Сьогодні: 18 жовтня 2019 року - п"ятниця

wordpress themes.

Сергій КРУТІЙ: «НЕ ГРАТИСЯ В ПОЛІТИКУ, А ПРАЦЮВАТИ НА РОЗВИТОК РАЙОНУ» Інтерв’ю голови Житомирської районної ради Сергія Григоровича Крутія

– Сергію Григоровичу, вас вдруге обрано головою Житомирської районної ради. Що це для вас?– Є вислів, що не можна двічі увійти у ту саму річку. Однак, дивлячись на те, що в Україні після Революції Гідності нічого не змінилося, і окрім створення поліції, жодної реформи не проведено, у мене було прагнення знову очолити Житомирську районну раду для того, щоб щось змінити. Заради цього я вирішив піти на цю посаду з новою командою. На попередніх посадах і голови райради, і голови райдержадміністрації я набув достатнього досвіду і добре знаю, чого потребує Житомирський район.
Хочу висловити велику вдячність усім, хто підтримав мою кандидатуру на посаду голови районної ради. Відбувся демократичний вибір, було враховано думку усіх депутатів, які висловили свою позицію стосовно того чи іншого претендента. Поважаю думку і тих людей, хто виступав проти мене, і запрошую всіх до співпраці. Двері мого кабінету відкриті для всіх, і я готовий вислухати будь-які пропозиції для вирішення актуальних питань життєдіяльності нашого району.
– Що для вас є найважливішим на посаді?
– Найважливіше – це відчуття відповідальності. Відповідальності перед виборцями, довіру яких повинен виправдати. Відповідальності перед усією громадою за їхні проблеми і труднощі. Відповідальності за наслідки своєї роботи. Головне для мене – не гратися в політику (наші люди вже вдосталь «наїлися» таких керівників), а працювати на розвиток району. Зараз ми налагоджуємо роботу так, щоб мешканці Житомирського району відчували, що районна влада працює на благо людей.
Найважливіше – не кидатися словами на вітер, не піаритися з будь-якого приводу, а робити реальні зміни, корисні справи для кожного, які будуть помітними на усіх рівнях. Громада чекає ефективності від керівників, мовою фізиків – коефіцієнту корисних дій. Важливо правильно налагодити систему управління районом, чим ми зараз і займаємось. Бути відкритим, не сидіти в чотирьох стінах кабінету за стосами паперів, а спілкуватися з людьми. Виходити, чути і бачити їхні проблеми. Швидко вирішувати питання. Я хочу змін на краще, а їх можливо робити тільки у злагодженій співпраці. Важливо, щоб люди довіряли владі і підтримували її. Тоді багато питань вирішуватимуться швидше.
– На кого будете спиратися у своїй роботі? Хто ваша команда в районі?
– Коли ми усі йшли на вибори, була політична боротьба. До ради обрали депутатів від восьми політичних партій. Сьогодні ж ми повинні співпрацювати з усіма, незалежно від «забарвлення» політичної сили. Якщо ми будуємо дитсадок чи школу, яка різниця, хто за це голосує. Люди обрали нас для того, щоб ми змогли покращити їхнє життя.
Моє завдання – налагодити ефективну співпрацю районної ради і районної держадміністрації. Аби не було жодних протистоянь, конфліктів. Прийняття рішень повинно відбуватися синхронно й ефективно.
Моя команда – це люди, які хочуть змін, це весь депутатський корпус, керівники виробництв району, всі небайдужі мешканці району.
– Як ви оцінюєте нинішній депутатський корпус?
– Депутати районної ради – ініціативні, небайдужі, з активною життєвою позицією, люди. Вони дійсно націлені працювати, незалежно від політичного спрямування та ідеологічних переконань.
Ситуація у нашому районі, як і в цілому по країні, дуже складна. Є багато проблем, за які треба братися і вирішувати. Про них ми знаємо і працюємо над їх вирішенням. Люди налякані усіма подіями, що відбулись у державі. Не знають, чого і від кого чекати. Переживають за себе і майбутнє своїх дітей. Всі хочуть стабільності. Щоб знати: завтра я прокинусь і матиму роботу з нормальним доходом, зможу купити необхідні речі, зібрати на відпочинок, зробити ремонт, вчити дітей, підтримати внуків. Все це – прості істини, які важливі для кожного.
