Сьогодні: 01 червня 2020 року - понеділок

wordpress themes.

Тетяна ГОЛІК: «ЩОБ ВНУКИ СТАЛИ ПАТРІОТАМИ І ПІКЛУВАЛИСЯ ПРО УКРАЇНУ»

Тетяна Гнатівна Голік за фахом працівник культури. Закінчила Житомирське культурно-освітнє училище, Київський інститут культури.

Працювала директором районного будинку культури, завідуючою відділом культури та туризму Житомирської районної державної адміністрації, керуючою справами Житомирської районної ради. Депутат районної ради трьох скликань. Нині очолює депутатську фракцію ВО «Свобода» в Житомирській райраді.
– Маргарет Тетчер говорила: «Будь-яка жінка, яка розуміє, як вести господарство, наблизиться до розуміння того, як керувати країною».
– Якщо жінка може дати лад у домі, то у неї є задатки для того, щоб навести порядок в селі, в районі, в області та загалом в державі. Жінка вміє керувати, у неї добре розвинуте логічне мислення, іноді вона може краще справитися, вирішуючи державні питання, ніж чоловік. Все-таки українська дійсність сьогодні висуває і дещо інші вимоги до жіноцтва. Зокрема суспільної відповідальності за стан країни разом із українськими чоловіками. І хотілось би, щоб політика для сучасної української жінки стала шляхом не лише найкоротшим до власної популярності, а й найперспективнішим для країни.
– Відома американська захисниця інтересів жінок Мері Вілсон дала таке визначення: «Поки жінки з’являються у світі політики по одній, час від часу, їх сприймають тільки як жінок. Ми хочемо, щоб жінок у політиці було стільки, аби можна було вибирати між їхніми програмами».
– Українське суспільство починає поступово звикати, що жінка йде в політику не лише тому, що вона переступила через норми загальноприйнятих правил та патріархальної моралі і перестала бути Берегинею родинного вогнища, а й тому, що це для неї може бути покликанням, способом вдалої самореалізації, зрештою – проявом її неординарності та талановитості. Так, в Україні прийде час, коли будемо мати жінку-президента, жінку-прем’єра ми вже мали. Жінки більш раціональні, вони вміють рахувати гроші і економно їх витрачати. На противагу олігархам-чоловікам, які вміють лише розкрадати державу.
– «Свобода» – це ваш політичний вибір?
– Політичний вибір і остаточний у моєму житті. Якщо запитати, чим вмотивований цей вибір, я відповім: «Свобода» – це партія, в основі якої українська ідея. Ми, будучи депутатами райради, чітко слідуємо програмі захисту українців. На сьогодні це єдина ідеологічна партія, яка протягом 25 років свого існування бореться за повернення до рідної мови, звичаїв, культури, за облаштування України як самодостатньої європейської держави.
– Ви були на Майдані. Який головний урок винесли з тих подій?
– Головний урок: український народ усвідомив, що тільки разом ми можемо змінювати владу, доки вона не буде дбати про Україну та захищати українців. Українців не за національною ознакою, а всіх, хто живе в Україні, вважає її своєю батьківщиною.
– Тетяно Гнатівно, вас втретє обрано депутатом районної ради. Чому за вас голосували?
– Я сорок років пропрацювала в Житомирському районі, зокрема в культурі. Мене добре знають люди, вони бачили, що я ніколи не була замішана в корупції, я жила так, як живуть прості люди. Я завжди займала активну позицію, намагалася щось зробити для свого села Сінгури, для кожного виборця, який звертався до мене за допомогою.
– Чи впливало на виборах те, що ви представляєте «Свободу»?
– На останніх виборах я отримала найбільше голосів серед семи кандидатів. Там, де я балотувалась, таку ж кількість голосів отримала «Свобода» до обласної ради. Вважаю, що виборці підтримали мене і цього разу, виходячи з моєї партійності.
– Чому вас обрали головою фракції ВО «Свобода» в Житомирській районній раді?
– Мабуть, тому, що чоловіки, які входять до фракції, зважили на мій досвід і вирішили, що за мого керівництва фракція буде нормально працювати.
– Чи були у вас розчарування в політиці?
– Першу каденцію я була депутатом від «Нашої України». Після Помаранчевої революції ми прийшли в райраду, все було добре, правильно, почали боротися з корупцією…
Але коли в урядових ешелонах, у Верховній Раді розгорілися чвари, ми провели конференцію і вийшли з цієї політичної сили. Організація «Нашої України» в районі розвалилася. Це і було перше розчарування. Тоді більшість з районних «нашоукраїнців» почали шукати проукраїнську партію, яка відповідає нашим переконанням. Такою партією стала «Свобода». Це не проект, яких ми набачилися на виборах, які одразу ж розпадалися. Переконана, що ми зробили правильний вибір.
– Як ставляться в сім’ї до вашої політичної діяльності?
– Схвально, підтримують. Моя дочка Оксана бере активну участь в діяльності «Свободи». У мене підростають онуки і я привчаю їх до того, щоб вони стали патріотами і піклувалися про Україну.
– Хто був прикладом для вас у житті?
– З самого дитинства прикладом були мої батьки – прості, звичайні колгоспники, які зранку і допізна працювали. Я навіть не пам’ятаю, щоб батьки займалися якимось виховним процесом, для нас вихованням в сім’ї було споглядання життя батьків.
Моя мама була ініціативною, не терпіла неправди. Я пам’ятаю, коли була маленькою, мама брала мене з собою на колгоспні збори. Коли всі мовчали, мама виступала і щось доказувала, через те керівництво її не любило.
Мій батько після війни став інвалідом першої групи. Він був майстром по дереву, і я часто допомагала йому столярувати.
Це було так давно. Але цього забути ніколи не можна.

Інтерв’ю провів
Сергій МОТРИЧ

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.