, тому що відповідної статистики не велося. Та й хоча вийти бажали багато, змогли це зробити одиниці з кожної сотні. Якщо селянам ще дозволяли забирати свої земельні паї, то набагато гіршою ситуація була із сільськогосподарською технікою та приміщеннями. Та що робити зі своїм гектаром, чи навіть п’ятьма, якщо немає їх чим виорати, немає чим їх засіяти, а потім не має де зберігати зібраний врожай? І цю ситуацію вміло використовували місцеві «князьки», які за допомогою владних повноважень оббирали селян до нитки.
У цій публікації ми розповімо, як розпайовували майно КСП «Левківське», яке було оцінено в 5477746 грн., і хто нагрів на цьому руки.

29 квітня 2005 року був підписаний протокол погодження розподілу цього майна, яке було передано згідно з передаточним балансом ТОВ «Левків-Агро» між підприємствами, які вели сільськогосподарське виробництво та території Левківської сільської ради, а це – СФГ «Ставрів», СФГ «Сонячний пагорб» та ПП «Вікторія». Протокол від «Сонячного пагорба» тоді підписав його директор В.Є. Колосівський. Запам’ятайте це прізвище. Тоді сторони по-джентельментськи погодили, що отримають іхні підприємства в результаті розподілу.
Але що з того вийшло?
29 травня 2005 року відбулися загальні збори співвласників майнових паїв колишніх членів реорганізованого КСП «Левківське». Тоді було прийнято рішення про створення комісії з організації вирішення майнових питань, до складу якої входили представники різних груп співвласників, та вирішено питання щодо розподілу майна між трьома фермерськими господарствами, які були створені на території Левківської сільської ради – ПП «Вікторія», СФГ «Ставрів» та СФГ «Сонячний пагорб».
На загальних зборах співвласників майнових паїв — жителів сіл Левків, Клітчин та Калинівка , які начебто пройшли 4 та 12 березня 2006 року, відбулися дивні події. На зборах було прийнято загальне рішення про розподіл майна реорганізованого КСП «Левківське». Жодним чином про конкретний розподіл та що кому перепаде, ніхто не був поінформований. Проте у протоколі, який з’явився через кілька місяців після зборів, виявилося, що селяни розпаювали майно аж до нитки та ще й одноголосно проголосували про списання власного майна на суму в один мільйон вісімдесят чотири тисячі гривень, хоча таке питання на збори не виносилося. Відомості, за якими виключали з обліку громадське майно, викликають щонайменше сміх. Виявляється, що зникли безслідно «115 корів, 18 коней, 53 бички на дорощуванні, 17 бичків на випойці, 112 теличок на дорощуванні, 19 нетелів…». Втік невідомо куди кнур, не змогли знайти 8 лошат, 28 бджолосімей вилетіли і не повернулися. Список усієї пропажі можна цитувати на пів-газетної сторінки. Власне, з цього моменту і розпочиналося захоплення майна колишнього радянського колгоспу в інтересах однієї родини.
У дійсності на так званих «зборах» ніхто не голосував за передачу майна в СФГ «Сонячний пагорб», переконаний директор ПП «Вікторія» В. М. Тарасюк. Тому що таке питання на зборах не обговорювалося. У залі на 150 місць були вільні місця, і це засвідчують десятки присутніх на цих зборах. У протоколі ж було відзначено, що присутніми були 652 особи.
– У подальшому, коли ми з цього питання зверталися до правоохоронних органів, організатори цього великого грабунку запевняли прокуратуру, що на зборах деякі громадяни представляли інтереси інших співвласників майнових та земельних паїв. Невже нам, як кажуть у народі, повилазило, – розповідає В. М. Тарасюк. – Адже серед тих, хто брав участь у зборах, ніхто не підтвердив, що люди з довіреностями реєструвалися перед початком зборів. Бо насправді цього не було. У сільській раді таких довіреностей не видавали.
Ставши головою РДА, В. Є. Колосівський не покинув напризволяще своє дітище – фермерське господарство «Сонячний пагорб», а дбайливо опікувався ним. Як? Про це трохи далі.
Ми наведемо лише кілька фактів, за якими прослідковується, яким чином позбавляли майна тих, хто мав на нього законне право. Усі ці факти задокументовані.
У 2005 році працівники «Сонячного пагорба» захопили зернозбиральний комбайн СК-5, який у 2004 році підприємство «Вікторія» викупило з кредиторської заборгованості у ТОВ «Левків-Агро». Тому під час жнив директор «Вікторії» В. М. Тарасюк був змушений наймати комбайн з Кіровоградської області. Комбайнерів поселили у будинку механізаторів тракторної бригади.
27 серпня 2005 року на території тракторної бригади на службовому автомобілі «Волга» (державний номер 555-81 ВА) приїхав голова РДА В. Колосівський і наказав забиратися кіровоградським комбайнерам під три чорти, мовляв, тут все належить йому.
(Довідково. В. Колосівський був призначений головою Житомирської РДА після Помаранчевої революції як активний її учасник).
16 та 18 серпня 2006 року працівники фермерського господарства «Сонячний пагорб» зрізали навісні замки в складських приміщеннях, які були викуплені і передані в 2004 році підприємству «Вікторія». У коморах було зерно, куди воно ділося, одному Богові відомо.
У акті від 3 вересня 2005 року, затвердженому управлінням АПР Житомирської РДА, вказано, що внаслідок викрадення зернокомбайну у підприємства «Вікторія» за вказівкою виконавчого директора селянського фермерського господарства «Сонячний пагорб» громадська худоба сіл Калинівка та Левків випасалася на землях, засіяних «Вікторією» , внаслідок чого 11 га посівів вівса, 77 га насінників трав та 66 га проса були просто знищені.
Про те, як майно колишнього колективного господарства потрапляло до «Сонячного пагорба», свідчить заява ТОВ «Левків-Агро» від 25 березня 2009 року, у якій зазначається, що товариство відмовляється від права власності на майно, а це корівники, зерносклади та інша нерухомість – всього 18 будівель, у тому числі артсвердловина, башти Рожновського тощо. І все це за підписом директора Л. Я. Колосівської. Цього ж дня за актом приймання-передачі усе це нерухоме майно вже належало «Сонячному пагорбу», керівником якого була також пані Колосівська.
Свого часу господарським судом Житомирської області було задоволено позов ПП «Вікторія» до ТОВ «Левків-Агро» про стягнення понад 160 тисяч гривень кредиторської заборгованості за надані «Левків-Агро» послуги у збиранні врожаю.

Олексій ПРОЦЕНКО
Продовження читайте  у номері за 15 квітня.

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.