Безперечно, я планую зосередити увагу депутатського корпусу на вирішенні перспективних завдань, що стоять перед районом. А це, передусім, питання розвитку промисловості, сільського господарства, об’єктів малого та середнього бізнесу, створення відповідної інфраструктури із забезпечення їх діяльності, оскільки економіка району може розвиватись лише шляхом комплексного вирішення проблем, що нагромадились. Усвідомлюю, що для реалізації накреслених планів необхідні масштабне залучення інвестицій в бюджетоутворюючий сектор району, відкриття нових робочих місць, ліквідація всіх можливих перешкод на шляху руху капітальних вкладень, пошук ефективного і надійного партнера, який би перейнявся не лише власними потребами, а й потребами жителів нашого району.
– Чи можна сподіватися на підтримку бізнесу?
– Я добре знаю, в яких умовах зараз працює бізнес. У нас потужний район і є всі можливості для розвитку різних галузей. Правила гри повинні бути однаковими для всіх. Районна влада має створювати умови, а бізнес чесно працювати, забезпечувати людей роботою і сплачувати податки. Жити за таким сценарієм буде вигідно кожній стороні.
Залучати іноземні інвестиції в розвиток району – це важко і доволі тривалий процес. У нас є люди, які погоджуються вже сьогодні вкладати свої кошти в район. З місцевими інвесторами ведуться перемовини і навесні будуть «перші ластівки» нашої співпраці.
– Ми не можемо обминути тему децентралізації, вона посідає сьогодні центральне місце.
– Якщо ми зараз будемо проходити процес децентралізації, я хотів би залишити територіально район у тому вигляді, який він є, мене підтримують у цьому сільські голови. Зрозуміло, що після територіальної реформи він не буде називатися «Житомирський», тоді хай це буде, скажімо, Новогуйвинська об’єднана громада. Тоді ми зможемо залишити всі нинішні структурні підрозділи і уникнути значних скорочень. (Уже з цього року у районі немає пенсійного фонду, прокуратури, свого військкомату, податкової – усе управління перейшло в Житомир).
Якщо ми входимо в об’єднану громаду, спочатку треба вирішити питання землі за межами населених пунктів, узгодити питання використання надр, ставків, річок. Якщо ми йдемо шляхом децентралізації, фінанси і все господарство повинні бути в руках громади.
Територіальна реформа буде проведена, і це є незворотнім процесом. Деякі сільські голови, які належать до так званого «золотого кільця» довкола Житомира, маючи на своїх територіях багато бізнесу, АЗС , нині говорять про самодостатність. Вони не дуже прагнуть об’єднуватися. Проте амбіції треба залишити, необхідно думати про людей і їхнє майбутнє.
На моє переконання, Житомирський район має увійти до єдиної об’єднаної громади у подальшому разом з Тетерівською сільською об’єднаною громадою, яка сьогодні є пілотною в процесі децентралізації в Житомирській області. Це буде набагато кращим для тих людей, які живуть далеко від Житомира.
Якщо Новогуйвинське захоче взяти «під опіку» лише Зарічани та Станишівку, ми будемо шукати центр громади там, де є аграрії – «тіло» нашої економіки. Сільгоспвиробники готові вкладати свої кошти в інфраструктуру населених пунктів, де вони працюють. Коли їхні діти, онуки ходять до місцевих дитсадків та шкіл, аграрії будуть зацікавлені і дороги ремонтувати, і допомагати місцевій громаді. Для цього в процесі децентралізації треба передати усю землю в розпорядження громади. На останніх виборах до місцевих рад ми побачили, що люди часто обирали депутатами фермерів, адже вони фінансово незалежні і завжди можуть допомогти і школі, і закладам культури, і ветеранам війни. На них ми будемо опиратися в процесі реформ.
Нам говорять про те, що лише при об’єднанні станемо сильною, спроможною територіальною громадою. В цьому, звісно, є свій плюс, але, водночас, і мінус. Позаяк громади самостійно ще не готові до такого кроку, аби вирішувати умови об’єднання, не володіючи належним підґрунтям.
Із цього приводу у районі і є багато противників реформи, — люди бояться ліквідації сільських рад, бо думають, що їхні інтереси представляти буде нікому і про них просто забудуть.
– Які «больові точки» існують в районі?
– Дороги в Житомирському районі жахливі, наче після війни. Ми сьогодні сплачуємо акциз на пальне і цей податок повинен йти виключно на будівництво та реконструкцію доріг. А у нас вийшло так, що деякі сільські ради, що знаходяться поряд з трасами міжнародного значення, отримуючи акцизний бір, мають більші бюджети, ніж район. Це неправильно. Адже акциз сплачується всіма, хто купує пальне, то чому гроші з цього податку осідають в трьох-чотирьох сільрадах? Вважаю, що такий податок має надходити до районного чи обласного бюджетів, а звідти розподілятися на такі села, як Миролюбівка, Глибочок, Руднє-Городище – там АЗС немає і ніколи не буде, ці сільські ради ледве виживають.
Якщо на території району розробляють надра, усі гроші від цього мають надходити до місцевого бюджету. Не може продовжуватися так, щоб протягом десятиліть у нас добували граніт фірми, зареєстровані у Кривому Розі чи Києві, і не сплачували податки до місцевого бюджету.
Уже скільки років з Тарасівки возять пісок, а ми з цього піску не маємо й 10%. Цегельний завод сплачує податки у Житомирі, а дороги, які розбиваються, ні за що ремонтувати. Моя позиція: якщо ви хочете сплачувати податки в Житомирі, купуйте у нас пісок, не беріть, а купуйте. Тоді буде все по-чесному. І бюджет району отримає кошти для своїх потреб.
Ми повинні підтримувати у належному стані шкільні будівлі, дитсадочки, клуби та лікувальні заклади. Віддалені села району можуть жити в більш комфортних умовах, якщо там надаватимуть якісні медичні послуги. Однак, коли сьогодні по бездоріжжю швидка до хворого на інсульт чи інфаркт їде до того ж Глибочка біля години, це неприпустимо. У таких селах не можна закривати ФАПи, навпаки, рівень медичних послуг там повинен покращуватися. Стареньких людей, які не мають ні сил, ні грошей їхати за медичною допомогою до обласного центру, потрібно лікувати на місцях, і це зробити – реально. У нас є кваліфіковані фахівці, яких ми повинні забезпечити необхідним медичним устаткуванням.
У районі не вистачає дитячих садочків. І я вважаю, що відновлення та спорудження дитсадків має бути пріоритетним як для районної ради, так і для райдержадміністрації.
– Сергію Григоровичу, ви, як ніхто, знаєте, що зараз насправді відбувається на фронті. Чим можна допомогти нашим військовим?
– Звичайно, і децентралізація влади, і економічний стан району є дуже важливими і не можуть не хвилювати. Але коли в країні йде війна – все відходить на другий план. На першому – лише забезпечення миру, цілісності і суверенності України. Нам, звичайно, усім буде нелегко, адже проводити реформи в країні, коли в її східній частині йдуть бої, це надто важко. Я просто захоплююсь нашими земляками, які мобілізувались, які підняли на небачений досі рівень патріотизму національну ідею, які проявляють у цей період свої найкращі людські якості: щирість душі і теплоту сердець.
Я постійно буваю в АТО. Дуже багато допомагають нашим бійцям саме аграрії. Хочу подякувати їм, сільським головам, усім організаціям району, які допомагають військовим на сході України. Війна не закінчилася. Ми тиждень тому приїхали звідти, певності в тому, що війна скоро закінчиться, нема.
Ще раз хочу звернутися до всіх мешканців району з проханням допомагати у зборі коштів, продуктів харчування, техніки, теплих речей, медикаментів, предметів особистої гігієни. Це буде посильний внесок кожного у загальну перемогу, заради вільного і кращого життя.
Інтерв’ю провів
Сергій МОТРИЧ

Будь ласка, поширюйте цей запис в соцмережах:
Follow by Email
Facebook
Twitter
Коментування та розміщення посилань заборонено.

Комментарии закрыты.